Аспіринова бронхіальна астма

Аспіринова бронхіальна астма – це псевдоалергічне хронічне запалення дихальних шляхів, обумовлене гіперчутливістю до аспірину та іншим нестероїдним протизапальним засобам і проявляється закладеністю носа, ринореєю, утрудненням дихання, кашлем, нападами ядухи. Перебіг хвороби тяжкий. Діагностика передбачає ретельний аналіз анамнестичних даних та скарг, оцінку результатів фізикального обстеження, функції зовнішнього дихання. Лікування ґрунтується на виключенні нестероїдних протизапальних препаратів, дотриманні спеціальної дієти, застосуванні бронходилататорів, глюкокортикоїдів, антагоністів лейкотрієнових рецепторів.

Аспіринова бронхіальна астма – це особливий варіант бронхіальної астми, при якому розвиток бронхоспастичного синдрому обумовлено підвищеною чутливістю до нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), у тому числі до ацетилсаліцилової кислоти, а також природних саліцилатів. Порушення метаболізму арахідонової кислоти, що виникає при цьому, призводить до появи бронхоспазму і звуження просвіту бронхів. Аспіринова бронхіальна астма має тяжкий перебіг, слабко реагує на введення бронхолітиків та потребує раннього призначення інгаляційних глюкокортикостероїдів для запобігання ускладненням.

Зустрічається захворювання переважно у дорослих, причому частіше хворіють жінки віком 30-40 років. Непереносимість НПЗЗ спостерігається у 10-20% хворих на бронхіальну астму, причому ці цифри збільшуються при поєднанні астми з риносинуситами. Вперше гіперчутливість до аспірину з розвитком ларингоспазму та утрудненого дихання була виявлена ​​ще на початку XX століття, невдовзі після відкриття та впровадження у клінічну практику ацетилсаліцилової кислоти.

Виникнення аспіринової бронхіальної астми обумовлено підвищеною чутливістю до аспірину та інших НПЗЗ: диклофенака, ібупрофену, індометацину, кетопрофену, напроксену, піроксикаму, мефенамової кислоти та суліндаку. Причому в більшості випадків щодо перерахованих вище медикаментів відзначається перехресна реакція, тобто за наявності підвищеної чутливості до аспірину в 50-100% випадків спостерігатиметься гіперчутливість і до індометацину, суліндаку і т.д.

Нерідко гіперреакція з розвитком бронхоспазму відзначається не лише на лікарські препарати, а й на природні саліцилати: помідори та огірки, апельсини та лимони, яблука та перець, деякі ягоди (малина, полуниця, суниця та ін.), приправи (кориця, куркума). Крім того, підвищена чутливість нерідко розвивається на жовтий барвник тартазин, а також різні консервовані продукти, до складу яких входять похідні саліцилової та бензойної кислоти.

Механізм розвитку бронхоспазму та пов’язаних з ним нападів ядухи при аспіриновій астмі обумовлений не класичною алергією, а порушенням метаболізму арахідонової кислоти (найчастіше таке порушення генетично обумовлено) під дією нестероїдних протизапальних препаратів. При цьому у надлишку утворюються медіатори запалення – цистеїнілові лейкотрієни, які посилюють запальний процес у дихальних шляхах та призводять до розвитку бронхоспазму, провокують надмірну секрецію бронхіального слизу, підвищують судинну проникність. Це дозволяє вважати цю патологію респіраторною псевдоатопією (псевдоалергією).

Крім цього у хворих відбувається пригнічення циклооксигеназного шляху метаболізму арахідонової кислоти зі зменшенням утворення простагландинів E, що розширюють бронхи та збільшенням кількості простагландинів F2a, що звужують бронхіальне дерево. Ще один патогенетичний фактор, що бере участь у розвитку аспіринової бронхіальної астми – посилення активності тромбоцитів при вступі до організму нестероїдних протизапальних засобів. Підвищена агрегація тромбоцитів призводить до посиленого виділення з них таких біологічно активних речовин, як тромбоксан та серотонін, що викликають спазм бронхів, підвищену секрецію бронхіальних залоз, наростання набряку слизової оболонки бронхів та розвиток бронхообструктивного синдрому.

