Артрит кульшового суглоба

Артрит кульшового суглоба – це патологічні запальні реакції, що розвивається у суглобових поверхнях вертлужної западини та головки стегнової кістки. При артриті тазостегнового суглоба пацієнтів турбує біль у пахвинній ділянці, стегні або сідницях, скутість і обмеження діапазону рухів, труднощі при ходьбі, хода, що кульгає. Різновид артриту встановлюється за допомогою проведення УЗД, рентгена, МРТ тазостегнових суглобів, діагностичної пункції, дослідження показників крові. Загальний лікувальний алгоритм при артриті кульшового суглоба включає іммобілізацію, медикаментозну терапію, лікувальну фізкультуру, масаж, фізіотерапію; у разі неефективності – оптимальне хірургічне лікування.

Артрит кульшового суглоба (коксит) – запальний процес різної етіології, до якого залучається сполучна тканина в області зчленування тазової та стегнової кістки. При артриті запалення розвивається в синовіальній оболонці, що вистилає суглобову порожнину. Однак без своєчасного та адекватного лікування коксит швидко трансформується в остеоартроз кульшового суглоба, при якому відбуваються дегенеративно-деструктивні зміни суглобового хряща та субхондральної кістки.

Хронічний больовий синдром і порушення функції тазостегнового суглоба при артриті не лише обмежує фізичну активність пацієнтів, а й може спричиняти набуту інвалідність. Оскільки артрит кульшового суглоба може бути частиною суглобових синдромів різної етіології, справжня поширеність захворювання залишається невідомою. Вважається, що за частотою розвитку коксит поступається лише артриту колінного суглоба.

Запалення кульшових суглобів може викликатися інфекційними агентами, механічними травмами, імунними механізмами. За провідним етіологічним фактором виділяють:

1. Гнійні артрити. Можуть бути ускладненням травм, поранень, діагностичних пункцій суглоба, операцій, у яких відбувається пряме інфікування порожнини суглоба. В інших випадках септичний коксит може розвиватися при прориві гнійного вогнища із сусідніх тканин (при флегмоні, остеомієліті тощо) або метастатичному інфікуванні порожнини суглоба з віддалених запальних вогнищ (при фурункульозі, тонзиліті, отіті, пневмонії тощо).
2. Специфічні артрити. Крім інфекційних артритів, що викликаються неспецифічною гнійною флорою, зустрічаються специфічні коксити, пов’язані з туберкульозом, бруцельозом, гонореєю, сифілісом.
3. Вторинні асептичні артрити. Можуть бути асоційовані з такими захворюваннями, як псоріаз, системний червоний вовчак, хвороба Крона, анкілозуючий спондилоартрит та ін.
4. Реактивні артрити. Виникають після перенесених кишкових (сальмонельозу, дизентерії, ієрсиніозу) або урогенітальних інфекцій (хламідіозу, уреаплазмозу, мікоплазмозу) і також є асептичними.
5. Ревматоїдний артрит. Характеризується складним аутоімунним механізмом розвитку; Найчастіше зустрічається у осіб-носіїв антигену HLA-DR1, DR4. Пусковим чинником у разі можуть бути віруси – простого герпесу, цитомегалії, паротиту, кору, Эпштейна-Барра, респіраторно-синцитіальний, гепатиту та інших.

У групі ризику розвитку артриту перебувають діти з дисплазією тазостегнових суглобів, особи з обтяженою спадковістю, ожирінням, шкідливими звичками, травматичними вивихами стегна, які мають надмірні фізичні навантаження.

Тазостегновий суглоб утворений зчленуванням чашеподібної вертлужної западини тазової кістки та головки стегнової кістки. По виду з’єднання він відноситься до кулястих суглобів. Порожнина вертлужної западини та головка стегнової кістки вкриті гіаліновим хрящем. У центрі суглобової западини є зона пухкої сполучної тканини, яка є місцем прикріплення зв’язування головки стегнової кістки. Важливу роль у стабілізації та функціонуванні кульшового суглоба грає потужний зв’язковий апарат. Тазостегновий суглоб виконує складні функції опори та руху (згинання та розгинання, відведення та приведення нижньої кінцівки, обертання всередину та назовні).

Загальноприйнятою класифікацією кокситу не розроблено. У сучасній ревматології, травматології та ортопедії артрит кульшового суглоба прийнято класифікувати залежно від етіологічних та патогенетичних механізмів, виділяючи такі види:

За клінічним перебігом артрити кульшового суглоба можуть бути гострими (з тривалістю первинної суглобової атаки менше 2-х місяців), затяжними (до 1 року), хронічними (довше 1 року), рецидивуючими (при виникненні повторної суглобової атаки після періоду ремісії тривалістю не менше місяців).

Коксити можуть бути первинно-кістковими або первинно-синовіальними. Прикладами первинно-синовіальних артритів тазостегнового суглоба служать ревматоїдний та реактивний артрити. Про первинно-кістковий артрит говорять у тому випадку, коли спочатку уражається кісткова тканина, а потім – синовіальна оболонка (наприклад, при туберкульозному артриті).

