Аспірація з матки

Іноді знаходять елементи туберкульозної гранульоми Негативний результат
Провокаційна туберкулінова проба (підшкірне введення 50 ТЕ туберкуліну) Позитивна загальна проба (папула понад 10 мм у діаметрі), позитивна загальна реакція (підвищення температури тіла, нездужання, нудота, метеоризм, нічні поти, збільшення ШОЕ, фотооз, моноцитоз) . Позитивна осередкова реакція – посилення болю внизу живота, особливо при ректальному обстеженні, пастозність в області придатків.
Як очевидно з даних табл. 3.8 і 3.9, дані анамнезу (включаючи епідеміологічний), характерні абдоміналгії, нездужання, астенізація, субфебрилітет, виражена альгоменорея у поєднанні із запором або діареєю, метеоризмом, часте порушення менструальної функції – такі ознаки, що вказують на можливість туберкульозу; .
При туберкульозі геніталій гіперчутливість уповільненого типу можна виявити за допомогою реакції бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ) у присутності туберкуліну, а гіперчутливість негайного типу – за допомогою низки серологічних реакцій. Імунологічні тести після провокаційної туберкулінової проби стають позитивними в 2 рази частіше, вказуючи на активність туберкульозної інфекції, що збереглася. Іноді при підозрі на туберкульоз проводять з метою дифферен-
351
Глава 3. Патологія репродуктивної системи у період її становлення
ційної діагностики терапію ex juvantibus, яка має і лікувальні цілі.
Лікування. При гострому сальпінгіті з явищами пельвіопері-тоніту (при первинному або пневмококовому, перитоніті) показана консервативна терапія, яка полягає в аспірації випоту, лаважі черевної порожнини, внутрішньочеревному введенні антибіотиків. При токсичній формі до області малого тазу на кілька днів підводиться мікроіригатор для введення антибіотиків. Після такого лікування (зазвичай у хірургічному стаціонарі) дівчатка переводять у відділення гінекології дитячого та юнацького віку, де їм проводять комплексну терапію, як при підгострих та хронічних запаленнях придатків матки. Комплекс лікування ВВПО багатоетапний і складається із застосування медикаментозних засобів (антибіотики, сульфаніламіди, вітаміни, десенсибілізуючі препарати, ненаркологічні анальгетики та ін.) та немедикаментозних методів лікування – раціональної психотерапії, дієтотерапії, лікувальної гімнастики, преформованих.
При призначенні антибіотиків враховують природу мікробного фактора, при неможливості його ідентифікації віддають перевагу антибіотикам широкого спектра дії. Разові та добові дози призначають з урахуванням активності, метаболізму та швидкості виведення препарату.
Оскільки у розвитку захворювання бере участь алергічний та аутоімунний компонент, хворим із запальними захворюваннями придатків матки проводять десенсибілізуючу терапію (тавегіл, діазолін). Для посилення неспецифічної реактивності, синтезу білків і захисних імунологічних реакцій показано застосування біостимуляторів – алое і пелоїдидистиляту, а також вітамінотерапія – вітаміни В1 В6, С. Застосування вітамінів особливо важливо в підгострій стадії захворювання, оскільки антибіотики і сульфаніламіди що бере участь у синтезі низки вітамінів, порушують баланс останніх. Лікувальне харчування в підгострій стадії полягає в обмеженні солі (дегідратуючий ефект та зменшенні ексудації в осередку запалення), зниженні вживання екстрактивних та збуджуючих речовин, введенні калію та метіоніну. У хронічній стадії для посилення опірності організму до інфекцій показана дієта з підвищеною біологіч-
352
3.5. Запальні захворювання внутрішніх статевих органів у дівчаток
ською цінністю, а при надмірній масі тіла доцільно обмеження вуглеводів і жирів при достатньому споживанні білка та вітамінів.
Лікувальна гімнастика рекомендується як засіб поліпшення крово- та лімфообігу та стимуляції обмінних процесів.
Раціональна психотерапія включає роз’яснення пацієнтці та її батькам як можливості виникнення даного захворювання у дівчат, які не живуть статевим життям, так і необхідності тривалої терапії для збереження репродуктивного здоров’я дівчинки та дівчини – майбутньої матері.
Дуже велике значення в терапії ВВПО у дівчаток і дівчат займають преформовані фізичні фактори: ультразвук (УЗ) в імпульсному режимі, діадинамічні струми (ДД-струми), синусоїдальні модульовані струми (СМТ), змінне магнітне поле (ПЕМП) низької частоти. Вибір лікувального чинника залежить від сукупності клінічних проявів, анамнезу та гінекологічного статусу.
При підгострому перебігу запального процесу тактика та методи терапії визначаються розвитком інфекційно-токсичного процесу з ексудативним компонентом. Показано напівпостільний режим, антибіотики широкого спектра дії (ампіцилін, ген-таміцин, доксициклін та ін.) у поєднанні з сульфаніламідними препаратами протягом 7-10 днів під контролем гемограми та стану хворої. Антибактеріальне лікування призначається в комплексі з вітамінами, ністатином, десенсибілізуючою терапією та лікувальним харчуванням. Для усунення ексудативного компонента у вогнищі запалення показано застосування ПЕМП низької частоти.
У хронічній стадії хвороби використовують в основному немедикаментозну терапію, причому особлива роль відводиться преформованих фізичних факторів. Вибір залежить від особливостей клінічного перебігу (тривалість захворювання, вираженість больового синдрому, ступінь анатомічних змін у придатках матки), характеру супутньої патології. При вираженому та тривалому болю в животі показано лікування ДД-струмами, а при їх індивідуальній непереносимості – СМТ; вони дають болезаспокійливий ефект, що зумовлено поліпшенням гемодинаміки органів малого тазу, нормалізацією вищих відділів ЦНС. При широкому спайковому процесі в малому тазі показано застосування УЗ в імпульсному режимі, який надає виражений фібро-
353
Глава 3. Патологія репродуктивної системи у період її становлення
літичний ефект, заснований на «омолодженні» клітинного складу сполучної тканини, і має десенсибілізуючу та вазотропну дію. Фізичні методи терапії поєднуються із застосуванням вітамінів В1, В6 та С. Таке лікування рекомендується проводити у 2 курси з інтервалом не менше 2 міс. (враховується період післядії фізіотерапії). Між курсами показані свічки з ненаркотичними аналгетиками, папаверином, лідазою (30 днів), після чого рекомендуються ін’єкції алое або пелоїдидистиляту протягом 20-30 днів. При проведенні 2-го курсу лікування вибір методу залежить від вираженості спайкового процесу та больового синдрому до початку курсу. При залишкових спайкових змін показано призначення УЗ в імпульсному режимі, а при переважанні клінічної картини больового синдрому доцільно повторне призначення ДД-струмів. Після 2-го курсу терапії за потреби знову призначають свічки з ненаркотичними анальгетиками та біогенні стимулятори.