Артрит плечового суглоба

Артрит плечового суглоба – це запальний процес у сфері зчленування головки плечової кістки із суглобовою западиною лопатки. Перебіг артриту супроводжується болями різного ступеня інтенсивності, утрудненням руху, крепітацією при русі, припухлістю в ділянці суглоба. Артрит діагностується за результатами рентгенографії плечового суглоба, УЗД, МРТ, артроскопії, біохімічного аналізу крові та дослідження синовіальної рідини. Лікування передбачає прийом протизапальних, аналгетичних препаратів, проведення внутрішньосуглобових ін’єкцій, масажу, ЛФК, фізіопроцедур.

Артрит плечового суглоба – група захворювань лопатково-торакального (плечового) суглоба запального характеру. Патологія плечового суглоба різноманітна і включає пороки розвитку (гіпоплазію головки плечової кістки, вроджений підвивих і вивих плечової кістки), пошкодження елементів суглоба (забиті місця, розтягування, розриви зв’язок і капсули, сухожиль і м’язів, вивихи плеча, переломи), захворювання (артрит , періартрит, остеоартроз, пухлини, анкілоз та ін.). Серед різних уражень плечового суглоба артрит займає одне з провідних місць, зустрічаючись переважно у осіб середнього та старшого віку. Артрит може бути ізольованою патологією або проявом системних захворювань, тому розглядається як у рамках травматології, і клінічної ревматології.

Плечові суглоби можуть уражатися при інфекційних, системних, метаболічних захворюваннях, травмах:

1. Посттравматичний артрит розвивається внаслідок перенесених травм плеча (тріщин та переломів суглобових поверхонь кісток, вивиху, розриву обертальної манжети плеча та ін.).
2. В основі ревматоїдного артриту лежить аутоімунне запалення, що супроводжується синовітом, формуванням грануляційної тканини, деструкцією хряща, фіброзним та кістковим анкілозом. Ключові фактори, які запускають ревматоїдний артрит, невідомі; розглядається пускова роль інфекційних агентів, уродженого дефекту клітинного імунітету, сімейно-спадкової схильності та ін.
3. Остеоартрит є головним чином наслідком вікових дегенеративних процесів, що призводять до «зношування» суглобового хряща.
4. Неінфекційні артрити також можуть розвиватися у хворих на псоріаз і подагру.

5. Гнійний артрит може бути обумовлений прямим попаданням інфекції (наприклад, при пораненнях і травмах плеча, проведенні лікувально-діагностичних пункцій) або лімфогенним або гематогенним проникненням збудників з інших септичних вогнищ (при флегмоні пахвової ділянки, остеомієліті плечової кістки, грейдсії та ін.).

6. Приватні форми інфекційного артриту можуть бути етіологічно пов’язані з позалегеневим туберкульозом (туберкульозом кісток та суглобів), ІПСШ (гонореєю, сифілісом).

Факторами, що провокують розвиток або загострення артриту, часто виступають переохолодження, фізичне навантаження плечового суглоба, гіпокінезія, стрес та ін.

Плечовий суглоб відноситься до кулястих суглобів, що є зчленуванням чашеподібного поглиблення (суглобової западини лопатки) і кулястої головки плечової кістки. Плечовий суглоб забезпечує широкий діапазон рухів: згинання та розгинання, відведення та приведення, кругові обертання верхньої кінцівки. Зовні плечовий суглоб оточений еластичною капсулою, стабілізований потужною клювовидно-акроміальною зв’язкою та навколишніми м’язами – дельтовидною, підлопатковою, над- та підостними, малою та великою круглими. Велика свобода рухів верхньої кінцівки багато в чому забезпечується особливостями будови плечового суглоба.

Перебіг артриту плечового суглоба може мати гострий чи хронічний характер. Залежно від причинної обумовленості артрити можуть мати інфекційно-запальне та неінфекційне походження.

• До числа інфекційних артритів відносяться гострий гнійний артрит, туберкульозний артрит, сифілітичний артрит, гонорейний артрит та ін.
• Неінфекційні артрити представлені подагричним, ревматоїдним, посттравматичним, псоріатичним артритом, остеоартритом та ін.

Визначальними симптомами артриту є біль у плечі, обмеження рухливості та припухлість у ділянці суглоба. Залежно від виразності даних та інших ознак розрізняють три ступені артриту плечового суглоба.

