Аноргазмія

Аноргазмія – Це відсутність оргазму за достатньої сексуальної стимуляції. Виявляється неможливістю сексуальної розрядки, рідкісним настанням статевого задоволення чи виникненням оргазму лише за наявності особливих умов. Діагноз встановлюється на підставі скарг та анамнезу захворювання. Для уточнення соматичних та психологічних причин даного стану застосовуються психодіагностичні методики, призначаються лабораторні аналізи та інструментальні дослідження. Лікування – психотерапія, медикаментозна терапія, фізіотерапія, рефлексотерапія. При вадах розвитку та рубцевих змінах статевих органів іноді потрібне хірургічне втручання.

Аноргазмія – поширений патологічний стан у сучасній сексології. У переважній більшості випадків діагностується у пацієнток жіночої статі. Згідно з даними досліджень, до перших пологів задоволення при статевому контакті відчуває лише 70% жінок. Від відсутності оргазму страждає від 10 до 20% жінок, які мають регулярні статеві стосунки протягом 10 і більше років. Імовірність досягнення розрядки залежить від обставин сексуального життя, розлад нерідко виникає після тривалої помірності або зміни статевого партнера. Зв’язок відсутності оргазму з мастурбацією зазвичай не простежується. Прогноз залежить від причин розвитку патології.

Цей стан відноситься до категорії поліетиологічних. Можна виділити великі групи причин його виникнення – соматичні і психологічні. Психологічні фактори зустрічаються частіше, включають:

• Розлади психосексуального розвитку. До цієї групи входить порушення статеворольових моделей поведінки, патологія статевої ідентифікації, спотворення психосексуальної орієнтації та інші психологічні феномени, які можуть зустрічатися ізольовано або поєднуватися між собою.
• Особистісні особливості. Певну роль формуванні аноргазмії може грати сором’язливість, зайва сором’язливість, недовірливість, скутість, схильність «застрявати» у неприємних переживаннях, труднощі при переключенні уваги, невміння розслаблятися.
• Психогенні фактори. Причиною відсутності чуттєвого піку під час сексуального акту іноді стають перенесені психологічні травми: інцестуозні стосунки у дитинстві, згвалтування, груба дефлорація. На початковому етапі статевого життя патологія може бути зумовлена ​​невдалим досвідом перших стосунків. Деякі пацієнтки бояться розголосу стосунків чи небажаної вагітності.
• Психічні розлади. Аноргазмія виникає у зв’язку з порушеннями мислення, емоційної чи інтелектуальної сфери. Часто супроводжує депресію, може діагностуватися при генералізованому тривожному розладі, панічному розладі, дисморфофобії, порушеннях харчової поведінки, тяжких захворюваннях із психотичною симптоматикою.

До соматичних причин даного порушення входять вади розвитку репродуктивної системи, запальні процеси в зоні малого тазу, стан після ускладнених пологів, травм і захворювань статевих органів. Аноргазмія спостерігається при вроджених аномаліях, травмах та захворюваннях спинного мозку з порушенням іннервації, при тяжкій соматичній патології та при астенії різного генезу (після травматичних ушкоджень, соматичних та інфекційних захворювань, на фоні виснаження). Іноді причиною розладу стає недостатня стимуляція ерогенних зон, неуважність чи грубість партнера під час статевого акту.

Аноргазмія може бути самостійною патологією або поєднуватись із фригідністю. З урахуванням часу наступу розрізняють такі типи розладу:

• Первинне. Досвід оргазмічних відчуттів та обумовлених цими відчуттями емоційних переживань повністю відсутній.
• Вторинне. В анамнезі відзначається настання оргазму за будь-якого виду стимуляції, проте в даний час досягнення піку при статевому акті неможливе.

З урахуванням тяжкості та особливостей течії виділяють:

• Тотальну аноргазмію. Сексуальні відносини ніколи не завершуються оргазмом незалежно від характеру стимуляції.
• Олігооргазмію (Спорадичну або парціальну аноргазмію). Пік задоволення при різних типах стимуляції настає рідко та нерегулярно.
• Німфоманічну аноргазмію. Спостерігається висока збудливість при незадоволеності та відсутності відчуття завершеності коїтусу.
• Ситуаційну аноргазмію. Досягнення оргазму можливе за певних обставин (в одній позі, при сексуальних перверсіях, незвичайній стимуляції та ін.). Різновидом патології є коїтальна аноргазмія – стан, у якому оргазм відзначається при мастурбації, але з статевому акті.

