Анкілоз зуба

Анкілоз зуба – це денто-альвеолярне зрощення, що характеризується загибеллю періодонтального зв’язування та злиттям цементу з альвеолою. При огляді анкілозований зуб відсутній або зміщений маргінальному напрямку. Спостерігається зубоальвеолярне подовження антагоніста, скорочення зубної дуги. На рентгенографії відсутність періодонтальної щілини говорить про анкілоз. Консервативне лікування проводиться шляхом відновлення висоти коронки до лінії замикання. Якщо анкілоз перешкоджає фізіологічній зміні або відзначається активна резорбція спаяних з кісткою коренів, показано видалення зуба.

Анкілоз зуба (дентальний анкілоз) – патологічний процес, що супроводжується зрощенням альвеолярної кістки з коренем. У 60% випадків виявляють анкілоз нижніх тимчасових молярів. Молочні зуби анкілозуються в 10 разів частіше за постійні, нижні моляри – більш ніж у 2 рази частіше за верхні.

Патологію діагностують однаково серед представників жіночої та чоловічої статі. Досить рідко зустрічається різновид дентального анкілозу – аномалія прорізування на кшталт кісткових мостів, що характеризується спайкою сусідніх зачатків. Серед дітей з білим кольором шкіри патологія зустрічається у 4%, у темношкірих – у 0,9%.

Внаслідок впливу низки зовнішніх та внутрішніх факторів відбувається збій регенеративних процесів у періодонтальній зв’язці, що виконує опорну функцію. В результаті утворюється зрощення цементу з альвеолярною кісткою. Описано кілька теорій розвитку анкілозу:

• Генетична схильність. Дентальний анкілоз відноситься до сімейного захворювання. За наявності сім’ї випадків зубо-альвеолярного зрощення підвищуються ризики формування анкілозу в дітей віком.
• Зміщення рівноваги між процесами розсмоктування та репарації. У нормі резорбція коренів йде хвилеподібно, чергуючись із періодом новоутворення кістки. У ході репаративної фази може розвинутись спайка між стінкою лунки та цементом.
• Інфікування зачатку. Наявність запального вогнища в періапікальних тканинах тимчасового зуба викликає пошкодження постійного зачатка, внаслідок чого порушується процес прорізування.
• Травматичне ушкодження. При підвивиху зуба або повному вивиху з наступною реплантацією приживлення може йти за типом синостозу – кісткового зрощення цементу кореня з альвеолою. Причина – загибель тканин періодонту.

Токсична дія. Використання дитячої стоматології маси з урахуванням резорцин-формалина для обтурації кореневих каналів призводить до порушення розсмоктування коренів у період фізіологічної зміни зубів.

У нормі резорбування кореня супроводжується репарацією кістки на периферії. Якщо новоутворення кісткової тканини переважає, може виникнути анкілоз. За допомогою гістологічного дослідження вдається виявити зони новоствореної кісткової тканини між поверхнею кореня та стінкою лунки з поступовим повним заміщенням періодонту. За відсутності фолікулів постійних зубів резорбція анкілозованого коріння протікає повільніше.

При травмі анкілоз розвивається через загибель періодонт. Внаслідок оголення поверхні кореня остеокласти починають контактувати з мінералізованим дентином цементом. Це запускає активізацію резорбтивних процесів без стимуляції ззовні. Замість дентину нашаровується кісткова тканина.

Резорцин-формалінова суміш має подразнюючу дію на періапікальні тканини внаслідок проникнення через апекс формальдегіду, що має цитотоксичну дію. Наявність хронічного деструктивного періодонтиту молочного зуба призводить до пошкодження постійного зачатка. Ліза емалевого епітелію стимулює компенсаторні процеси – на місці резорбованої емалі депонується кісткова тканина, за рахунок чого фолікул фіксується в анкілозованому стані.

Денто-альвеолярне зрощення може бути діагностовано у молочному, змінному, постійному прикусі. При анкілозуванні зачатка тимчасового зуба його місце частково займають сусідні зуби, що нахилилося або частково змістилися. Крім зубощелепної деформації, відбувається порушення прорізування постійного зуба. Останній може зовсім не прорізатися через кісткову перешкоду на його шляху або прорізатися в неправильному положенні.

Утворення зрощення цементу з лункою після формування коренів у молочному чи постійному прикусі призводить до деформації оклюзійної площини. Причинний зуб знаходиться нижче лінії, умовно проведеної через жувальні поверхні та ріжучі краї.

