Аномалії розвитку хребта

Аномалії розвитку хребта – Це вроджені зміни кількості або конфігурації хребців. Залежно від виду та виразності порушень можуть протікати безсимптомно або супроводжуватися зміною зовнішнього вигляду хворого та неврологічною симптоматикою: порушеннями чутливості, парезами, трофічними розладами. Діагностуються за даними зовнішнього огляду, рентгенографії, КТ та МРТ. Для оцінки тяжкості ураження нервової системи проводять неврологічний огляд. При компенсованих станах лікування консервативне включає масаж, ЛФК, фізіотерапію. При виражених аномаліях, загрозі розвитку тяжких ускладнень показано хірургічну корекцію.

Аномалії розвитку хребта – вроджені стани, що супроводжуються зміною числа чи зміни хребців. За спостереженнями фахівців у сфері травматології та ортопедії, будь-яка аномалія розвитку хребта знижує статичну стійкість хребетного стовпа і підвищує ймовірність розвитку набутих хвороб хребта.

Хребет людини складається з шийного (7 хребців), грудного (12 хребців), поперекового (5 хребців), крижового (5 хребців) відділів та куприка (1-3 хребця). Між хребцями розташовані пружні еластичні міжхребцеві диски, що виконують роль амортизаторів. Хребці мають відростки, які з’єднуються з відростками розташованих вище та нижче хребців, утворюючи суглоби.

У центрі кожного хребця розташований отвір, у якому проходить покритий оболонкою спинний мозок. При недорозвиненні, зміні форми та інших порушеннях нормальні співвідношення між перерахованими структурами порушуються, що веде до здавлення нервових тканин, погіршення амортизаційної функції дисків та перевантаження суглобів. Ці порушення зумовлюють появу патологічної симптоматики та провокують розвиток інших захворювань хребта.

Аномалії розвитку хребта є досить різнорідну групу патологій, що розрізняються як за анатомічною основою порушень, так і за тяжкістю проявів. З урахуванням анатомічних особливостей фахівці-вертебрологи розрізняють такі групи вад розвитку хребетного стовпа:

• Зміна кількості хребців: окципіталізація (зрощення потиличної кістки та I шийного хребця), сакралізація (зрощення крижів та V поперекового хребця), люмбалізація (відділення I хрестового хребця від крижів), злиття кількох хребців.
• Зміна форми хребців: напівхребці або клиноподібні хребці (при затримці розвитку кісткових структур у передніх відділах), спондилоліз (при затримці розвитку хребців у задніх відділах).
• Недорозвинення окремих частин хребців: незарощення дужок і тіл хребців.

Синдром Кліппеля-Фейля

Синдром короткої шиї або синдром Кліппеля-Фейля полягає у конкресценції (зрощенні) шийних хребців. Іноді між собою зрощуються не лише шийні, а й верхні грудні хребці. Аномалія проявляється вираженим укороченням шиї, зниженням межі зростання волосся, обмеженням рухів при поворотах голови убік, «гордою посадкою голови» (голова злегка відхиляється позаду). У деяких випадках пацієнти з синдромом Кліппеля-Фейля мають виражені шкірні складки від вух до плечей.

Синдром короткої шиї нерідко поєднується з іншими аномаліями розвитку хребта (шийні ребра, Spina bifida), серцево-судинної та нервової системи. Неврологічні симптоми можуть бути відсутніми. У деяких випадках можливе здавлення корінців, що супроводжується порушенням чутливості, зниженням сили рук або парезами.

Синдром шийних ребер

Як правило, протікає безсимптомно, виявляється випадково під час проведення рентгенологічного дослідження. Іноді симптоматика, характерна для шийного ребра, виникає після перенесеної інфекції, травми або переохолодження. Пацієнтів можуть турбувати болі, слабкість у м’язах рук, що супроводжуються порушенням нормального тонусу судин та харчування шкіри (потівливість, холодна, бліда, синюшна шкіра).

Розщеплення хребців

Найпоширеніша аномалія розвитку хребетного стовпа. Найчастіше розщеплення хребта (Spina bifida) обумовлено незарощенням дужок V поперекового чи I крижового хребця. Незарощення дуже інших хребців і розщеплення тіла хребця виявляються рідше.

Закритий варіант патології трапляється частіше. Може протікати безсимптомно або супроводжуватися помірними болями в ділянці попереку та крижів. При розвитку рубцевих змін в області корінців з’являються розлади чутливості та парези під час іннервації здавленого нерва. Порушується регуляція тонусу судин та харчування шкіри, що зумовлюють розвиток набряків та появу виразок.

