Артрит СНЩС

Артрит СНЩС – це запальне (інфекційне чи неінфекційне) захворювання суглоба, що з’єднує нижню щелепу з скроневою кісткою черепа. У гострій стадії артрит СНЩС протікає з різким болем у ділянці ураженого суглоба, що віддає у вухо та скроню; припухлістю та гіперемією шкіри над суглобом; неможливістю повного змикання зубних рядів та обмеженням відкривання рота; загальною температурною реакцією. Діагностика артриту включає аналіз анамнестичних відомостей, пальпацію області суглоба, проведення рентгенографії та КТ СНЩС. У лікуванні артриту СНЩС застосовуються іммобілізація щелепи, антибіотики, НПЗЗ, хондропротектори, внутрішньосуглобові ін’єкції кортикостероїдів, фізіотерапія, міогімнастика.

Артрит СНЩС – гостре або хронічне запалення структурних елементів скронево-нижньощелепного суглоба, що супроводжується порушенням його функції. У загальній структурі захворювань СНЩС артрити становлять 6-18% і статистично частіше зустрічаються в осіб молодого та середнього віку. З урахуванням етіології та перебігу артриту СНЩС, його лікування може входити до сфери компетенції клінічної стоматології, травматології, ревматології.

При інфекційних артритах потрапляння збудників у порожнину СНЩС може відбуватися гематогенним, контактним або прямим шляхом.

• Гематогенний занесення інфекції у тканині суглоба можливий при скарлатині, корі, ангіні, дифтерії, тифі, сальмонельозі, бруцельозі, гонореї, туберкульозі, сифілісі, актиномікозі та ін.
• Контактне інфікування СНЩС може спостерігатися при гнійному паротиті, середньому отіті, мастоїдиті, остеомієліті нижньої щелепи або скроневої кістки, фурункулі зовнішнього слухового проходу, абсцесі та флегмоні привушно-жувальної області.
• Пряме влучення інфекції найчастіше пов’язано з пункцією СНЩС, переломом нижньої щелепи, вогнепальним пораненням та ін.

Реактивні артрити СНЩС є асептичними за своєю суттю (збудники захворювання у ураженому суглобі відсутні), але мають прямий патогенетичний зв’язок із перенесеною інфекцією. Реактивний артрит СНЩС може розвинутися на тлі:

При ревматоїдному артриті поразка СНЩС відбувається одночасно з іншими суглобами (колінними, тазостегновими, плечовими, дрібними суглобами кистей та стоп та ін.) або незабаром після них. Гострий травматичний артрит СНЩС може бути пов’язаний з механічним ушкодженням суглоба при забитому місці, ударі в щелепу, надмірному відкриванні рота; часто поєднується із гемартрозом. При інфекційному та травматичному ураженні, як правило, запалення СНЩС носить односторонній характер; при ревматизмі – двосторонній.

СНЩС є парним зчленуванням, утвореним скроневою і нижньощелепною кістками і забезпечує рух нижньої щелепи. Основні елементи скронево-нижньощелепного суглоба включають суглобову голівку нижньої щелепи, нижньощелепну ямку скроневої кістки, суглобовий диск, суглобовий горбок, суглобову капсулу та зв’язковий апарат. У початковій стадії запалення захоплює капсулу суглоба та періартикулярні тканини.

Надалі запальний процес поширюється на синовіальну оболонку, суглобові поверхні та ділянки кісткової тканини, супроводжуючись розволокненням та розплавленням хряща, формуванням сполучної тканини в порожнині суглоба. Результатом артриту скронево-нижньощелепного суглоба можуть бути м’язові контрактури, деформуючий артроз, фіброзний або кістковий анкілоз СНЩС.

З урахуванням причин, що лежать в основі запального процесу, розрізняють інфекційні та неінфекційні артрити СНЩС:

• Інфекційні артрити СНЩС поділяються на неспецифічні та специфічні (туберкульозний, сифілітичний, гонорейний, актиномікотичний та ін.).
• Артрити СНЩС неінфекційного генезу можуть бути травматичними, ревматоїдними, реактивними за походженням.

Артрит СНЩС може мати гострий або хронічний характер перебігу; при цьому гостра стадія може супроводжуватись серозним або гнійним запаленням.

Гострий артрит

Провідним симптомом у клініці гострого артриту СНЩС виступає різкий біль у ділянці суглоба, який посилюється при спробі відкрити рот або виконати рух щелепою. Як правило, біль носить локальний, пульсуючий характер, проте нерідко може іррадіювати в мову, вухо, потилицю, скроню. При артриті СНЩС хворий може відкрити рот не більше ніж на 5-10 мм; при спробах відкрити рота відбувається зміщення нижньої щелепи в хвору сторону.

У проекції ураженого скронево-нижньощелепного суглоба визначається гіперемія шкірних покривів, набряк м’яких тканин, болючість при пальпації. При накопиченні в порожнині суглоба серозного ексудату хворі скаржаться на відчуття розпирання в щелепі, неможливість щільно зімкнути зуби.