Основною скаргою є повна відсутність або рідкісне настання оргазму. Психологічне сприйняття розладу значно відрізняється. Одні пацієнтки позитивно ставляться до сексуальних контактів, відчувають певне задоволення та розслаблення. Інші відчувають байдужість, сприймають сексуальне життя як обов’язок. Треті відчувають огиду, уникають статевих актів. Соматичний стан також варіюється. У одних випадках симптоматика відсутня. В інших (частіше – при німфоманічному варіанті) спостерігаються головні болі, безсоння та біль у животі, обумовлені відсутністю розрядки та застійними явищами в області малого тазу.

Аноргазмія може стати причиною депресії та невротичних розладів, посилювати вже наявну депресивну та невротичну симптоматику. Патологія нерідко провокує охолодження, а окремих випадках – навіть виникнення огиди до партнера, що негативно впливає всі аспекти сімейних відносин, призводить до конфліктам і стає ще одним чинником, збільшує ймовірність невротизації. Фахівці вказують, що аноргазмія підвищує ймовірність виникнення варикозного розширення вен малого таза, що супроводжується болями у нижній частині живота, тяжкістю, дискомфортом та больовими відчуттями у зоні зовнішніх статевих органів.

Постановка діагнозу, зазвичай, бракує труднощів. Аноргазмію діагностують з урахуванням скарг та даних анамнезу. Для уточнення причин виникнення патології призначають різні програми обстеження, що складаються з урахуванням даних, отриманих під час проведення опитування та зовнішнього огляду пацієнтки:

• Гінекологічне обстеження. Проводиться при підозрі на аномалії розвитку та набуту патологію репродуктивних органів. Включає консультацію гінеколога, огляд на кріслі, УЗД органів малого таза, аналізи для виключення специфічних і неспецифічних інфекційних захворювань і т.д.
• Ендокринологічне обстеження. Показано для виявлення гірсутизму, інфантилізму, безплідності, розладів жирового обміну, порушень менструального циклу. Передбачає консультацію ендокринолога, проведення гормональних досліджень, УЗД залоз внутрішньої секреції та ін.
• Психіатричне чи психологічне обстеження. Необхідно при виявленні ознак депресії, емоційної нестійкості, підвищеної тривожності, надмірної фіксації на питаннях, пов’язаних із статевою незадоволеністю, скаргах на незвичайні відчуття у зоні статевих органів, дивних інтерпретаціях аноргазмії. Включає консультацію психолога чи психіатра, проведення спеціальних тестів, патопсихологічне обстеження та інші методики.

При виявленні іншої соматичної патології пацієнтку направляють до спеціалістів відповідного профілю. Диференціальну діагностику здійснюють із псевдоаноргазмією – станом, у якому жінка відчуває множинні неяскраво виражені оргазми чи хвилеподібний пік насолоди.

Лікувальну тактику визначають індивідуально. За наявності причинної патології проводять терапію виявлених психічних розладів та соматичних захворювань. За показаннями (наприклад, при вроджених вадах статевої системи) виконують оперативні втручання. План лікування може включати:

• Лікарські засоби. Пацієнткам призначають антидепресанти, транквілізатори, седативні засоби синтетичного та рослинного походження, вітаміни, біогенні стимулятори, загальнозміцнюючі препарати. За необхідності застосовують гормонотерапію.
• Фізіотерапевтичні процедури. У процесі лікування аноргазмії використовують різні види масажу, рефлексотерапію, електростимуляцію, електросон, вібро-і гідростимуляцію.
• Психотерапію. Для опрацювання психотравмуючих ситуацій, корекції невротичних розладів, вирішення конфліктів, підвищення рівня довіри у відносинах та покращення психологічного клімату в сім’ї проводять індивідуальні та сімейні консультації.

Найважливішу роль терапії аноргазмії грає лікування сексолога. Фахівець допомагає подолати психологічні заборони та сексуальні страхи, знизити рівень занепокоєння з приводу своєї сексуальної спроможності та привабливості. У процесі терапії пацієнтка вчиться краще розуміти потреби свого тіла, її партнер – враховувати ці потреби під час статевого акту, обидва члени пари – відкрито обговорювати проблеми у сексуальних стосунках.

Прогноз визначається причинами аноргазмії. За відсутності важких психічних чи соматичних розладів, які перешкоджають досягненню оргазму, важливу роль грає готовність партнерів до зміни сексуальної поведінки, перегляду меж прийнятних дій у процесі статевого акту, прояву уваги бажанням і потребам друг друга. Профілактика полягає в адекватному статевому вихованні, формуванні правильних статеворольових моделей, підвищенні рівня сексуальної грамотності, створенні комфортних відносин у парі, дотриманні режиму праці та відпочинку, попередженні та лікуванні захворювань статевої сфери.