Анізометропія

Анізометропія – це патологія клінічної рефракції ока, за якої різниця заломлюючої сили між очними яблуками перевищує 2 дптр. Захворювання проявляється диплопією, розмитістю зображення перед очима, зниженням гостроти зору, швидкою стомлюваністю при виконанні зорової роботи. Для встановлення діагнозу застосовують візометрію, УЗД, комп’ютерну рефрактометрію, периметрію, біомікроскопію, офтальмоскопію, скіаскопію. Тактика лікування зводиться до корекції зорової дисфункції за допомогою контактних лінз, окулярів або застосування хірургічних методів (ексимерлазерний інтрастромальний кератомілез, імплантація ІОЛ).

Анізометропія відноситься до групи аномалій рефракції. Згідно зі статистичними даними, поширеність патології у структурі всіх захворювань органу зору становить 17%. Доведено, що різниця сили заломлення очей у дітей трапляється частіше, ніж у дорослих. У семирічному віці хворобу діагностують у 8% школярів, до десяти років цей показник сягає 17%. У процесі рефрактогенезу лише в 38,2% дітей клінічні прояви залишаються стабільними, в 25,5% пацієнтів спостерігається регрес симптоматики, в 36,3% вираженість симптомів наростає. У європейських країнах на це захворювання страждає 1,5% населення, у Китаї – 4%.

Найчастіше в основі анізометропії лежить органічна патологія органу зору. Функціональні зміни призводять до незначного збільшення різниці рефракції, що не супроводжується клінічними проявами. Основні причини захворювання:

• Катаракта. Причиною виникнення патології стає помутніння кришталика, що пов’язано з порушенням проходження променів світла по оптичній системі та зорової дисфункцією лише одного ока.
• Уроджена одностороння міопія. Короткозорість – найбільш поширена причина анізометропії у дітей. У ряді випадків після завершення формування очного яблука симптоматика самостійно нівелюється.
• Астигматизм. Розвиток даної патології часто зумовлений порушенням форми кришталика або рогової оболонки у разі асиметричних змін.
• Одностороння гіперметропія високого ступеня. Несиметрична далекозорість частіше виявляється у пацієнтів віком понад 40 років у зв’язку з розвитком глаукоматозних змін.
• Ятрогенна дія. Порушення клінічної рефракції виникають у післяопераційному періоді, що спричинено проведенням хірургічних втручань на кришталику, склоподібному тілі, сітківці. Доведено, що імплантація інтраокулярних лінз (ІОЛ) до 18 років веде до аметропії та анізометропії у дорослому віці.

При перевищенні різниці заломлюючої сили обох очей більш ніж на 2 діоптрії виникають розлади бінокулярного зору. При тривалому перебігу захворювання наростає клініка вторинної косоокості. У нормі зображення формується як одне ціле за участю сітчастої оболонки двох очей та головного мозку. Різна рефракція є причиною того, що зображення на сітківці деформується, хворий бачить його «розмитим». При цьому пацієнт компенсаторно обмежує участь більш слабозорого ока в акті зору.

При аномальному розмірі поздовжньої осі порушується здатність акомодації. Якщо симптоматика викликана патологією рефракції, то змінюється положення вузлових точок, що ускладнює формування зображення на внутрішній оболонці. Зниження гостроти зору носить оборотний характер, оскільки спричинене спазмом акомодації.

У клінічній офтальмології розрізняють вроджену та набуту анізометропію. Захворювання може розвиватися самостійно чи бути проявом інших офтальмопатологій. Згідно з клінічною класифікацією, виділяють такі форми хвороби:

• Осьова. Причина цього варіанта – патологічна зміна довгої осі одного з очних яблук за умови однакової рефракції.
• Рефракційна. При цій формі поздовжня вісь відповідає нормі, проте клінічна рефракція одного ока більша, ніж іншого на 2 і більше дптр.
• Змішана. Характеризується поєднанням проявів осьового та рефракційного варіанта захворювання.

Розрізняють три ступені вираженості анізометропії:

• Слабкий ступінь – До 3 дптр.
• Середній ступінь – 3-6 дптр.
• Високий ступінь – Більше 6 дптр.

Основні клінічні прояви анізометропії спричинені порушенням бінокулярного зору. Відмінності в заломлюючій силі очей менше 2 дптр слабо виражені і в окремих випадках можуть призводити до незначного зорового дискомфорту. Застосування очкової корекції забезпечує нормальну гостроту зору. При середньому ступені захворювання пацієнти скаржаться на двоїння, нечіткість контуру зображень перед очима, зниження зорових функцій. Для анізометропії характерним є зникнення симптомів при закритті одного ока. Батьки часто наголошують, що дитина жмуриться під час читання, перегляду телевізора або роботи за комп’ютером.