Виділяють кілька варіантів перебігу аспіринової бронхіальної астми – чиста аспіринова астма, аспіринова тріада та поєднання гіперчутливості до нестероїдних протизапальних препаратів з атопічною бронхіальною астмою. Захворювання найчастіше розвивається у хворих, які страждають на хронічний риносинусит або астму, нерідко вперше з’являючись на тлі вірусної або бактеріальної інфекції при прийомі у зв’язку з цим будь-якого жарознижуючого засобу. Зазвичай протягом 0,5-1 години після потрапляння в організм аспірину або його аналогів з’являється рясна ринорея, сльозотеча, почервоніння обличчя та верхньої частини грудної клітки, розвивається напад ядухи, що відповідає класичному перебігу бронхіальної астми. Нерідко напад супроводжується нудотою та блюванням, болями в животі, зниженням артеріального тиску з запамороченням і непритомними станами.

При ізольованій («чистій») аспіриновій бронхіальній астмі характерний розвиток нападу ядухи невдовзі після прийому НПЗЗ за відсутності інших клінічних проявів та щодо сприятливого перебігу захворювання. При аспіриновій тріаді відзначається поєднання ознак риносинуситу (закладеність носа, нежить, головний біль), непереносимості нестероїдних протизапальних препаратів (біль у скронях, ринорея, напади чхання та сльозотечі).

Тяжке прогресуюче перебігу астми пов’язане з частими нападами ядухи, розвитком астматичного статусу. При поєднанні аспіринової та атопічної бронхіальної астми, поряд з аспіриновою тріадою, відзначаються ознаки алергічних реакцій з розвитком бронхоспазму на потрапляння в організм пилку рослин, побутових та харчових алергенів, а також нерідкі ознаки ураження інших органів і систем, у тому числі явища кропиви , атопічний дерматит.

Правильний діагноз при аспіриновій бронхіальній астмі можна встановити за умови ретельного збору анамнезу, встановлення чіткого зв’язку розвитку астматичних нападів з прийомом ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ, а також лікарських препаратів, до складу яких входить аспірин, «природних» саліцитарів та харчів.

Полегшує діагностику наявність у хворих на аспіринову бронхіальну астму, так звану аспіринову тріаду, тобто поєднання непереносимості НПЗЗ, тяжких нападів ядухи та клінічних ознак хронічного поліпозного риносинуситу (підтверджуваних при проведенні рентгенографії придаткових пазух носа та ендокринозної хронічної носії).

Для підтвердження діагнозу інформативні провокаційні тести з ацетилсаліциловою кислотою та індометацином. Вводити НПЗЗ можна перорально, назально або інгаляційно. Дослідження мають проводитися лише у спеціалізованому медичному закладі, оснащеному засобами серцево-легеневої реанімації, так можливий розвиток анафілактоїдних реакцій під час проведення провокаційного тесту. Проба вважається позитивною з появою ознак ядухи, порушення носового дихання, нежиті, сльозотечі та зниження ОФВ1 (обсягу форсованого видиху за першу секунду) при дослідженні функції зовнішнього дихання.

Необхідне проведення диференціальної діагностики аспіринової бронхіальної астми з іншими захворюваннями (атопічна астма, хронічна обструктивна хвороба легень, гострі респіраторні інфекції, туберкульозні та пухлинні ураження бронхів, серцева астма та ін.). При цьому виконуються необхідні інструментальні та лабораторні дослідження, зокрема рентгенографія органів грудної клітки, КТ легень, бронхоскопія, спірометрія, УЗД серця. Проводяться консультації пульмонолога та інших фахівців: алерголога-імунолога, кардіолога, отоларинголога.

Лікування хворих на аспіринову бронхіальну астму проводиться відповідно до загальних рекомендацій, розроблених для надання допомоги при різних варіантах бронхіальної астми. Важливо виключити вживання аспірину та інших НПЗЗ, а також продуктів харчування, що містять природні саліцилати. При необхідності за погодженням з лікарем може бути дозволений прийом щодо безпечних препаратів, наприклад парацетамолу.

Основні лікарські засоби, що використовуються для запобігання нападам ядухи у хворих на аспіринову бронхіальну астму – інгаляційні глюкокортикостероїди (беклометазону дипропіонат, будесонід, флутиказону пропіонат), інгаляційні b2-агоністи тривалої дії (формотерол та монтелукаст, зилеутон) . Крім того, проводиться планове лікування хронічних риносинуситів та назальних поліпів.

У період загострення при нападі ядухи призначаються швидкодіючі інгаляційні b2-агоністи (сальбутамол, фенотерол), антихолінергічні препарати (іпратропія бромід), теофілін, еуфілін. При тяжкому перебігу аспіринової бронхіальної астми використовуються пероральні та ін’єкційні глюкокортикостероїди, інфузійна терапія. За наявності супутнього хронічного поліпозного риносинуситу може проводитися хірургічне лікування ендоскопічним видаленням поліпів.