Аскаридоз у дітей

Аскаридоз у дітей – це паразитарне захворювання, що розвивається під час зараження дитини круглими гельмінтами – аскаридами. Аскаридоз у дітей може виявлятися нездужанням, лихоманкою, місцевими алергічними реакціями, кашлем, абдомінальним та астеновегетативним синдромами, порушенням травлення, зниженням маси тіла. Діагностика аскаридозу в дітей віком включає аналіз клініко-епідеміологічних даних, результатів загального аналізу крові, серологічних досліджень, аналізу калу на яйця гельмінтів. При аскаридоз у дітей призначають антигельмінтні препарати.

Аскаридоз – одна з найпоширеніших глистних інфекцій (гельмінтозів), що викликається круглими паразитичними хробаками Ascaris lumbricoides. Основний контингент хворих становлять діти молодшого віку. Збудник аскаридозу у дитини – аскарида людська має веретеноподібну форму, біло-рожевий колір та досить великі розміри (самки – до 40 см, самці – до 25 см). Аскариди здатні паразитувати в різних органах дитини, але основне їхнє середовище – тонкий відділ кишечника. Аскаридоз у дітей відноситься до антропонозних геогельмінтозів: єдиним біологічним господарем гельмінта є людина, а дозрівання яєць відбувається в ґрунті.

Джерелом зараження ґрунту яйцями гельмінтів є хвора на аскаридоз людина. Самі аскариди у зовнішньому середовищі не життєздатні, які яйця можуть зберігатися у грунті багато років. Зараження аскаридозом у дітей здійснюється фекально-оральним шляхом при ковтанні яєць аскарид із дозрілими до інвазійної стадії личинками.

Найбільший ризик зараження аскаридозом у дітей є влітку та восени через недостатнє дотримання правил особистої гігієни після контакту із землею та травою (під час прогулянки на дитячому майданчику, у пісочниці); при вживанні немитих овочів, фруктів, зелені, не кип’яченої води.

Життєвий цикл аскариди включає кілька фаз розвитку. З зрілих яєць, що потрапили в кишечник, аскарид вивільняються личинки, які проникають через слизову оболонку у ворітну вену і, циркулюючи по кров’яному руслу, поширюються в печінку, жовчний міхур, правий шлуночок серця, легені і бронхи. При відкашлювання з бронхіальним секретом личинки потрапляють у ротову порожнину і при заковтуванні зі слиною – повторно в тонкий кишечник, де досягають статевозрілого стану.

Період від моменту зараження до розвитку дорослої особи аскариди займає 2,5-3 місяці, що відповідає ранній міграційній стадії захворювання. Під час пізньої кишкової стадії аскаридозу у дітей в організмі паразитують дорослі глисти. За добу самка аскариди відкладає до чверті мільйона незрілих яєць, що виділяються з фекаліями хворого назовні. Тривалість життя дорослих особин аскарид – трохи більше 12 місяців, після чого вони гинуть. Нове покоління личинок у тому організмі з’явитися неспроможна, і навіть відсутність лікування аскаридоз в дітей віком повністю припиняється приблизно за рік, якщо цей час немає повторного зараження (зокрема. аутореинвазии).

Аскаридоз у дітей при невеликій кількості паразитів може протікати у стертій формі. Іноді виражені прояви інтоксикації та алергії можуть спостерігатися у дитини вже в перші тижні після зараження аскаридозом (у ранню міграційну стадію). Виникають загальне нездужання, лихоманка до 38 ° C, біль за грудиною, алергічний висип і свербіж шкіри, кашель сухий або зі слизовим мокротинням, іноді – плеврит. При аскаридозі у дітей спостерігається збільшення печінки, селезінки, лімфовузлів.

У кишковій стадії аскаридозу у дітей переважають симптоми розладу травлення, пов’язані зі зниженням кислотності шлункового соку та активності ферментів, погіршенням процесів перетравлення їжі та всмоктування поживних речовин. При аскаридозі дітей починають турбувати періодичні болі в животі (абдомінальний синдром), відсутність апетиту, іноді – відрази до їжі, підвищена слинотеча, нудота, непереносимість деяких продуктів, метеоризм та нестійкий стілець, зниження маси тіла, часті застудні захворювання.

