Артроз СНЩС

Артроз СНЩС – патологія скронево-нижньощелепного суглоба, обумовлена ​​дистрофічними змінами у його тканинах. Артроз СНЩС проявляється постійним тупим або ниючим болем у суглобі, наявністю хрускоту, клацання, скутості, тугорухливості, обмеженням відкривання рота. Діагностиці артрозу СНЩС допомагає проведення пальпації суглоба, оцінка амплітуди руху нижньої щелепи, вивчення діагностичних моделей, рентгенографія, артрографія та томографія СНЩС, ортопантамографія, ЕМГ. Лікування артрозу СНЩС може включати ортопедичні заходи (виборче пришліфування зубів, протезування та ін), лікувальну гімнастику, масаж, фізіотерапію.

Артроз СНЩС – хронічне захворювання, викликане дистрофічними процесами в тканинах зчленування (склерозом, дегенерацією суглобового хряща) і супроводжується порушенням функції скронево-нижньощелепного суглоба. Артроз СНЩС належить до поширених проблем: згідно зі статистичними даними, ознаки артрозу того чи іншого ступеня присутні у половини людей старше 50 років і майже 90% 70-річних пацієнтів обох статей. У молодому та середньому віці артроз СНЩС частіше зустрічається серед жінок. Вирішенням питань збереження та відновлення функції СНЩС, ураженого артрозом, займається ряд клінічних дисциплін: стоматологія (ортопедія, ортодонтія), щелепно-лицьова хірургія, ревматологія, травматологія, фізіотерапія.

Артроз СНЩС є мультифакторною патологією, яка може викликатися причинами місцевого та загального характеру. До загальних факторів, що сприяють розвитку артрозу СНЩС, відносять генетичну обтяженість, ендокринопатії, судинні, системні та інфекційні захворювання. Місцеві причини можуть включати:

Фактором ризику розвитку артрозу СНЩС у жінок є менопауза та вікове зниження синтезу жіночих статевих гормонів, що беруть участь у метаболізмі хрящової та кісткової тканини. Нерідко місцеві та загальні фактори поєднуються між собою, посилюючи перебіг артрозу СНЩС.

Механізм розвитку артрозу СНЩС пов’язаний з невідповідністю навантаження на суглоб межі його фізіологічної витривалості. В результаті мікро- та макротравм, запалення, метаболічних та нейродистрофічних процесів змінюється навантаження на суглобові поверхні, порушується синхронізація функціонування обох скронево-нижньощелепних суглобів, виникає дисфункція жувальних м’язів. Всі ці процеси в результаті призводять до погіршення трофіки хряща, втрати його еластичності, дистрофії та деструкції. Паралельно розвивається перебудова кісткової тканини: утворюються кісткові розростання (остеофіти), головка нижньої щелепи набуває булавоподібної, грибоподібної або гачкоподібної форми, мікроскопічно в ній визначаються явища остеопорозу та остеосклерозу. Закономірним результатом описаних патологічних процесів стає деформація та порушення конгруентності суглобових поверхонь, асинхронність рухів у нижній щелепі.

З урахуванням рентгенологічних змін, що виявляються, розрізняють склерозуючий і деформуючий артроз СНЩС. У першому випадку зміни представлені вираженим склерозом кісткових поверхонь та звуженням суглобових щілин. Рентгенологічними ознаками деформуючого артрозу СНЩС є сплощення суглобової ямки, суглобової голівки і горбка, розростання екзофітів на суглобових поверхнях; у випадках – виражена деформація суглобової головки нижньої щелепи.

Залежно від походження артрози СНЩС можуть бути первинними та вторинними. Первинні артрози виникають без попередньої патології суглобів (зазвичай у літньому та старечому віці) і мають поліартикулярний характер. Розвиток вторинного артрозу СНЩС етіологічно пов’язаний з попередньою травмою, запаленням, обмінними або судинними порушеннями тощо; поразка в більшості випадків моноартикулярна.

На підставі клініко-рентгенологічних даних протягом артрозу СНЩС виділяють 4 стадії:

• I (стадія початкових проявів) – клінічно відзначається нестабільність у суглобі; рентгенологічно виявляється помірне нерівномірне звуження суглобової щілини, зумовлене дегенерацією суглобового хряща.
• II (стадія виражених змін) – у клінічному аспекті відповідає розгорнутій симптоматиці; рентгенологічні зміни характеризуються склерозом та осифікацією виросткового відростка нижньої щелепи.
• III (пізня стадія) – функція СНЩС обмежена; рентгенологічні ознаки повної дегенерації хряща, масивного склерозу суглобових поверхонь, кісткових розростань, укорочення виросткового виростка, сплощення суглобової ямки.
• IV (запущена стадія) – розвиток фіброзного анкілозу СНЩС.