Гнійний артрит

Гнійний артрит СНЩС протікає з явищами лихоманки, утворенням у ділянці суглоба щільного інфільтрату, гіперестезією та гіперемією шкіри. Хворі скаржаться на гостру локальну болючість, зниження слуху, напади запаморочення. Під час огляду виявляється звуження зовнішнього слухового проходу. Можливе формування абсцесів, що розкриваються в привушну ділянку або зовнішній слуховий прохід.

Хронічний артрит

При хронічному артриті СНЩС больові відчуття виявляються меншою мірою; провідними скаргами виступають тугорухливість суглоба різного ступеня вираженості, відчуття скутості у суглобі, глоссалгія, шум у вухах. Амплітуда відкривання рота становить 2-2,5 см; при рухах щелепи відзначається хрускіт і клацання у суглобі. Деформація суглобової головки та кортикальній пластинки западини при хронічному запаленні можуть призводити до підвивиху та вивиху нижньої щелепи.

Ревматичний артрит

Ревматичний артрит СНЩС протікає з множинними артралгіями, явищами поліартриту, лихоманкою; при цьому у хворих можуть виявлятися набуті вади серця. При лабораторному обстеженні виявляється позитивні ревматичні проби (СРБ, сіалова, дифеніламінова та ін.).

Травматичний артрит

При травматичному артриті СНЩС момент травми супроводжується різким болем у суглобі з наступним тризмом та обмеженням пасивних та активних рухів нижньої щелепи. Нерідко при травматичних ушкодженнях виникає розрив зв’язкового апарату, крововилив у суглоб, що надалі призводить до анкілозування скронево-нижньощелепного зчленування.

Туберкульозний артрит

Артрити СНЩС специфічної етіології мають хронічний перебіг. Так, при туберкульозному артриті СНЩС нерідко розвиваються нориці, приєднується вторинна бактеріальна інфекція. Діагностиці сприяє наявність контакту з хворим на туберкульоз в анамнезі, позитивні туберкулінові проби, характерні зміни в легенях.

Гонорейний артрит

Перебіг гонорейного артриту СНЩС – гострий, з болями та інфільтрацією в ділянці суглоба, субфебрилітетом, інтоксикацією. Для сифілітичного артриту СНЩС характерне утворення гуми в навколосуглобових тканинах, формування контрактури нижньої щелепи. При актиномікотичному артриті СНЩС періодичні загострення хронічного процесу також призводять до розвитку виражених контрактур жувальних м’язів.

З урахуванням провідного етіологічного фактора до діагностики артриту СНЩС можуть залучатися стоматологи, травматологи, ревматологи, отоларингологи, фтизіатри, дерматовенерологи, інфекціоністи. Основним методом верифікації діагнозу є рентгенографія, комп’ютерна томографія СНЩС або КЛКТ скронево-нижньощелепного суглоба. Визначальною рентгенологічною ознакою гострого артриту СНЩС є розширення суглобової щілини; хронічного артриту – звуження суглобової щілини, поява крайових узурів суглобової головки та суглобового горбка.

У визначенні етіології специфічних артритів СНЩС вирішальна роль належить методам ПЛР та ІФА-діагностики. Гострий артрит СНЩС вимагає диференціації з:

Лікування будь-яких видів артритів СНЩС починається з іммобілізації щелепи та забезпечення спокою ураженому суглобу протягом 2-3 днів. Це досягається шляхом накладання пращевидної пов’язки на нижню щелепу або шини та міжзубної платівки для роз’єднання прикусу, призначення напіврідкої дієти. Подальша тактика залежить від форми артриту:

1. При травматичних артритах СНЩС у перші 2-3 дні показана постановка холодних компресів, прийом анальгетиків, блокади; надалі – фізіотерапевтичне лікування (УВЧ, електрофорез, грязелікування, діадинамічні струми), проводиться міогімнастика та масаж жувальних м’язів.
2. Терапія гострих артритів СНЩС здійснюється за допомогою призначення НПЗЗ, антибіотиків, внутрішньосуглобових ін’єкцій кортикостероїдів, хондропротекторів, фізіотерапії (лазеротерапії, магнітотерапії, ультрафонофорезу, грязелікування, парафінотерапії, озокеритотерапії), голкорефлексотерапії. При гнійному артриті СНЩС проводиться екстрене розтин та дренування порожнини суглоба через зовнішній розріз.
3. При хронічних артритах СНЩС важливе проведення курсів масажу, лікувальної фізкультури, фізіотерапії, санації носоглотки та порожнини рота, раціонального протезування зубів.
4. Лікування специфічних та ревматичних артритів СНЩС проводиться відповідними фахівцями з урахуванням основного захворювання.

Артрит СНЩС є серйозним захворюванням, що вимагає негайного звернення до лікаря. Результат гострих інфекційних та травматичних артритів зазвичай сприятливий; хронічне запалення СНЩС часто закінчується формуванням кісткового анкілозу, що потребує складного хірургічного лікування. Попередження артриту СНЩС передбачає своєчасну санацію хронічних гнійних вогнищ та лікування гострих інфекційних захворювань, недопущення травмування суглоба, профілактику та ліквідацію специфічних інфекцій.