Аномалії розвитку колінного суглоба

Аномалії розвитку колінного суглоба – це патології, зумовлені вродженим недорозвиненням, відсутністю, порушенням будови, форми чи розташування суглобових структур. Зазвичай поєднуються коїться з іншими дефектами кістково-м’язової системи. Можуть виявлятися викривленням кінцівки, зміною конфігурації та порушенням функцій колінного суглоба. Діагностуються за результатами огляду та рентгенографічного дослідження. Лікування найчастіше хірургічне: розтин або переміщення сухожиль, остеотомія, реконструктивні операції на кістках. При нерізко вираженій патології можлива консервативна терапія.

Порушення розвитку колінного суглоба – порівняно рідкісна група вроджених аномалій. За спостереженнями фахівців у галузі травматології та ортопедії, зазвичай відзначається поєднання аномалії колінного суглоба з недорозвиненням кісток та м’язів інших відділів кінцівки, проте можуть зустрічатися й ізольовані дефекти. Нерідко виявляються аналогічні патологічні зміни обох нижніх кінцівок. Можливе недорозвинення кісткових структур, уроджені вивихи та підвивихи, контрактури або, навпаки, надмірна рухливість.

Основною причиною виникнення аномалій розвитку колінного суглоба та інших відділів кістково-м’язової системи є генетичні порушення та несприятливі зовнішні впливи на організм матері під час вагітності. До таких впливів входять:

• іонізуюче випромінювання;
• прийом деяких лікарських засобів;
• контакт із токсичними хімічними речовинами;
• інфекційні захворювання;
• хвороби ендокринної систем;
• порушення імунітету.

Характер дефекту залежить від виду генетичної мутації чи то з часу впливу негативних чинників на організм матері. Якщо мати зазнала впливу в перший триместр вагітності, спостерігається відсутність будь-яких структур колінного суглоба (пороки закладки), якщо в пізніші терміни – їх неповний розвиток

Відсутність надколінка

Як ізольована аномалія розвитку діагностується дуже рідко. Зазвичай виявляється одночасно з недорозвиненням бугристості великогомілкової кістки, виростків стегна і чотириголового м’яза. Нерідко поєднується з вродженим вивихом стегна, дефектом або недорозвиненням кісток гомілки та стегна, клишоногістю. При ізольованій патології функція кінцівки практично не порушена, виявляється видимий дефект передньої поверхні суглоба. Можлива слабкість у нозі та передчасна стомлюваність при тривалій ходьбі.

Дольчатий надколінок

Спостерігається в 1,5-2% осіб, яким виконувалося рентгенологічне дослідження суглоба. Зазвичай стає випадковою знахідкою при обстеженні травм або інших захворювань. У 90% випадків страждають чоловіки. За такої аномалії розвитку надколінок складається з кількох фрагментів, яке розміри і зовнішні обриси залишаються нормальними.

Вроджений вивих надколінка

У ряді випадків передається у спадок. Часто відзначається поєднання коїться з іншими аномаліями розвитку кінцівки. Хлопчики страждають удвічі частіше за дівчаток. Пацієнти скаржаться на швидку стомлюваність та нестійкість при ходьбі. При огляді виявляється зміщення надколінка (як правило, назовні) і виражена напруга чотириголового м’яза. Рухи у суглобі обмежені.

Вроджений вивих гомілки

Дуже рідкісна аномалія. Зазвичай виявляється одночасно із двох сторін. Дівчата страждають утричі частіше за хлопчиків. Спостерігається деформація та атрофія м’язів, при цьому характер ураження залежить від виду зміщення гомілки. При передньому вивиху виростки стегна вистоять ззаду, при задньому – спереду. Визначається виражена згинальна контрактура та надмірна бічна рухливість гомілки. Згиначі гомілки укорочені, а розгиначі зміщені вперед. Суглоб зігнутий або перезігнутий допереду.

Дефект зазвичай поєднується з недорозвиненням або відсутністю хрестоподібних зв’язок, тому виявляється позитивний симптом висувного ящика. Можливе недорозвинення та порушення прикріплення інших м’язів. Вроджений вивих гомілки іноді діагностується спільно з аномаліями розвитку гомілковостопного суглоба та відсутністю великогомілкової кістки. Розрізняють три стадії вивиху:

• 1 стадія – Суглобовий майданчик великогомілкової кістки при рухах зміщується вперед, її верхній край «входить» між надколінком і стегнової кісткою.
• 2 стадія – при згинанні гомілки задній край суглобової поверхні кістки упирається у передню частину суглобової поверхні стегнової кістки.
• 3 стадія – при навантаженні великогомілкова кістка переміщається не тільки вперед, але і вгору.

Вальгусна деформація суглоба

Вада розвитку має спадковий характер і спостерігається у новонароджених досить часто в порівнянні з іншими дефектами колінного суглоба. Під час огляду виявляється видиме Х-подібне викривлення. Ступінь викривлення визначають, вимірюючи відстань між внутрішніми кісточками в положенні стоячи (у немовлят – звівши випрямлені ніжки разом).

Варусна деформація суглоба

Варусна деформація також відноситься до досить поширених аномалій розвитку, хоча зустрічається рідше, ніж вальгусне викривлення. Як і попередньому випадку, спостерігається спадкова схильність. У ході огляду у хворих з О-подібною деформацією виявляється відстань між колінними суглобами при випрямлених ногах та зведених разом стопах.

