Апендицит

Симптоми апендициту

З таким захворюванням, як апендицит, стикається чи не кожна людина протягом свого життя. Що ж це за захворювання? Які його симптоми і способи лікування? Апендицитом називається запалення апендикса – червоподібного придатка прямої кишки. Захворювання має характерну яскраво виражену клінічну картину і лікується тільки за допомогою хірургічного втручання.

Лікарі виділяють два види апендициту: гострий і хронічний. Хронічний апендицит у свою чергу може мати три морфологічні форми:

• Поверхневий або катаральний.
• Простий.
• Флегмонозно-виразковий, гангренозний, апостематозний.

Один з основних симптомів захворювання – біль внизу живота (як правило, справа) з’являється в 90% випадків апендициту. Першою ознакою гострої форми захворювання можуть бути скарги хворого на періодичне виникнення дискомфорту і слабких болів з боку шлунково-кишкового тракту: біль в області пупка, здуття живота, кольки. Після відвідування туалету може наступати короткий полегшення, але через деякий час дані симптоми, як правило, повертаються. Протягом 2-3 годин рідкісні коліки переходять в постійний ниючий і розпираючий біль. У цей час відбувається переміщення больових відчуттів вправо, в нижню частину живота. Цей процес отримав назву симптому Кохера-Волковича. Щоб врятуватися від підступаючої болю і сильного дискомфорту в цей момент рекомендується лягти на правий бік і підтягти до живота зігнуті в колінах ноги.

Посилення болю в животі при найменшому русі, будь то спроба кашлянути або встати, при трясці під час ходьби або їзди в транспорті – типова ознака апендициту у дорослої людини або дитини.

Зазвичай апендицит виникає в правому боці, однак в медичній практиці були зареєстровані випадки лівостороннього апендициту. У цьому випадку придаток прямої кишки знаходиться зліва. Крім того, виникає під час нападу біль безпосередньо залежить від того, як розташовується апендикс. Біль у правій нижній частині живота, в області лона говорить про тазовому положенні апендикса. Якщо ж він розташовується в безпосередній близькості від медіальної лінії живота, біль дасть про себе знати в районі пупка. При розташуванні апендикса позаду сліпої кишки больові відчуття з’являються в попереку і «віддають» в праву ногу і пахову область.

Біль при апендициті не є яскраво вираженою, сильною. В основному пацієнт її терпить до тих пір, поки апендикс не почне розтягуватися від нагромадилося в ньому гною, тобто поки не почнеться епіема апендикса. У цьому випадку біль стає вже нестерпним. Виникаючі при цьому гангренозні процеси сприяють деяким полегшенням пацієнта. Це відбувається через відмирання нервових закінчень, які і служать джерелом болю. При розриві апендикса біль розтікається по всій черевної порожнини разом з гнійним вмістом прорвався придатка.

У 80% пацієнтів основним симптомами апендициту є нудота і блювота в перші години запалення. Тому апендицит часто можна переплутати із захворюванням або розладом шлунково-кишкового тракту. Діагноз гострого апендициту негайно ставиться під сумнів, якщо нудота виникає раніше болі в животі. Часто ознакою апендициту, причому більшою мірою серед дорослих людей, буває відмова від прийому їжі. Втрата апетиту характерна для 90% пацієнтів з подібним діагнозом.

Також при апендициті можливі:

• Проблеми зі стільцем (у третини всіх захворілих). Затримка дефекації відбувається з причини кишкового парезу, тобто обмеження рухових функцій кишечника через поширення запалення по черевної порожнини. У 15% пацієнтів, навпаки, спостерігається надмірно рідкий стілець.
• Помилкові позиви в туалет (тенезми).
• Слабке підвищення температури. У половини хворих протягом перших 24 годин спостерігається підвищення температури до 37,5 C. Лікарі відзначають, що сильне підвищення температури не характерно для даного захворювання, якщо воно не пов’язане з ускладненнями та сторонніми інфекціями.

Гострий апендицит характеризується розвитком деяких патологічних змін, які спостерігаються в першу добу після початку запалення: розлад лімфи і застій крові в капілярах, крововиливи і набряки, маргінація лейкоцитів, поява сидерофагів – специфічних фагоцитів. Дані зміни зазвичай з’являються в найбільш віддаленому від медіальної лінії черевної порожнини відділі апендикса.

Операція при апендициті

Зазвичай пацієнт, який потрапив до лікарні з підозрою на апендицит, повинен певний час перебувати під наглядом лікаря і здати ряд аналізів. Після підтвердження діагнозу обов’язково повинна відбутися хірургічна операція. Вона може бути проведена одним з двох методів: ендоскопічним або традиційним.

При традиційному методі в місці знаходження апендикса, частіше у правому боці, робиться розріз м’язової тканини, що досягає в довжину 8 см. Далі хірург обстежує апендикс, якщо перебувають поруч тканини не запалені, він видаляє його, а область з’єднання прямої кишки і запаленого придатка зашиває. При розриві апендикса може виникнути перитоніт. У цьому випадку також проводиться операція з видалення запаленого придатка, після якої хворий ще протягом тижня перебуває в лікарні під наглядом фахівців і приймає антибіотики.

Сьогодні все частіше операцію з видалення апендикса проводять сучасним ендоскопічним методом, при якому в черевну порожнину вводиться трубка з камерою на кінці. Лікар стежить за станом апендикса в цей момент на моніторі комп’ютера. Через спеціальне перетин відбувається вирізання запаленого придатка, надріз в цьому випадку буде значно менше, ніж при традиційному способі операції. Реабілітація при успішному проведенні такої операції проходить протягом двох діб. Післяопераційний період не вимагає яких-небудь особливих дієт або обмежень. Часто характерні для апендициту симптоми можуть виникнути через діскінетіческіх патологій. Такий стан отримало назву помилкового апендициту. Якщо в процесі хірургічного втручання лікар виявить відсутність запалення апендикса, він його все одно виріже для попередження можливого захворювання.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.