Астенія

Астенія (астенічний синдром) – психопатологічний розлад, що поступово розвивається, супроводжує багато захворювань організму. Астенія проявляється втомою, зниженням психічної та фізичної працездатності, порушеннями сну, підвищеною дратівливістю або навпаки млявістю, емоційною нестійкістю, вегетативними порушеннями. Виявити астенію дозволяє ретельне опитування пацієнта, дослідження його психоемоційної та мнестичної сфери. Також необхідне повне діагностичне обстеження виявлення основного захворювання, що спричинило астенію. Лікується астенія підбором оптимального трудового режиму та раціональної дієти, застосуванням адаптогенів, нейропротекторів та психотропних препаратів (нейролептики, антидепресанти).

Астенія безперечно є найпоширенішим у медицині синдромом. Вона супроводжує багато інфекцій (ГРВІ, грип, харчові токсикоінфекції, вірусний гепатит, туберкульоз та ін.), соматичні захворювання (гострий і хронічний гастрит, виразкову хворобу 12п. кишки, ентероколіт, пневмонію, аритмію, гіпертонічну хворобу, гломеру .), психопатологічні стани, післяпологовий, посттравматичний та післяопераційний період. Тому з астенією стикаються фахівці практично будь-якої галузі: гастроентерології, кардіології, неврології. Астенія може бути першою ознакою захворювання, що починається, супроводжувати його розпал або спостерігатися в період реконвалесценції.

Слід відрізняти астенію від звичайної втоми, яка виникає після надмірної фізичної чи психічної напруги, зміни часових поясів чи клімату, недотримання режиму праці та відпочинку. На відміну від фізіологічної втоми астенія розвивається поступово, зберігається тривалий час (місяці та роки), не минає після повноцінного відпочинку та потребує втручання лікаря.

На думку багатьох авторів в основі астенії лежить перенапруга та виснаження вищої нервової діяльності. Безпосередня причина виникнення астенії може стати недостатнє надходження поживних речовин, надмірне витрачання енергії або розлад обмінних процесів. Потенціювати розвиток астенії можуть будь-які фактори, що призводять до виснаження організму: гострі та хронічні захворювання, інтоксикації, погане харчування, психічні розлади, розумове та фізичне надмірне навантаження, хронічний стрес тощо.

Через виникнення у клінічній практиці виділяється органічна та функціональна астенія. Органічна астенія зустрічається в 45% випадків і пов’язана з хронічними соматичними захворюваннями, що є у пацієнта, або прогресуючою органічною патологією. У неврології органічна астенія супроводжує інфекційно-органічні ураження головного мозку (енцефаліт, абсцес, пухлину), тяжкі черепно-мозкові травми, демієлінізуючі захворювання (розсіяний енцефаломієліт, розсіяний склероз), судинні розлади (хронічну та ішемію головного мозку). процеси (хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона, сенільна хорея). Функціональна астенія становить 55% випадків і є тимчасовим оборотним станом. Функціональна астенія також носить назву реактивної, оскільки по суті є реакцією організму на стресову ситуацію, фізична перевтома або перенесене гостре захворювання.

За етіологічним фактором виділяють також соматогенну, посттравматичну, післяпологову, постінфекційну астенію.

За особливостями клінічних проявів астенія поділяється на гіпер-і гіпостенічну форму. Гіперстенічна астенія супроводжується підвищеною сенсорною збудливістю, внаслідок якої пацієнт дратівливий та погано переносить гучні звуки, шум, яскраве світло. Гіпостенічна астенія навпаки відрізняється зниженням сприйнятливості до зовнішніх подразників, що призводить до млявості та сонливості хворого. Гіперстенічна астенія є легшою формою і при наростанні астенічного синдрому може переходити в гіпостенічну астенію.

Залежно від тривалості існування астенічного синдрому астенію класифікують на гостру та хронічну. Гостра астенія зазвичай має функціональний характер. Вона розвивається після сильного стресу, перенесеного гострого захворювання (бронхіту, пневмонії, пієлонефриту, гастриту) або інфекції (кору, грипу, краснухи, інфекційного мононуклеозу, дизентерії). Хронічна астенія відрізняється тривалим перебігом і найчастіше є органічною. До хронічної функціональної астенії належить синдром хронічної втоми.