Перший ступінь

На ранніх стадіях болі в плечовому суглобі нетривалі та нестійкі; зазвичай виникають у зв’язку з підвищеним фізичним навантаженням, а після її припинення швидко стихають. Особливістю ревматоїдного артриту є симетричність ураження плечових суглобів. У цій стадії пацієнти рідко звертаються за медичною допомогою.

Другий ступінь

Другий ступінь характеризується болями як при навантаженні, так і в спокої. Типово виникнення больових нападів у нічний годинник. Утворюється обмеження рухливості суглобів; пацієнт насилу може підняти руку. При рухах суглоба в різній площині чутний хруст, що кріпить. При загостренні артриту шкірні покриви області плечового суглоба стають гіперемованими, набряклими, гарячими на дотик.

Третій ступінь

Артрит третього ступеня супроводжується різким болем при пальпації плеча, деформацією суглоба та повною втратою рухливості у суглобі. Виражені дегенеративні зміни хрящової тканини можуть призвести до інвалідності.

Гнійний артрит

При гнійному артриті визначається флуктуюча припухлість суглоба. Характерна поза – хвора рука зігнута у ліктьовому суглобі та приведена до тулуба; плече злегка опущене та відхилено допереду. У разі прориву гною в параартикулярні тканини утворюються глибокі затіки та флегмони. Загальний стан хворого тяжкий, температура підвищена до 39-40°С. Результатом флегмони суглобової сумки здебільшого служить анкілоз плечового суглоба. У важких випадках може розвиватись сепсис.

Поява вищеописаних ознак вимагає очної консультації лікаря-ревматолога, артролога чи травматолога. Первинне фізикальне обстеження включає огляд, пальпацію, дослідження активних та пасивних рухів плечового пояса. Для отримання детальної характеристики патологічного процесу проводиться комплекс досліджень, що візуалізують:

Для дослідження синовіальної рідини проводиться діагностична пункція плечового суглоба. При необхідності отримання біоптату вдаються до діагностичної артроскопії плечового суглоба. Для уточнення форми артриту досліджується вміст у плазмі крові фібриногену, ревматоїдного фактора, СРЛ, аутоантитіл до тканин суглобів.

Диференційна діагностика

При проведенні диференціальної діагностики артрит плечового суглоба слід відрізняти від синдрому болючого плеча, пов’язаного зі стенокардією, інфарктом міокарда, пневмонією, раком верхівки легені (синдромом Панкоста), холециститом. Також слід виключити інші можливі захворювання плечового суглоба та періартикулярних тканин:

• тендиніт;

• бурсить;

• плече-лопатковий періартрит;
• артроз та ін.

Початкове лікування артриту завжди консервативне. У гострій фазі рекомендується щадний режим, зміна виду діяльності для усунення ситуацій, що провокують біль, у деяких випадках іммобілізація суглоба. Лікування може включати:

1. Лікарську терапію. Спрямована на зниження рівня запалення, усунення причини артриту, відновлення функцій плечового суглоба та включає призначення НПЗЗ, анальгетиків, гормональних препаратів, хондропротекторів, вітамінів тощо.
2. Лікувальні блокади та пункції. Передбачають внутрішньосуглобове введення дипроспану та інших глюкокортикоїдів, препаратів гіалуронової кислоти, періартікулярні блокади. Консервативне ведення гнійного артриту включає антибіотикотерапію, серію лікувальних пункцій з аспірацією гною, промиванням порожнини плечового суглоба антисептиками та введенням у порожнину протеолітичних ферментів (лаваж суглоба).
3. Фізіотерапію. Поруч із медикаментозним впливом використовується фізіотерапія (СМТ, УВЧ, магнітотерапія, лазеротерапія), бальнеотерапія, ЛФК, масаж, мануальна терапія, кріотерапія.
4. хірургічні методи. При запущеному та ускладненому перебігу артриту може бути показане оперативне лікування: артротомія, резекція плечового суглоба, ендопротезування (тотальна артропластика або геміартропластика) та ін.

За відсутності лікування артрит плечового суглоба сильно обмежує або навіть виключає рухливість плечового пояса та верхньої кінцівки, що серйозно погіршує якість життя пацієнта. У важких випадках єдиним способом лікування залишається дорога операція з тривалим періодом реабілітації, тому дуже важливо вчасно розпізнати перші ознаки захворювання та розпочати терапію на ранній стадії. Профілактиці артриту сприяє виключення підвищених фізичних навантажень та травм плечового суглоба, своєчасна терапія супутніх захворювань, раціональне харчування.