За високого ступеня різко порушено бінокулярний зір. Характерний симптом анізометропії – збільшення різниці у яскравості та величині зображення (анізейонія). Очкова корекція часто супроводжується анізофорією. Симптоматика страбізму з’являється лише за зміни напряму погляду. Для цієї форми характерно розвиток анізоперескопії, коли він значно утруднена конвергенція. При тривалих зорових навантаженнях настає швидка втома, посилюється головний біль, що іррадіює у надбрівні дуги.

Раніше ускладнення анізометропії – амбліопія, обумовлена ​​навмисним обмеженням участі ураженого ока у зорі. За відсутності своєчасної діагностики та лікування розвивається схожий або розбіжний страбізм. Тривале носіння контактних лінз призводить до мікроушкоджень рогової оболонки, кератиту, епітеліального набряку, рубеозу райдужної оболонки і неоваскуляризації рогівки. Підвищено ризик розвитку інфекційних та запальних захворювань переднього відділу очей (кон’юнктивіт, блефарит, ірит). Специфічне ускладнення патології – анізоаккомодація, що характеризується різною акомодаційною здатністю очей.

Найчастіше об’єктивні ознаки анізометропії виявляються випадково під час офтальмологічного обстеження. Пацієнти звертаються за допомогою до фахівця лише за середнього та високого ступеня захворювання. План діагностики включає:

• Комп’ютерну рефрактометрію. Методика застосовується визначення типу клінічної рефракції, вивчення співвідношення заломлюючої сили до поздовжньої осі.
• Візометрію. Дозволяє встановити ступінь зниження гостроти зору.
• УЗД очі. Використовується для вимірювання передньозадньої осі очного яблука. Ультразвукове дослідження необхідне при помутнінні оптичних середовищ для візуалізації склоподібного тіла, сітківки та оптичного нерва.
• Офтальмоскопію. У ході огляду очного дна можна вивчити стан внутрішньої оболонки диска зорового нерва.
• Периметрію. Додатковий метод дослідження, який дозволяє виявити асиметричне звуження зорового поля концентричного типу.
• Біомікроскопію ока. Обстеження переднього відділу ока інформативне для визначення етіології захворювання, виявлення перших ознак вторинного запалення рогової оболонки, бульбарної кон’юнктиви.
• Скіоскопію ока. Тіньова проба – альтернативний метод вивчення клінічної рефракції, який дає змогу виміряти співвідношення передньозаднього розміру до заломлюючої сили оптичної системи. У осіб з анізометропією затемнення переміщається у бік обертання дзеркала офтальмоскопічного.

Етіотропна терапія зводиться до усунення проявів основного захворювання. Консервативні методи корекції гостроти зору використовуються у хворих з легким та середнім ступенем патології. Якщо різниця в шибках, що коригують, повинна перевищувати 2,5 дптр, показано оперативне втручання. Для лікування анізометропії застосовуються такі методики:

• Корекція гостроти зору. З метою корекції зорових функцій можуть використовуватися спеціальні телескопічні окуляри, оптична система яких складається з збірних і лінз, що розсіюють. Показання до їх застосування – органічна ураження зорового аналізатора. При анізометропії високого ступеня призначають ізейконічні окуляри. Симптоматична терапія ґрунтується на доборі контактних лінз. У дитячому віці їх використовують лише за наявності протипоказань до оперативного лікування та очкової корекції.
• Хірургічна корекція. За відсутності уражень рогової оболонки ефективним є проведення ексимерлазерного інтрастромального кератомілезу. Альтернативним варіантом кераторефракційної хірургічної корекції є імплантація додаткової ІОЛ. При цьому щільність ендотеліальних клітин повинна бути не нижчою за мінімальні межі, що відповідають віковим нормам. У пацієнтів із міопією високого ступеня за місяць до оперативного втручання проводять лазерну коагуляцію сітківки.

Прогноз для життя та працездатності сприятливий. Специфічних методів профілактики не розроблено. Неспецифічні превентивні заходи зводяться до контролю гостроти зору та клінічної рефракції. Особам, яким протягом останніх 2 років проводилися оперативні втручання на очах, показано консультацію офтальмолога 1 раз на 6 місяців з обов’язковим проведенням рефрактометрії та візометрії. При діагностиці аномалій клінічної рефракції у дітей віком від 1 року необхідно здійснювати своєчасну корекцію зорової дисфункції з метою профілактики розвитку косоокості. У пацієнтів віком до 12 місяців використання спеціальних методів лікування не показано.