Окремо виділяють астенію, пов’язану із виснаженням вищої нервової діяльності, – неврастенію.

Характерний для астенії симптомокомплекс включає три складові: власні клінічні прояви астенії; порушення, пов’язані з патологічним станом, що лежить в її основі; розлади, зумовлені психологічною реакцією пацієнта захворювання. Прояви власне астенічного синдрому найчастіше відсутні або слабко виражені в ранковий час, з’являються та наростають протягом дня. У вечірній час астенія досягає свого максимального прояву, що змушує пацієнтів обов’язково робити відпочинок перед тим, як продовжити роботу або перейти до домашніх справ.

Втома. Основною скаргою при астенії є втома. Пацієнти відзначають, що втомлюються швидше, ніж раніше, а відчуття втоми не зникає навіть після тривалого відпочинку. Якщо йдеться про фізичну працю, то спостерігається загальна слабкість та небажання виконувати свою звичайну роботу. У разі інтелектуальної праці ситуація набагато складніша. Пацієнти скаржаться на труднощі при зосередженні, погіршення пам’яті, зниження уважності та кмітливості. Вони відзначають складнощі при формулюванні власних думок та їхньому словесному вираженні. Пацієнти з астенією часто не можуть зосередитися на обмірковуванні однієї конкретної проблеми, насилу підбирають слова для висловлювання будь-якої ідеї, відрізняються розсіяністю та деякою загальмованістю при прийнятті рішень. Для того, щоб виконувати посильну роботу, вони змушені робити перерви, для вирішення поставленого завдання намагаються обмірковувати її не в цілому, а розбивши на частини. Однак це не приносить бажаних результатів, посилює почуття втоми, збільшує занепокоєння та викликає впевненість у власній інтелектуальній неспроможності.

Психо-емоційні порушення. Зниження продуктивності у професійній діяльності викликає виникнення негативних психо-емоційних станів, пов’язаних із ставленням пацієнта до проблеми, що виникла. При цьому хворі з астенією стають запальними, напруженими, прискіпливими та дратівливими, швидко втрачають самовладання. Вони відзначаються різкі перепади настрою, стану пригніченості чи тривожності, крайнощі оцінки того, що відбувається (необгрунтований песимізм чи оптимізм). Посилення характерних для астенії розладів психоемоційної сфери може призвести до розвитку неврастенії, депресивного або іпохондричного неврозу.

Вегетативні розлади. У більшості випадків астенія супроводжується порушеннями з боку вегетативної нервової системи. До них відносяться тахікардія, лабільність пульсу, перепади артеріального тиску, мерзлякуватість або почуття жару в тілі, генералізований або локальний (долоні, пахвові западини або ступні) гіпергідроз, зниження апетиту, запори, больові відчуття по ходу кишечника. При астенії можливі головний біль і «важка» голова. У чоловіків найчастіше відзначається зниження потенції.

Порушення сну. Залежно від форми астенія може супроводжуватись різними за своїм характером порушеннями сну. Гіперстенічна астенія характеризується труднощами із засинанням, неспокійними та насиченими сновидіннями, нічними пробудженнями, раннім пробудженням та почуттям розбитості після сну. У деяких пацієнтів формується відчуття, що вони практично не сплять уночі, хоча насправді це не так. Гіпостенічна астенія відрізняється появою денної сонливості. При цьому зберігаються проблеми із засинанням та погана якість нічного сну.