Згинальна контрактура суглоба

Досить рідкісна аномалія. Спостерігається поєднання контрактури колінного суглоба та своєрідної шкірної складки у підколінній області. Пасивне та активне розгинання обмежене, ступінь порушення опори залежить від вираженості патології. Можлива зміна розташування нервів по задній поверхні кінцівки.

Найбільш поширеним ускладненням аномалій колінного суглоба є остеоартроз. У пацієнтів з дольчастим надколінком відзначається схильність до травм та подальшого розвитку гонартрозу. Навіть невелика О-подібна деформація або нелікований вроджений вивих гомілки з віком можуть стати причиною прогресуючого артрозу, що деформує, з подальшим формуванням анкілозів і важких контрактур. При вродженому вивиху надколінка згодом виникає прогресуюче відхилення гомілки назовні, що також стає причиною артрозних змін у суглобі.

Порок розвитку зазвичай діагностується неонатологом чи дитячим ортопедом. Патології, які не супроводжуються формуванням зовнішнього дефекту та порушенням функції кінцівки, можуть виявлятися випадково при проведенні обстеження щодо травматичних ушкоджень або у зв’язку зі скаргами на симптоми, зумовлені вторинним артрозом. Основним діагностичним методом є рентгенографія колінного суглоба. Рентгенологічна картина визначається видом аномалії:

• Дольчатий надколінок. На знімках частіше виявляється дводольчаста, рідше – тридольчаста колінна чашка. Інші суглобові структури – без змін.
• Вивих надколінка. Виявляється зміщення та недорозвинення надколінка (зменшення у розмірах, неправильна форма), сплощення та недорозвинення зовнішніх виростків гомілки та стегна.
• Вивих гомілки. Візуалізується вивих і недорозвинення великогомілкової кістки, відхилення та ротація кісток гомілки досередини або назовні (залежно від ступеня недорозвинення бічних поверхонь суглобового майданчика великогомілкової кістки).
• Вальгусна деформація. Зазвичай виявляється порушення процесу окостеніння і скошенність зовнішнього виростка стегна. При обстеженні також призначають рентгенографію кульшового суглоба, оскільки патологія завжди поєднується з вальгусною деформацією шийки стегна.
• Варусна деформація. На рентгенограмах визначається недорозвинення внутрішнього виростка стегна.

У ряді випадків додатково призначається КТ колінного суглоба для більш точної оцінки ступеня недорозвинення кісткових та м’якотканних структур кінцівки. При вивиху надколінка на МРТ колінного суглоба визначається недорозвинення медіального широкого м’яза стегна, у деяких випадках цей м’яз відсутній. Пацієнтів із згинальною контрактурою направляють на консультацію до невролога.

При ізольованій відсутності надколінка та дольчастому надколінку спеціальні заходи не потрібні. В інших випадках тактика лікування визначається видом та вираженістю аномалії розвитку, має на меті відновлення повноцінної опорності кінцівки та нормальної біомеханіки рухів, попередження ускладнень. Лікування може бути як консервативним, і оперативним, проводиться у відділеннях дитячої, рідше – дорослої ортопедії.

Консервативна терапія

При вивиху гомілки лікування починається з перших днів життя. У немовлят здійснюють витяг по довжині з наступним закритим вправленням вивиху. Якщо одномоментне вправлення неможливе через надмірну напругу чотириголового м’яза і зміщення згиначів гомілки, накладають лейкопластирне витягування і призначають міорелаксанти. При нерізко вираженій варусній та вальгусній деформації показано носіння ортопедичного взуття, спеціальний комплекс ЛФК та ​​масаж кінцівки.

Хірургічне лікування

Вік проведення втручання, характер та обсяг маніпуляцій залежать від типу вади розвитку. У післяопераційному періоді здійснюються реабілітаційні заходи.

• Оперативну корекцію вивихів гомілки здійснюють після досягнення 2 років. Обсяг реконструктивної операції може суттєво змінюватись з урахуванням характеру та ступеня недорозвинення різних структур.
• Вивих надколінка найчастіше оперують у старшому віці. Власну зв’язку цієї кістки переміщують на передню поверхню стегна і фіксують по середній лінії.
• При згинальних контрактура лікування тільки хірургічне, проводиться у віці 5 років і старше. В ході операції розсікаються сполучнотканинні тяжі в підколінній ділянці, виконується пластика та (за потреби) транспозиція сухожиль.

Варусні та вальгусні аномалії зазвичай усувають у дітей віком від 5 років, проте операції показані у будь-якому віці, у тому числі – у літніх хворих, оскільки дозволяють попередити прогресування артрозу. При вальгусному викривленні виробляється остеотомія кістки, «відповідальної» за викривлення (зазвичай стегнової). При варусній деформації здійснюється остеотомія великогомілкової кістки, іноді в поєднанні з косою остеотомією малогомілкової кістки.

За своєчасного початку лікування та відсутності грубих деформацій прогноз зазвичай сприятливий. Тяжкі вади та неліковані помірно виражені аномалії можуть стати причиною інвалідизації хворих внаслідок порушень функцій кінцівки або вторинних змін у колінному суглобі. Специфічної профілактики не розроблено.