Артеріальна гіпертензія у дітей

Артеріальна гіпертензія у дітей – це стійке підвищення артеріального тиску вище 95 перцентилів за центильною таблицею для певного віку, статі та зростання. Виявляється головним болем, запамороченням, зниженням гостроти зору, синкопальними станами. Супроводжується симптомами захворювання, що стало причиною підвищення тиску: патологій серця та нирок, ендокринних порушень, ожиріння тощо. Д. Діагностика починається з фіксації факту неодноразового підвищення артеріального тиску. Далі проводиться комплекс лабораторних та інструментальних досліджень. Показано етіотропну терапію, раціональну дієту, профілактику стресів. Застосовуються гіпотензивні препарати.

Артеріальна гіпертензія у дітей зустрічається набагато рідше, ніж у дорослих, і при цьому залишається одним із найпоширеніших хронічних захворювань у педіатрії. За даними різних досліджень, зустрічність цієї патології серед дітей та підлітків становить від 1 до 18%. Актуальність захворювання пов’язана з особливостями терапії у дитячому віці. Можливе використання далеко не всіх груп препаратів. Крім того, часто виявляються патології, що призводять до розвитку злоякісної гіпертензії у дітей. В даний час зростає кількість дітей з надмірною вагою та обтяженою спадковістю за хронічними захворюваннями, внаслідок чого артеріальна гіпертензія діагностується в більш ранньому віці.

Артеріальна гіпертензія у дітей частіше розвивається за наявності сприятливих факторів. До них належить:

Підвищення тиску нерідко відзначається при спадкових синдромах, вадах розвитку серця, судин та органів дихальної системи. Деякі нозології вважаються особливо небезпечними у зв’язку з тим, що підвищення артеріального тиску, що провокується ними, часто є резистентним до терапії. Зокрема, це стосується паренхіматозних захворювань нирок, ендокринних порушень, спричинених катехоламінами, мінералокортикоїдами та глюкокортикоїдами.

У розвитку захворювання передбачається участь трьох патофізіологічних механізмів: збільшення об’єму циркулюючої крові, збільшення серцевого викиду та підвищення загального периферичного опору. Перший механізм зустрічається при підвищеній активності симпатичної нервової системи. Другий механізм характерний для станів після інфузійної терапії, що спостерігається на тлі ниркової недостатності та надлишку мінералкортикоїдів.

Третя патогенетична ланка у розвитку артеріальної гіпертензії у дітей виявляється при підвищеній чутливості тканин до катехоламінів або при збільшенні їхньої концентрації в крові (наприклад, при феохромоцитомі), а також зустрічається при пухлинах нирок.

Єдиної класифікації ступенів підвищення артеріального тиску в дітей віком немає. Найчастіше вітчизняні педіатри спираються на класифікацію О.Надєдіної, відповідно до якої виділяють три стадії артеріальної гіпертензії у дітей.

• Стадія I є оборотною і ділиться на дві фази: IA – підвищення тиску в момент емоційної напруги, IБ – періодичне підвищення тиску, що купується самостійно. Перша стадія вважається передгіпертонічним станом.
• Стадія ІІА супроводжується постійним, але нестійким підвищенням тиску, на стадії IIБ відзначається стійке підвищення тиску.
• Стадія ІІІ у дітей діагностується рідко, характеризується приєднанням органних ушкоджень (судин головного мозку, очей, кінцівок та ін.).

На початкових стадіях артеріальна гіпертензія у дітей проявляється підвищеною стомлюваністю, головним болем, запамороченням. Діти молодшого віку не в змозі пред’являти скарги, тому важливо звертати увагу на задишку, особливо при годуванні, недостатнє збільшення у вазі, відставання у розвитку. У міру прогресування захворювання можливе погіршення зору, особливо в періоди підвищеного тиску, втрати свідомості на кшталт синкопе. Також у більшості випадків присутні симптоми захворювання, що спричинило розвиток артеріальної гіпертензії у дітей. Якщо йдеться про спадкові патології, часто є типові фенотипічні ознаки.

Набряки свідчать про порушення серцево-судинної системи або нирок. При розладах гормонального обміну можуть спостерігатися вірилізація, ознаки гіпогонадизму. Для синдрому Кушинга характерне луноподібне обличчя, смуги розтягування (стрії). Підвищена пітливість та візуальне збільшення щитовидної залози дозволяють запідозрити тиреотоксикоз. Відставання у фізичному розвитку може говорити на користь вроджених вад серця і судин. Набагато рідше артеріальна гіпертензія у дітей проявляється лише підвищенням тиску та не супроводжується іншою симптоматикою.