Артроз СНЩС розвивається поволі; симптоматика наростає поступово, тому пацієнт спочатку не звертає уваги на зміни, що відбуваються. Ранніми ознаками артрозу є клацання, хрускіт, ранкова скутість у СНЩС, яка зникає протягом дня. Надалі при функціональному навантаженні суглоба (жуванні, розмові та ін.) приєднуються тупі болі; у разі розвитку реактивного синовіту болі стають ниючими, постійними; загострюються при перевантаженні суглоба, у холодну погоду чи надвечір.

Через кілька місяців після появи перших ознак артрозу СНЩС стає помітним обмеження амплітуди руху нижньої щелепи, тугорухливість суглоба, при відкритті рота зміщення щелепи у хвору сторону, асиметрія обличчя. На боці ураження можуть виникати відчуття оніміння, поколювання шкіри, глоссалгія, оталгія, зниження слуху, біль у вічі, головний біль.

Діагноз артрозу СНЩС ґрунтується на підставі клінічних, рентгенологічних та функціональних даних. При зверненні до стоматолога-ортопеда проводиться аналіз скарг, огляд ротової порожнини, пальпація жувальних м’язів і СНЩС, визначається амплітуда рухів і т. д. Обстеження оклюзійних контактів здійснюється шляхом вивчення діагностичних моделей щелеп.

За допомогою рентгенографії СНЩС, як правило, виявляються вже виражені зміни; ранні ознаки артрозу СНЩС дозволяє виявити комп’ютерна томографія (КТ СНЩС або КЛКТ СНЩС). Додатково може проводитися артрографія СНЩС, ортопантомографія щелеп. З метою оцінки активності жувальних та скроневих м’язів при артрозі СНЩС показана електроміографія. Для вивчення функції СНЩС використовується реографія, артрофонографія, аксіографія, гнатографія.

При необхідності пацієнту з артрозом СНЩС призначається консультація ортодонту, ревматолога, ендокринолога та інших фахівців. Артроз СНЩ слід відрізняти від артриту СНЩ, м’язово-суглобової дисфункції, хондроми, остеохондроми, остеоми суглобового відростка та ін.

При виявленні артрозу СНЩС необхідно проведення комплексу стоматологічних (терапевтичних, ортопедичних, ортодонтичних), фізіотерапевтичних лікувальних заходів. На час основного курсу лікування пацієнту з артрозом СНЩС рекомендується щадна дієта, зменшення навантаження на уражений суглоб (обмеження жування, розмов та ін.), виключення перенапруги.

На етапі стоматологічного лікування усуваються фактори, що призводять до перевантаження елементів суглоба (дефекти зубних рядів, порушення оклюзії, порушення прикусу) може бути показано вибіркове пришліфування зубів, заміна пломб, виготовлення та встановлення штучних коронок, мостоподібних або знімних зубних протезів, носіння знімних капп, брекетів тощо).

Для усунення больового синдрому при артрозі СНЩС використовуються НПЗЗ у вигляді таблеток або мазей, новокаїнові блокади. Для покращення живлення хрящової тканини застосовуються хондропротектори. З фізіотерапевтичних процедур при артрозі СНЩС рекомендується ультразвукова терапія, ультрафонофорез, електрофорез, лазеротерапія, магнітотерапія, гальванотерапія, флюктуоризація, парафінотерапія, озокеритотерапія, інфрачервоне опромінення, мікрохвильова терапія та ін. фізкультурою.

При звичному вивиху нижньої щелепи або пізніх стадіях артрозу СНЩС показано хірургічне лікування (видалення суглобового диска, видалення суглобової головки або видалення головки із заміщенням трансплантатом).

Важливою умовою сприятливого прогнозу та профілактики артрозу СНЩС є своєчасне та раціональне протезування зубів, нормалізація прикусу, усунення супутніх захворювань. У запущених стадіях відновлення повноцінної функції суглоба без оперативного лікування неможливе. Пацієнти з артрозом СНЩС повинні перебувати на диспансерному обліку у стоматолога, проходити необхідні лікувальні курси.