Для аскаридозу характерні порушення з боку нервової системи (астеновегетативний синдром): у дітей відзначається швидка стомлюваність, зниження пам’яті, розсіяність, дратівливість, неспокійний сон, поява вестибулярних порушень, гіперкінезів та епілептиформних судом.

Аскаридоз у дітей небезпечний своїми ускладненнями. Личинки аскарид викликають механічні пошкодження стінок різних органів та кровоносних судин, що супроводжуються обмеженими або значними крововиливами, запальними інфільтратами, мікронекрозами та виразками (іноді – перфорацією) тканин печінки, тонкого кишечника, легень.

Продукти життєдіяльності, що виділяються личинкам та дорослими аскаридами, мають сильну токсичну та алергію на організм. Аскаридоз у дітей призводить до сенсибілізації всього організму та розвитку яскраво виражених загальних та місцевих алергічних реакцій у вигляді астматичної ядухи та кропив’янки.

Аскаридоз у дітей сприяє розвитку дисбактеріозу; пригнічуючи імунну систему, підвищує сприйнятливість до різних інфекцій. У педіатрії аскаридоз у дітей є протипоказанням до проведення профілактичної вакцинації через її низьку ефективність.

При масивній інвазії аскаридоз у дітей може ускладнитися механічною або спастичною обтурацією просвіту кишечника, червоподібного відростка та жовчних проток, що призводить до кишкової непрохідності, нападів гострого апендициту, холангіту, холециститу, панкреатиту, розвитку механічної жел. В ендемічних осередках аскаридозу у ослаблених дітей раннього віку можуть розвиватися важкі пневмонії з летальним кінцем.

Діагностика ранньої стадії аскаридозу у дітей ґрунтується на клініко-епідеміологічних даних та наявності додаткових ознак: лейкоцитозу та еозинофілії – у загальному аналізі крові, личинок у мікроскопічному мазку мокротиння, еозинофільних інфільтратів при рентгенографії легень. Запропоновані серологічні методи діагностики аскаридозу у дітей (реакція преципітації на живих личинках аскарид, реакція непрямої гемаглютинації з аскаридозним антигеном та ін) не набули широкого поширення.

Більш точна діагностика аскаридозу у дітей можлива через 3 місяці після зараження, під час хронічної кишкової стадії захворювання, коли глисти стають статевозрілими. Для цього проводиться лабораторне дослідження калу на яйця гельмінтів.

У деяких випадках дорослі аскариди можуть бути виявлені при проведенні рентгенографії кишечника та грудної клітки, а також ендоскопічних досліджень або хірургічних втручань у дитячій гастроентерології.

Дітям із встановленим діагнозом аскаридозу призначається протигельмінтна медикаментозна терапія; вид препаратів та тривалість курсу лікування підбираються лікарем-педіатром залежно від тяжкості захворювання.

У ранню міграційну та кишкову стадію аскаридозу у дітей призначають десенсибілізуючі та анітігельмінтні засоби, що мають широкий спектр протинематодної активності. Ефективність лікування аскаридозу в дітей віком цими препаратами – становить 80-100%. Легеневі прояви купірують прийомом бронхолітичних та кортикостероїдних препаратів. Через місяць після лікування проводиться контрольне обстеження дитини.

У неускладнених випадках аскаридозу антигельмінтне лікування призводить зазвичай до повного одужання дітей без наслідків; в ускладнених випадках прогноз залежить від тяжкості розвиненого ускладнення. Первинна профілактика аскаридозу у дітей полягає у дотриманні заходів особистої гігієни, вторинна – у проведенні санітарно-гігієнічних заходів (охорона ґрунту та водойм від фекального забруднення, активне виявлення та лікування хворих на аскаридоз, інформування населення).