Аргіроз

Аргіроз – це дерматологічне захворювання, що виникає через підвищене надходження іонів срібла в організм і його подальшого відкладення в шкірному покриві та його придатках. Основним симптомом захворювання є потемніння шкіри та слизових оболонок аж до синювато-сірого відтінку, у тяжких випадках також спостерігаються порушення зору. Діагностика аргірозу ґрунтується на даних анамнезу (виявлення контакту зі сріблом), огляду пацієнта, іноді також використовують гістологічне вивчення шкіри та офтальмологічний огляд. Лікування даного захворювання не існує, можна лише трохи освітлити шкіру за допомогою методу медичної косметології (наприклад, лазерної дермабразії).

Аргіроз, або аргірія, є наслідком тривалого контакту або надходження в організм срібла – як у вигляді сполук або іонів, так і в чистому вигляді (срібний пил, срібло колоїдне). Цей стан відомий з найдавніших часів, переважно від нього раніше страждали особи, які працюють на срібних копальнях, виробництві дзеркал та ювелірних виробів. У XX столітті до цих причин аргірозу додалося масове використання лікарських засобів на основі цього металу – зокрема, широко відомий ляписний олівець містить нітрат срібла. Цей елемент має виражені бактерицидні властивості, але при цьому його токсичність для людини досить низька. Тим не менш, великі дози іонів срібла здатні викликати тяжке отруєння, смертельне дозування нітрату срібла становить близько 10 г. Для розвитку аргірозу необхідний тривалий (не менше кількох років), але постійний контакт із цим металом.

При надходженні іонів срібла в організм людини вони лише частково беруть участь у метаболізмі, проте це не одразу призводить до аргірозу. Вони розносяться по всіх тканинах, але в деяких із них створюються умови для накопичення металу – в основному це верхні шари дерми, потові залози, рогівка, слизові оболонки. У будь-якої дорослої або літньої людини можна виявити в цих тканинах мікроскопічні включення срібла, проте в цьому випадку про аргіроз не йдеться – металу в них настільки мало, що він ніяк не впливає на фарбування шкірних покривів. Але якщо в організм надходить підвищена кількість даних іонів, то кількість таких відкладень зростає, що з часом призводить до помітної зміни кольору шкіри. Саме в такому випадку ставиться діагноз «аргіроз».

Нині основними джерелами срібла є деякі лікарські препарати, косметичні засоби, зубні протези з урахуванням сплавів цього металу. Описано випадки розвитку аргірозу через багаторічне вживання «срібної» води за допомогою електрофорезу або застосування в цих цілях колоїдного срібла. Так само як і в давнину, аргіроз зустрічається у робітників, які контактують із цим металом – у такому разі можна говорити про професійний характер захворювання. З’ясовано, що з помітного зміни забарвлення шкіри необхідно щонайменше 10-12 років регулярного контакту із цим елементом чи його сполуками.

У клінічній дерматології виділяють дві основні форми аргірозу – локальну та генералізовану. Розвиток тієї чи іншої форми захворювання залежить кількості відкладеного срібла в організмі, з цього погляду їх можна розглядати як послідовні стадії даного порушення. При локальному аргірозі відкладення металу обмежується шкірою періорбітальної області та рогівкою, проте жодних проблем із зором при цьому не спостерігається. Генералізована форма характеризується потемнінням інших ділянок шкіри – у своїй ступінь вираженості симптомів також залежить від кількості надійшло срібла в організм і тривалості його накопичення.

Ступінь потемніння шкіри при загальному аргіроз може варіювати від світло-сірого до темно-сріблястого. Як правило, найбільшої пігментації зазнають відкриті ділянки тіла – обличчя, шия, кисті рук. У важких випадках тіло людини набуває рівномірного темно-сріблястого забарвлення і блиску. При аргірозі такого ступеня помітні відкладення спостерігаються не тільки на шкірі, а й у глибоких шарах рогівки, що в деяких випадках трохи послаблює зір.

У разі продовження надходження срібла в організм воно починає відкладатися в сітківці та тканинах зорового нерва, призводячи до гемералопії та значного зниження гостроти зору. Всі вищеописані симптоми аргірозу розвиваються дуже повільно протягом багатьох років, проте така виражена пігментація часто стає причиною комплексів та психологічних проблем у хворого.

У більшості випадків діагностика аргірозу не становить для лікаря-дерматолога особливої ​​проблеми – під час огляду виявляються сірі, іноді із сріблястим відливом шкірні покриви. При розпитуванні хворого з’ясовується, що такі зміни наростали в нього протягом багатьох років. Також визначається джерело надходження срібла до організму. Якщо пацієнт не може розповісти, за яких обставин він контактував із цим металом, то лікар повинен з’ясувати, чи не вживає він якихось ліків, чи не використовує ляписний олівець, де працює – всі ці дані можуть допомогти виявити причину розвитку аргірозу. Для підтвердження аргірії проводиться:

• Біопсія шкіри. Гістологічне вивчення шкіри показує наявність сірих включень у клітинах верхнього шару дерми, а також міжклітинний простір. При аргірозі підвищена кількість подібних включень спостерігатиметься навколо потових залоз та волосяних фолікулів, і, навпаки, знижена – у сальних залозах.
• Офтальмологічний огляд. Виявляє відкладення срібла у рогівці у вигляді тонких переплетених ниток сіро-блакитного кольору. При виражених формах аргірозу зерна обложеного металу можуть бути в склоподібному тілі. Порушення зору, зумовлені цим станом, супроводжуються набряком диска зорового нерва та наявністю темних плям на сітківці.

Диференціальну діагностику аргірозу слід проводити з гемохроматозом, хворобою Аддісона, порфірією та метгемоглобінемією – станами, за яких також спостерігається пігментація шкірних покривів.

Лікування аргірозу зараз не існує, лише на ранніх етапах можна спробувати дещо освітлити шкіру шляхом лазерної дермабразії. Однак, враховуючи, що основна маса включень срібла розташована нижче за епідерміс, ефективність цієї методики ставиться під сумнів рядом дерматологів. Найголовніше при виявленні аргірозу – усунути надходження даного металу та його сполук в організм для запобігання подальшому прогресу симптомів захворювання. Для цього важливо правильно визначити джерело срібла – лікарський чи косметичний засіб, питну срібну воду, професійні фактори.

Прогноз аргірозу щодо життя та здоров’я людини сприятливий, але часто пацієнтів психологічно обтяжують симптоми цього стану. Профілактика аргірозу зводиться до правильного та обмеженого використання лікарських та косметичних засобів із вмістом цього металу, до виконання вимог техніки безпеки при роботі з ним.