Аскаридоз легень

Аскаридоз легень – це патологічний стан, зумовлений механічним пошкодженням органів дихання личинками круглих гельмінтів – аскарид, а також токсичною та алергічною дією продуктів їхньої життєдіяльності. Виявляється кашлем з невеликою кількістю слизової оболонки мокротиння, бронхоспастичним синдромом, може протікати за типом бронхопневмонії або серозного плевриту. Діагноз встановлюється на підставі клінічних симптомів, рентгенологічних та лабораторних даних, результатів серологічних досліджень. Лікування здійснюється ефективними щодо аскарид протигельмінтними препаратами та патогенетичними засобами.

Аскаридоз легень є гострою стадією антропонозного геогельмінтозу, що викликається аскаридами. Згідно зі статистичними даними, на аскаридоз страждає понад 1 мільярд людей у ​​світі, щорічному зараженню зазнають 100-200 тисяч. Захворювання схильні до всіх вікових категорій, 65-70% заразилися складають діти. За частотою народження даний гельмінтоз займає друге місце серед усіх глистових інвазій, поступаючись тільки ентеробіозу. Аскаридоз найбільш поширений у країнах із жарким та вологим субтропічним та тропічним кліматом. У деяких державах Середньої та Південно-Східної Азії африканського континенту аскаридами заражено понад 50% населення.

Збудником аскаридозу легень є представник сімейства нематод аскариду людська в стадії личинкової розвитку. Доросла особина паразитує в тонкому кишечнику виключно людину, яка стає джерелом інвазії. Аскариди двостатеві. Самки майже вдвічі більші за самців і можуть досягати 40 см у довжину, відкладають до 250 000 запліднених і незапліднених яєць щодня. З каловими масами хворого яйця потрапляють у ґрунт. Епідеміологічну небезпеку становлять лише запліднені яйця. При достатній температурі, вологості та аерації ґрунту в них визрівають личинки. Проковтування таких яєць викликає аскаридоз. За несприятливих умов розвиток личинок припиняється, але їхня життєздатність усередині яєць довго зберігається. Гельмінти перебувають у кишечнику протягом року, потім за відсутності повторної інвазії відбувається самовилікування. Чинниками ризику розвитку хвороби є:

• Метеокліматичні умови. У деяких регіонах зі спекотним вологим кліматом при масовому скринінгу аскаридоз виявляється у 95-98% населення. Личинки гельмінтів у таких кліматичних зонах визрівають протягом усього календарного року, тоді як у помірному кліматі зараження людини аскаридами відбувається з квітня до жовтня. У спекотних сухих регіонах захворюваність на гельмінтоз значно нижче. У разі вічної мерзлоти аскаридоз немає.
• Антисанітарія. Поширенню глистової інвазії сприяє скупченість населення, відсутність водопроводу та каналізації, нестача води. Часто аскаридоз розвивається внаслідок споживання немитих овочів і ягід, вирощених із застосуванням необеззараженных людських фекалій як добрива.
• Дитячий вік Гельмінтоз у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку зустрічається у 1,5 раза частіше, ніж у дорослих. Діти раннього віку пробують предмети на смак, беруть у рот брудні пальці, багато контактують з домашніми тваринами, грають у пісочниці, не дотримуючись правил гігієни через вікові особливості.
• Професійна діяльність. Захворюванню більше схильні особи, змушені постійно контактувати із ґрунтом. Аскаридоз виявляється у полеводів, агрономів та інших працівників сільськогосподарських підприємств. Серед міських жителів частіше хворіють співробітники озеленювальних служб, овочевих магазинів та баз.

Яйця гельмінтів потрапляють у людський організм фекально-оральним шляхом із забрудненими продуктами харчування, водою. Захворювання починається з гострої міграційної фази. Личинка виходить із яйця і гачкоподібними відростками прикріплюється до внутрішньої стінки тонкої кишки. Ротовим отвором вона перфорує слизову оболонку та проникає у кишкові вени. З потоком крові через ворітну і нижню порожнисту вени гельмінт мігрує в праві відділи серця, потім – в легеневі артерії, капіляри, альвеоли, бронхіоли. У респіраторному тракті личинки розвиваються протягом 20-21 дня.

Паразитуючи у легенях, гельмінти блокують дрібні судини. Порушується харчування легеневої паренхіми. Утворюються мікроінфаркти альвеолярної тканини. Продукти життєдіяльності аскарид мають потужну сенсибілізуючу дію на людський організм. Розвивається запальна реакція. Навколо гельмінта утворюється інфільтрат, що складається з лімфоцитів, еозинофілів, плазматичних клітин, іноді гістіоцитів. Згодом такі інфільтрати або повністю дозволяються, або їх місці формуються ділянки фіброзу. Сенсибілізація організму метаболітами аскарид нерідко призводить до бронхообструкції. З кашлевими поштовхами личинки нематод закидаються в горлянку, заковтуються та повторно потрапляють у тонкий кишечник. Захворювання перетворюється на хронічну кишкову стадію.

