Артеріальна гіпотонія – симптоми, діагностика, лікування

Артеріальна гіпотонія (артеріальна гіпотензія) – синдром зниженого артеріального тиску, що характеризується стійкими показниками рівня систолічного (верхнього) тиску менше 100 мм рт.ст., а діастолічного (нижнього) – менше 60 мм рт.ст. Артеріальною гіпотонією частіше страждають молоді жінки та підлітки. У старшому віці, на тлі ураження судин атеросклерозом, зустрічається атеросклеротична гіпотензія, обумовлена ​​втратою судинного тонусу внаслідок атеросклеротичних змін. Зважаючи на багатофакторність розвитку цього стану, артеріальна гіпотонія є предметом вивчення клінічної кардіології, неврології, ендокринології та інших клінічних дисциплін.

Артеріальну гіпотонію слід розглядати як мультифакторний стан, що відображає зниження кров’яного тиску в артеріальній системі при різних фізіологічних та патологічних станах:

1. Фізіологічна артеріальна гіпотонія може спостерігатися у здорових людей зі спадковою схильністю до зниженого тиску, тренованих спортсменів, в умовах адаптації до різкої зміни погодних або кліматичних умов.

2. Первинна артеріальна гіпотонія. У 80% випадків причиною є нейроциркуляторна дистонія. Відповідно до сучасних теорій, первинна гіпотензія представляє особливу форму неврозу судинно-рухових центрів головного мозку, у розвитку якого провідна роль відводиться стресам і тривалим психотравмуючим ситуаціям. Безпосередніми причинами можуть бути психологічні травми, хронічна втома, недосипання, депресії.

3. Вторинна артеріальна гіпотонія є симптомом інших наявних захворювань:

4. Гостра артеріальна гіпотонія розвивається в короткий час (від кількох хвилин до годин) і спричиняє виражені порушення кровопостачання внутрішніх органів. Може бути наслідком:

5. Інші причини. Артеріальна гіпотонія також може розвинутись на тлі нестачі вітамінів В, С, Е; дотримання дієти, передозування лікарських засобів, наприклад, при лікуванні артеріальної гіпертензії. Хронічна артеріальна гіпотонія має тенденцію до тривалого перебігу; при цьому організм адаптований до зниженого тиску, внаслідок чого виражені симптоми розладу кровообігу відсутні.

Незважаючи на велику кількість можливих причин, механізм розвитку артеріальної гіпотонії може бути пов’язаний з чотирма основними факторами: зменшенням хвилинного та ударного викиду серця; скороченням ОЦК; зниженням опору периферичних судин; зменшенням венозного припливу крові до серця.

Зменшення ударного та хвилинного об’єму крові зустрічається при тяжкій дисфункції міокарда при інфаркті, міокардиті, тяжких формах аритмій, передозуванні ß-адреноблокаторів і т. д. або інфекційної природи, анафілактичному шоці.

Артеріальна гіпотонія як наслідок зменшення ОЦК виникає при зовнішній (шлунково-кишковій) або внутрішній кровотечі (при апоплексії яєчника, розриві селезінки, розриві аневризми аорти та ін.). Швидка евакуація ексудату при масивному асциті або плевриті може призвести до артеріальної гіпотонії внаслідок зменшення венозного повернення крові до серця, оскільки значна частина ОЦК затримується у найдрібніших судинах.

При різних формах артеріальної гіпотонії можуть виявлятися порушення судинної регуляції вищими вегетативними центрами, зниження механізму регуляції артеріального тиску ренін-ангіотензин-альдостероновою системою, розлад чутливості судинних рецепторів до катехоламінів, порушення аферентної або еферентної.

Внаслідок того, що артеріальна гіпотонія може зустрічатися у здорових осіб, супроводжувати перебіг різних захворювань або самостійною нозологічною формою, використовується єдина класифікація гіпотонічних станів. У ній виділяють фізіологічну, патологічну (первинну) та симптоматичну (вторинну) артеріальну гіпотонію:

• До варіантів фізіологічної артеріальної гіпотонії відносять артеріальну гіпотензію як індивідуальну норму (що має спадковий конституційний характер), адаптивну компенсаторну гіпотензію (у жителів високогір’я, тропіків та субтропіків) та гіпотензію підвищеної тренованості (зустрічається серед спортсменів).
• Патологічна первинна артеріальна гіпотонія, як самостійне захворювання, включає випадки ідіопатичної ортостатичної гіпотензії та нейроциркуляторної гіпотензії з нестійким оборотним перебігом або стійкими проявами (гіпотонічна хвороба).
• У ряді симптоматичної (вторинної) артеріальної гіпотонії розглядаються гострі (при колапсі, шоці) та хронічні форми, зумовлені органічною патологією серцево-судинної, нервової, ендокринної системи, гематологічними захворюваннями, інтоксикаціями та ін.