Також анкілозований зуб може прорізатися, але при цьому частково залишатися ретенованим: коронка зверху покрита м’якими тканинами, занурена в слизову оболонку. Розвиток кісткового цементо-альвеолярного зрощення у змінному прикусі порушує процес фізіологічної зміни.

Дентальний анкілоз призводить до затримки термінів прорізування. Наявність кісткового зрощення сприяє розвитку зубощелепної деформації: зміщення та нахилу сусідніх зубів, висування у напрямку анкілозованого антагоніста. Оскільки у процесі формування кісткового зрощення корінь резорбується, замінюючись кістковою тканиною, це зменшує опору альвеолярної кістки. У період зростання щелепи дентальний анкілоз порушує розвиток альвеолярного відростка.

Діагностика дентального зрощення потребує комплексного підходу. Діагноз «анкілоз» ставлять на підставі скарг, даних фізикального огляду, рентгенографії. Обстеження проводить терапевт-стоматолог у співпраці з ортодонтом. Діагностика включає:

• Огляд. У пацієнта виявляють ретенцію, зубощелепні деформації: нахили, медіальне усунення, скорочення ряду. Анкілозований зуб знаходиться в інфраоклюзії (нижче за оклюзійну площину), антагоніст у супраоклюзії (вище за оклюзійну площину). Маргінальна ясна зміщена в апікальному напрямку.
• Перкусія. При вертикальній перкусії чути дзвінкий стійкий звук. Здорові зуби звучать приглушеніше, що пов’язано з поглинанням тканинами періодонта звукової хвилі. Використання цього методу виправдане при ураженні не менше 1/5 кореня.
• Рентгенографія зуба. На прицільному рентгенівському знімку діагностують резорбцію коренів із заміщенням лакун кісткою, що резорбується, періодонтальна щілина відсутня. Дослідження більш інформативне у разі розвитку дентального зрощення після прорізування.
• КТ щелепи. Проводять із метою виявлення причин ретенції. Тривимірне зображення необхідне за підозри на кісткове залягання фолікулів, наявність «кісткових мостів».

Диференціюють анкілоз із пухлинами: остеомою, цементомою. Також слід виключити аномалії розвитку твердих тканин.

Консервативне лікування

Тактика залежить від етіології та етапу, під час якого сформувалося цементо-кісткове зрощення: до, після прорізування або під час резорбції. У більшості випадків, якщо анкілозований зуб не створює перешкоди прорізу постійного, і немає естетичного дефекту, показана вичікувальна тактика.

Якщо молочний анкілозований зуб прорізався, але розташований нижче за лінію оклюзії, роблять адгезивну реставрацію. Відновлення коронкової частини створює навантаження, необхідне стимуляції повного прорізування. З цією ж метою не повністю прорізані тимчасові зуби анкілозовані покривають тонкостінними штампованими коронками. Крім активізації процесів прорізування, вдається нормалізувати оклюзію, уникнути формування деформацій.

Хірургічне лікування

Якщо діагностований дентальний анкілоз постійного зуба, що знаходиться в ретенованому положенні, хірургічним шляхом оголюють коронкову частину та відновлюють висоту до лінії оклюзії цементом або іншою масою пломбувань. Видаляти чи ні постійний зуб з анкілозом залежить від швидкості резорбтивних процесів. При швидко прогресуючому розсмоктуванні анкілозірованного коріння, зміщенні ясенного краю апікально порушується естетика, тому показано видалення. При зрощенні коріння на етапі резорбції та наявності фолікула постійного зуба причинний зуб видаляють.

Прогноз залежить від етіологічних факторів, швидкості резорбції, наявності постійних зачатків зубів. Зубощелепні деформації, асоційовані з генетичною патологією, складніше піддаються ортодонтичній корекції. При резорбції, що швидко наростає, прогноз несприятливий. Якщо зачатка постійного зуба немає, анкілозоване коріння молочного резорбується дуже повільно. Патологічна резорбція при анкілозі травматичної етіології, що протікає з ураженням менше 20% кореня, може самостійно припинитись.

Профілактика спрямована на своєчасне лікування, усунення фокальних та перифокальних вогнищ хронічної інфекції, правильне ведення пацієнтів після травм, що супроводжуються підвивихом та повним вивихом. Для обтурації каналів слід застосовувати біоінертні матеріали.