Відкрите розщеплення спостерігається рідше. Страждає 1 із 1000-1500 новонароджених. Патологія відноситься до категорії важких аномалій, що супроводжується іншими вродженими дефектами (дисплазія спинного мозку, порушення розвитку корінців та оболонок спинного мозку). Особливо несприятливим варіантом є порок, у якому розщеплюються як хребці, а й спинний мозок. Через розщеплення хребця назовні випинаються оболонки та речовина спинного мозку.

В області спини новонародженого на рівні розщеплення є грижове випинання, не покрите м’язами та шкірою. До складу грижового мішка можуть входити тільки оболонки спинного мозку (менінгоцеле) або оболонки та речовина спинного мозку (менінгомієлоцеле). При тяжких грижах спинного мозку виявляються порушення чутливості, трофічні розлади, порушення рухових та тазових функцій.

Люмбалізація та сакралізація

Зрощення крижів з V поперековим хребцем та відділення I крижового хребця від крижів може протікати безсимптомно. При здавленні корінців розвиваються порушення чутливості, парези та трофічні розлади в галузі іннервації.

Клиноподібні хребці

Поширена аномалія розвитку хребта. На відміну від звичайних хребців, клиноподібні хребці (напівхребці) складаються з напівтіла та напівдуги з остистим відростком. Можуть зустрічатися у всіх відділах хребта. Є однією з причин розвитку сколіозу.

Грубі вади розвитку діагностуються відразу після народження дитини. Нерезко виражені аномалії виявляються при появі клінічної симптоматики або стають випадковою знахідкою при обстеженні інших захворювань і травм хребетного стовпа. Для встановлення діагнозу використовуються такі методики:

• Об’єктивне обстеження. Лікар оглядає пацієнта, виявляє ознаки, характерні для тих чи інших аномалій, визначає вираженість фізіологічних та наявність патологічних вигинів, оцінює рухливість хребта, виявляє неврологічні розлади.
• Рентгенографія. p align=”justify”> Є базовим методом діагностики. Оглядові рентгенограми виконуються у стандартних укладаннях та з фізіологічними пробами. Для уточнення характеру та виразності патології призначаються прицільні знімки: рентгенографія шийного відділу при синдромі Кліппеля-Фейля, рентгенографія поперекового відділу при розщепленні, люмбалізації та сакралізації та ін.
• КТ хребта. Проводиться на завершальному етапі обстеження, допомагає уточнити дані, отримані під час проведення рентгенографії. Інформативна щодо стану твердих структур (кісток і хрящів).
• МРТ хребта. Не обов’язковий етап обстеження. Показано при підозрі на патологічні зміни м’яких тканин (спинного мозку, зв’язок, хребетних дисків).

Лікування вад розвитку хребетного стовпа тривале, зазвичай проводиться в амбулаторних умовах. На початкових стадіях застосовуються консервативні методики, за її неефективності чи неможливості консервативної корекції аномалій виконуються операції. Терапія важких вад проводиться з перших днів життя дитини. Лікування інших патологій здійснюється принаймні виявлення.

Консервативна терапія

Консервативні заходи включають медикаментозну та немедикаментозну терапію. Вирішальну роль здебільшого грають немедикаментозні методи лікування. Використовуються:

• Спеціальний режим. Пацієнтам радять спати на твердому ліжку, обмежити навантаження на хребет.
• Ортопедичні пристрої. При аномаліях шийного відділу рекомендовано носіння коміра Шанца, за інших пороків – застосування корсетів.
• Фізіотерапія. Показано електрофорез, ультрафонофорез, лікувальні грязі, голкорефлексотерапію, масаж, ЛФК.
• Лікарська терапія. Залежно від виду аномалії та клінічної симптоматики можуть призначатися НПЗЗ, анальгетики, хондропротектори, спазмолітики та інші засоби.

Хірургічне лікування

Інтенсивний корінцевий синдром, що не піддається консервативної терапії, є показанням для хірургічного втручання – ламінектомії або фасетектомії. При шийних ребрах проводиться резекція додаткової кістки, інших патологіях виконуються різні операції на хребті. При грижах спинного мозку (spina bifida aperta) лікування лише оперативне. В останні роки поряд із традиційними втручаннями, що виконуються після народження дитини, для корекції цієї патології здійснюються внутрішньоутробні операції.

Прогноз визначається видом аномалії, своєчасністю та адекватністю лікування. При більшості нерезко виражених порушень розвитку результат сприятливий, проте є підвищена ймовірність виникнення раннього остеохондрозу, корінцевого синдрому та інших вторинних патологій. За грубих вад можлива інвалідність.

Первинна профілактика передбачає виключення шкідливих впливів плід під час вагітності. Побічні превентивні заходи включають регулярне лікарське спостереження за хворими з аномаліями хребта. Пацієнти з такою патологією повинні дотримуватись встановленого режиму, уникати перевантажень, займатися лікувальною фізкультурою для зміцнення м’язів спини.