Фізіологічна гіпотонія в більшості випадків не завдає людині особливого дискомфорту. Гостра форма артеріальної гіпотонії протікає з вираженим кисневим голодуванням тканин головного мозку, у зв’язку з чим розвиваються такі симптоми, як запаморочення, короткочасні порушення зору, хиткість ходи, блідість шкірних покривів, непритомність.

При хронічній вторинній гіпотензії на перший план виступають симптоми основного захворювання. Крім цього, у пацієнтів відзначається слабкість, апатія, сонливість, підвищена стомлюваність, головний біль, емоційна лабільність, погіршення пам’яті, порушення терморегуляції, пітливість стоп та долонь, тахікардія. Тривалий перебіг артеріальної гіпотонії викликає порушення менструального циклу у жінок та потенції у чоловіків.

При ортостатичній артеріальній гіпотонії внаслідок зміни положення тіла з горизонтального на вертикальне розвиваються переднепритомні стани. При артеріальній гіпотонії можуть виникати вегетативні кризи, як правило, вагоінсулярний характер. Такі пароксизми протікають з адинамією, гіпотермією, рясною пітливістю, брадикардією, падінням АТ до непритомності, болями в животі, нудотою, блюванням, утрудненням дихання внаслідок спазму гортані.

У процесі діагностики важливо непросто встановити факт наявності артеріальної гіпотонії, а й з’ясувати причини, якими вона викликана. З метою визначення необхідності більш поглибленого обстеження, хворі з артеріальною гіпотонією повинні бути проконсультовані лікарем-кардіологом, неврологом, окулістом, ендокринологом.

1. Оцінка рівня АТ. Для правильної оцінки рівня АТ потрібно триразове вимірювання артеріального тиску з інтервалом 3-5 хвилин. Добове моніторування АТ дозволяє визначити коливання у величині та добовому ритмі артеріального тиску.
2. Обстеження серцево-судинної, ендокринної та нервової систем. Для виключення або підтвердження вторинної артеріальної гіпотонії досліджуються біохімічні показники крові (електроліти, глюкоза, холестерин та ліпідні фракції), виконується ЕКГ (у спокої та з навантажувальними тестами), ортостатична проба, ехокардіографія, електроенцефалографія.

Лікування артеріальної гіпотонії приступають тільки після встановлення точної причини зниження артеріального тиску. При вторинній симптоматичній гіпотензії об’єктом впливу буде основне захворювання. Артеріальна гіпотонія нейровегетативного генезу насамперед вимагає корекції вегетативного дисбалансу з використанням медикаментозних та немедикаментозних методів.

Медикаментозне лікування артеріальної гіпотонії проводять препаратами різних груп: рослинними адаптогенами (настоянки лимонника, аралії, женьшеню); холінолітиками, церебропротекторами (; ноотропними препаратами; антиоксидантами та вітамінами (вітаміни А, В, Е); антидепресантами та транквілізаторами. При гострій артеріальній гіпотонії з метою швидкого підвищення та стабілізації АТ вводяться кардіотоніки та вазоконстриктори, глюкокортикоиди та глюкокортикоїди.

Комплекс лікувально-оздоровчих заходів може включати:

Загальні принципи профілактики первинної артеріальної гіпотонії зводяться до дотримання режиму дня, ведення здорового та активного способу життя, занять спортом (плаванням, ходьбою, гімнастикою), повноцінного харчування, виключення стресів. Корисні процедури, що зміцнюють судини (контрастний душ, загартовування, масаж). Попередження вторинної артеріальної гіпотонії полягає у профілактиці ендокринних, неврологічних, серцево-судинних захворювань. Пацієнтам з артеріальною гіпотонією рекомендується постійний контроль рівня артеріального тиску, регулярне спостереження у кардіолога.