Перші клінічні ознаки ураження легень аскаридами з’являються на 7-10 день глистової інвазії. Симптоми хвороби різноманітні. Пацієнта турбує нападоподібний кашель зі мізерним відділенням світлого мокротиння, зрідка виникає кровохаркання. Еозинофільна пневмонія супроводжується субфебрильною лихоманкою. Іноді (частіше – у дитячому віці) температура тіла піднімається вище за 38°C. Для такої форми легких гельмінтозу характерний неправильний тип лихоманки. При підвищенні температури виявляється озноб. Виражені й інші симптоми інтоксикації: загальна слабкість, біль голови, зниження апетиту, нестійкий настрій.

Інтенсивні, що посилюються при глибокому вдиху, кашлі, чханні та русі болю в правій або лівій половині грудної клітки свідчать про розвиток плевриту. Пізніше приєднується змішана задишка, вираженість якої залежить кількості ексудату в плевральної порожнини. Токсико-алергічна дія метаболітів аскарид провокує бронхоспазм. Пацієнта турбують напади задухи із утрудненням видиху, що супроводжуються сухим кашлем та свистом у грудях. Поряд із легеневою симптоматикою часто присутні уртикарні шкірні висипання, гепатоспленомегалія. Іноді аскаридоз легень протікає приховано.

Тяжкі ускладнення аскаридозу зазвичай виникають у хронічній кишковій фазі хвороби. Найчастіше страждають органи шлунково-кишкового тракту – розвивається холецистохолангіт, апендицит, кишкова непрохідність. Смертельну небезпеку становить проникнення дорослих особин у правий шлуночок та легеневі артерії, а також заповзання аскарид через стравохід та горлянку в дихальні шляхи, що призводить до загибелі хворого від асфіксії. Респіраторний алергоз, що з’являється в гострому періоді, може зберігатися тривалий час після елімінації гельмінтів.

Діагностику гельмінтозу здійснюють інфекціоністи-паразитологи. У фазі ураження легень у діагностичному пошуку часто бере участь пульмонолог. При збиранні анамнезу у пацієнтів із підозрою на легеневий аскаридоз уточнюють професійний маршрут, наявність контакту із ґрунтом (обробіток землі на присадибній ділянці, сезонні сільгоспроботи). При огляді можна виявити шкірний висип. Аускультативно вислуховуються розсіяні сухі хрипи, що свисчать, локальні вологі хрипи, при плевриті – шум тертя плеври, різке ослаблення дихання з одного боку. Виявити аскаридоз на стадії міграції аскарид допомагають такі методи дослідження:

• Рентгенографія легень. На рентгенограмі легень часто проглядаються леткі інфільтрати Леффлера. Затінення зберігаються протягом 2-3 днів, потім повністю дозволяються і з’являються в іншому сегменті, частці або легені. Іноді інфільтрація легеневої тканини персистує протягом 20-30 днів. Іноді при рентгенівському дослідженні візуалізуються ознаки ексудату в порожнині плеври.
• лабораторні аналізи. У периферичній крові, мокротинні, плевральній рідині визначається високий рівень вмісту еозинофілів. При дослідженні бронхіального секрету можна виявити спіралі Куршмана і кристали Шарко-Лейдена, характерні для респіраторного алергозу. ПЛР мокротиння дозволяє виявити ДНК гельмінтів.
• Серологічна діагностика Методи серологічної діагностики (РНГА, РІФ, ІФА) ґрунтуються на виявленні антитіл до аскаридів у сироватці крові. Найчастіше використовується імуноферментний аналіз. Антитіла до гельмінтів починають вироблятися на 5-10 день від початку інвазії. Визначення титрів імуноглобулінів класу М та G дає можливість діагностувати аскаридоз у період перебування личинок аскарид у легенях.

Еозинофільні інфільтрати легеневої тканини, що довго не дозволяються, слід диференціювати з бактеріальною пневмонією, онкологічною патологією легень, туберкульозом. Летчі інфільтрати іноді з’являються у нападному періоді бронхіальної астми та при інших алергічних хворобах. Для уточнення діагнозу може знадобитися участь онкологів, фтизіатрів, алергологів-імунологів та дерматологів.

Легеневий аскаридоз є ранньою стадією глистної інвазії і добре піддається консервативної терапії. При цьому багато фахівців у сфері паразитології та інфектології вважають, що протигельмінтні препарати ефективніші у кишкову фазу розвитку хвороби. Крім того, токсична дія продуктів розпаду личинок при їх масовій загибелі може спричинити важкий пульмоніт. Лікування протипаразитарними засобами здійснюється у кілька (2-3) етапів. У стадію міграції личинок можна призначати тіобендазол, мебендазол або албендазол. Велике значення цьому етапі має купірування патологічних станів. Застосовуються антигістамінні препарати, кортикостероїди, бронходилататори. Через 10-14 днів курс протигельмінтної терапії повторюють.

Прогноз при адекватному лікуванні сприятливий. Аскаридоз легень зазвичай повністю виліковується. При повторних інвазіях, наприклад, у осіб, які проживають в ендемічних вогнищах, до цього гельмінтозу формується поступово імунітет. Специфічної профілактики аскаридозу немає. Щоб уникнути інвазії, необхідно дотримуватися правил особистої гігієни, не використовувати воду з відкритих водоймищ для пиття та приготування їжі, немає немитих овочів, фруктів, зелені. Громадська профілактика включає будівництво очисних споруд, безпечне щодо паразитів добриво сільськогосподарських угідь, масову профілактичну дегельмінтизацію населення неблагополучних по аскаридозу регіонів.