Найбільш частими формами артриту тазостегнового суглоба, що зустрічаються в клінічній практиці, є туберкульозний і гострий гнійний коксит. Інші форми спостерігаються значно рідше.

При гнійному кокситі відзначається бурхливий початок захворювання з переважанням симптомів загальної інтоксикації: лихоманки, слабкості, пітливості, втрати апетиту, головний біль. Значно виражені місцеві зміни: шкіра над областю суглоба стає напруженою, гіперемованою та гарячою на дотик. Відзначається різкий біль (стріляючий, пульсуючий), який ще більше посилюється під час руху. Внаслідок запальної інфільтрації та утворення гнійного випоту в порожнині суглоба, форма останнього суттєво змінюється.

Для інших форм артриту кульшового суглоба характерний поступовий розвиток. У початкових стадіях переважають тупі, ниючі болі в пахвинній ділянці, із зовнішнього боку стегна, сідницях, які обмежують обсяг рухів або ускладнюють ходьбу. Внаслідок тугоподвижності кульшових суглобів руху стають скутими, невпевненими, а хода – кульгавою (хода Тренделенбурга). Найчастіше біль і скутість в тазостегновому суглобі виникає після його тривалої фіксації в одній позі або незручному положенні, наприклад, при сидінні або тривалому стоянні. З часом у хворих може розвиватися атрофія стегнових і пахвинних м’язів, фіброзний або кістковий анкілоз.

Маніфестації туберкульозного артриту зазвичай передують симптоми туберкульозної інтоксикації. У результаті специфічного запалення часто розвивається патологічний вивих стегна, нерухомість тазостегнового суглоба, атрофія м’язів та скорочення кінцівки. У дітей артрит кульшового суглоба протікає гостріше, з більш вираженими локальними та загальними симптомами запалення.

Псоріатичні коксити супроводжуються появою характерного синюшно-червоного забарвлення шкіри над запаленим суглобом, болями у нижніх відділах хребта. При ревматоїдному артриті кульшові суглоби уражаються симетрично. Прогресують дистрофічні зміни у суглобі з часом призводять до розвитку вторинного коксартрозу.

При проведенні обстеження хворого із запальним ураженням кульшових суглобів не можна обмежуватися постановкою синдромального діагнозу; обов’язково необхідно визначити першопричину артриту. З цією метою з анамнезу з’ясовується характер та інтенсивність болю, тривалість перебігу захворювання, супутня патологія. Обстеження пацієнта проводиться у положенні лежачи, стоячи під час ходьби. При цьому особлива увага звертається на форму суглобів та положення кінцівок, наявність атрофії м’язів та контрактур, ходу, можливість виконання та амплітуду пасивних та активних рухів.

Поряд із клінічним обстеженням, вирішальне значення у діагностиці артриту грають:

Залежно від причини та стадії артриту тазостегнового суглоба його лікування може здійснюватись лікарем-ревматологом, хірургом, травматологом-ортопедом, фтизіатром. У гострій стадії для забезпечення максимального розвантаження та спокою тазостегнового суглоба накладається гіпсова пов’язка. Для полегшення пересування рекомендується використовувати тростини, милиці, ходунки та інші пристрої. Лікування включає:

• Фармакотерапію. Проводиться з урахуванням етіології кокситу і може включати прийом НПЗЗ, специфічну хіміотерапію (при туберкульозному артриті), антибіотикотерапію (при інфекційних артритах) та ін.
• Внутрішньосуглобові маніпуляції. За показаннями виконуються внутрішньосуглобові ін’єкції кортикостероїдів, блокади. При гнійному коксіті проводиться серія лікувальних пункцій, лаваж суглоба антисептичними розчинами, проточне дренування суглоба.
• Фізіолікування. Після усунення гострих проявів артриту тазостегнового суглоба призначається масаж, лікувальна гімнастика та плавання, фізіолікування (магнітотерапія, ультразвук, УВЧ, парафінотерапія, грязелікування та ін.).
• Операції. При безрезультатності спроб консервативної терапії артриту, у разі хронічного болю та стійкого обмеження функції суглоба вирішується питання про хірургічне втручання (синовектомія, тотальне ендопротезування тазостегнового суглоба, артропластика, артродеза, артротомія та ін.).

Результатом артриту може бути, як легка тугоподвижность, і повний анкілоз тазостегнового суглоба. Ускладненням гнійного артриту може стати інфекційно-токсичний шок або сепсис. Своєчасне та повноцінне лікування дозволяє мінімізувати порушення функції тазостегнового суглоба, запобігти розвитку остеоартрозу. З метою профілактики артриту необхідно стежити за вагою, серйозно ставитись до лікування будь-яких інфекцій та супутніх захворювань, здійснювати ПХО проникаючих поранень суглобів.