Сама по собі астенія зазвичай не викликає діагностичних труднощів у лікаря будь-якого профілю. У випадках, коли астенія є наслідком перенесеного стресу, травми, захворювання або виступає, як провісник патологічних змін, що починаються в організмі, її симптоми яскраво виражені. Якщо астенія виникає на тлі існуючого захворювання, то її прояви можуть відходити на другий план і бути не такі помітні за симптомами основного захворювання. У таких випадках ознаки астенії можна виявити шляхом опитування пацієнта та деталізації його скарг. Особливу увагу слід приділяти питанням щодо настрою пацієнта, стану його сну, його ставлення до роботи та інших обов’язків, а також до власного стану. Далеко не кожен пацієнт із астенією зможе розповісти лікареві про свої проблеми у сфері інтелектуальної діяльності. Деякі пацієнти схильні перебільшувати наявні порушення. Щоб отримати об’єктивну картину, неврологу поряд з неврологічним оглядом необхідно провести дослідження мнестичної сфери пацієнта, оцінити його емоційний стан і реакцію у відповідь на різні зовнішні сигнали. У деяких випадках необхідно диференціювати астенію від іпохондричного неврозу, гіперсомнії, депресивного неврозу.

Діагностика астенічного синдрому вимагає обов’язкового обстеження пацієнта щодо основного захворювання, що спричинило розвиток астенії. З цією метою можуть бути проведені додаткові консультації гастроентеролога, кардіолога, гінеколога, пульмонолога, нефролога, онколога, травматолога, ендокринолога, інфекціоніста та інших спеціалістів. Обов’язковою є здавання клінічних аналізів: аналізу крові та сечі, копрограми, визначення цукру крові, біохімічного аналізу крові та сечі. Діагностика інфекційних захворювань проводиться шляхом бактеріологічних досліджень та проведення ПЛР-діагностики. За показаннями призначають інструментальні методи дослідження: УЗД органів черевної порожнини, гастроскопію, дуоденальне зондування, ЕКГ, УЗД серця, флюорографію або рентгенографію легень, УЗД нирок, МРТ головного мозку, УЗД органів малого тазу та ін.

Загальні рекомендації при астенії зводяться до вибору оптимального режиму праці та відпочинку; відмови від контакту з різними шкідливими впливами, у тому числі від вживання алкоголю; введення в режим дня фізичних навантажень, що оздоровлюють; дотримання вітамінізованої та відповідної основним захворюванням дієти. Оптимальним варіантом є тривалий відпочинок та зміна обстановки: відпустка, санаторно-курортне лікування, туристична поїздка тощо.

Пацієнтам, що мають астенію, корисна їжа багата на триптофан (банани, м’ясо індички, сир, хліб грубого помелу), вітамін В (печінка, яйця) та інші вітаміни (шипшина, чорна смородина, обліпиха, ківі, полуниця, цитрусові, яблука, салати з сирих овочів) та свіжі фруктові соки). Важливе значення для пацієнтів з астенією має спокійна робоча ситуація та психологічний комфорт будинку.

Медикаментозне лікування астенії у загальномедичній практиці зводиться до призначення адаптогенів: женьшеню, родіоли рожевої, китайського лимонника, елеутерококу, пантокрину. У США прийнято практику лікування астенії великими дозами вітамінів групи В. Однак цей метод терапії обмежений у застосуванні високих відсотків побічних алергічних реакцій. Ряд авторів вважає, що оптимальною є комплексна вітамінотерапія, що включає не тільки вітаміни групи В, але і С, РР, а також мікроелементи, що беруть участь в їх метаболізмі (цинк, магній, кальцій). Найчастіше в лікуванні астенії застосовуються ноотропи та нейропротектори (гінкго білоба, пірацетам, гамма-аміномасляна кислота, циннаризин+пірацетам, пікамелон, гопантенова кислота). Однак їх ефективність при астенії остаточно не доведена через відсутність великих досліджень у цій галузі.

У багатьох випадках астенія потребує симптоматичного психотропного лікування, яке може підібрати лише вузький фахівець: невролог, психіатр чи психотерапевт. Так, в індивідуальному порядку при астенії призначаються антидепресанти – інгібітори зворотного захоплення серотоніну та дофаміну, нейролептики (антипсихотики), препарати прохолінергічної дії (сальбутіамін).

Успіх лікування астенії, що виникла внаслідок якогось захворювання, багато в чому залежить від ефективності лікування останнього. Якщо вдається вилікувати основне захворювання, то симптоми астенії зазвичай проходять або значно зменшуються. При тривалій ремісії хронічного захворювання, прояви астенії, що супроводжує його, також зводяться до мінімуму.