Запідозрити захворювання можна при вимірі артеріального тиску за допомогою манжети. Тиск вважається підвищеним, коли знаходиться вище 95 перцентилів за шкалою для певного віку та статі. Одноразово фіксована гіпертензія є показанням до двох повторних вимірів з інтервалом 2 хвилини. Також проводяться вимірювання на іншій руці та ногах у положенні стоячи та лежачи. Це дозволяє уникнути гіпердіагностики, оскільки у дітей часто зустрічається так званий «синдром білого халата». Фізикальне обстеження дає можливість виявити надмірну вагу та ознаки різних захворювань.

Величезну роль діагностиці артеріальної гіпертензії в дітей віком грає ретельний збір анамнезу. Можуть виявлятися випадки артеріальної гіпертензії в інших членів сім’ї, а також наявність хронічних захворювань у дитини (особливо серцевих хвороб, нирок та ендокринних порушень). Анамнестичні дані можуть підтвердити прийом гормональних препаратів, рідше – наркотичних засобів, а також сприяють підвищенню тиску. Інструментальні методи:

• СМАД. Для точної фіксації гіпертензії показано добовий моніторинг артеріального тиску. Це дозволяє виключити фактор підвищеної ситуаційної тривожності та визначити частоту підвищення тиску.
• Комплексне лабораторне обстеження. Стан нирок оцінюється за загальним аналізом сечі, УЗД та доплерографічним дослідженням. Також визначається рівень електролітів у сечі та крові. Досліджується гормональний профіль: гормони щитовидної залози, нирок, надниркових залоз, статеві гормони. Тест на толерантність до глюкози виключає ризик розвитку цукрового діабету та інсулінорезистентності.
• Дослідження серця та судин. Передбачає проведення ЕКГ, ЕхоКГ та рентгенографії. КТ та МРТ дітям призначаються при підозрі на пухлинні утворення. Обов’язковим є обстеження очного дна, УЗД судин кінцівок.

Лікування здійснюється після виключення всіх можливих причин підвищення тиску. У дітей, на відміну від дорослих, рідко діагностується гіпертонічна хвороба, оскільки майже завжди вдається виявити причину гіпертензії. Тому важливим моментом є проведення етіотропної терапії. При пухлинах, кістах та інших подібних утвореннях показано хірургічне видалення. Операція часто потрібна при стенозі ниркових артерій.

• Модифікація факторів ризику Терапія артеріальної гіпертензії у дітей починається з немедикаментозних методів, що включають раціональну дієту (або спрямовану на зниження ваги), відмову від шкідливих звичок, фізичну активність та психологічне консультування за необхідності.
• Медикаментозна терапія. Діти мають певні вікові особливості. З метою зниження артеріального тиску дозволені діуретики, β-адреноблокатори, інгібітори АПФ, блокатори кальцієвих канальців та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Найчастіше лікування артеріальної гіпертензії у дітей починається з призначення тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Це також дозволяє деякою мірою компенсувати недостатню функцію нирок. Інгібітори АПФ використовуються в лікуванні дітей молодшого віку, оскільки мають високу ефективність у поєднанні з безпекою. β-адреноблокатори більш актуальні при підвищеному серцевому викиді, але застосовуються з обережністю через побічні ефекти (нудота, блювання, бронхоспазм та ін.).
• Допомога при гіпертонічному кризі. Гіпертонічний криз є стійке і значне підвищення артеріального тиску. Препарати планової терапії не використовуються, оскільки мають накопичувальний ефект, крім того, їх дія, як правило, відстрочена за часом. Артеріальний тиск нормалізується за допомогою α-адреноблокаторів та периферичних вазодилататорів. Препарати цих груп швидко знижують тиск. Використовуються лише лікарями за умов медичних закладів, оскільки за введенні необхідний моніторинг стану дитини.

Прогноз визначається причинами розвитку артеріальної гіпертензії у дітей та стадією захворювання. Рання діагностика та адекватна терапія дозволяють при нормалізації тиску відмовитися від гіпотензивних засобів і надалі проводити лише немедикаментозну терапію. У той самий час, існують нозології, створюють умови для артеріальної гіпертензії в дітей віком, резистентної до лікування. В даному випадку підвищення тиску часто прогресує і призводить до органних порушень у вигляді ангіопатії сітківки, зниження інтелектуальних здібностей, переміжної кульгавості, серцевої недостатності тощо.