Астенопія

Астенопія – це розлад зору функціонального характеру, що супроводжується підвищеною стомлюваністю і під час зорової роботи. Клінічно проявляється почуттям печіння, різі, болю, гіперемією, появою туману перед очима, відчуттям піску, а також зниженням гостроти зору, що розвиваються після напруженої чи тривалої зорової роботи. Діагностика ґрунтується на визначенні гостроти зору, проведенні рефрактометрії, біомікроскопії, дослідженні акомодації. Лікувальні заходи включають корекцію аметропії, консервативну терапію, а також методики апаратного лікування.

Астенопія – це патологічний стан, що проявляється комплексом суб’єктивних симптомів зорової втоми. У практичній офтальмології цю патологію розглядають як прикордонний стан між функціональними порушеннями зору та початковим етапом формування органічного захворювання очей. Зорова стомлюваність однаково поширена серед осіб чоловічої та жіночої статі. Расових та вікових особливостей не відзначається. Понад 75% населення земної кулі відзначають скарги астенопічного характеру під час або після роботи з електронними пристроями. До групи ризику розвитку астенопії входять люди, професійна діяльність яких пов’язана з тривалою фіксацією зору на невеликій відстані.

Астенопія є мультифакторіальною патологією, коли певні етіологічні чинники є пусковими у розвитку окремих механізмів патогенезу. Тривала робота з електронними пристроями, читання при недостатньому освітленні, робота з дрібними предметами, водіння автомобіля в поганих погодних умовах та недотримання правил гігієни зору є факторами, що призводять до розвитку спазму акомодації.

Також астенопічні скарги розвиваються при зниженні акомодаційної здатності, спричиненої гіперметропією, астигматизмом, гіпотрофією або порушенням іннервації циліарного м’яза. Спастичне стан м’язового апарату очного яблука протягом тривалого проміжку часу клінічно проявляється швидкою зоровою стомлюваністю.

Провокуючим фактором розвитку астенопії є порушення координації між акомодацією і конвергенцією, а також підвищення навантаження на внутрішні прямі м’язи ока, що у свою чергу виступає предиктором міопії. Поява ряду астенопічних скарг пов’язана з розвитком синдрому сухого ока, тому що при тривалій концентрації уваги знижується кількість моргань в одиницю часу. Це призводить до зниження виділення секрету мейбомієвих залоз.

Порушення переробки зорових сигналів нервові імпульси виникає при нейрорецепторном виснаженні зорового аналізатора, що проявляється симптоматикою астенопії. Певну роль розвитку зорового втоми грає низький рівень психологічної адаптації до зорової роботі. Таким чином, на основі етіології та патогенезу розрізняють такі форми астенопії, як акомодаційна, м’язова, нейрорецептивна та психоемоційна.

Клінічний перебіг характеризується стадійністю процесу. Виділяють стадію компенсації, субкомпенсації та декомпенсації. При астенопії на кожній із стадій можливий розвиток таких неспецифічних симптомів, як головний біль, дратівливість, загальна слабкість.

На стадії компенсації можливі короткочасні порушення зорових функцій, які не виходять за межі фізіологічних кордонів. Тому компенсованою астенопією прийнято вважати зоровий дискомфорт, який розвивається після візуального навантаження та нівелюється після планового відпочинку, не знижуючи при цьому працездатності. Клінічно проявляється почуттям печіння, підвищеною сльозотечею, гіперемією, появою туману перед очима.

На етапі субкомпенсації розвивається тривале порушення зору, яке є потенційно оборотним. Симптоматика даної стадії характеризується приєднанням почуття різі, піску у власних очах, спотворенням чи двоїнням зображення. Функціональні порушення зорової функції можуть спостерігатись через 1-2 дні після відпочинку або виникати після незначного навантаження з короткими періодами ремісії.

Стадія декомпенсації проявляється класичними симптомами зорової перевтоми. В анамнезі у пацієнтів спостерігається часте розвиток блефариту, кон’юнктивіту. Головною відмінністю є незворотність змін рефракції та акомодації. Тому на цьому етапі можлива поява ранньої клініки пресбіопії, розвиток та прогресування міопії.

Пацієнтам з астенопією рекомендовано проходити щорічний огляд у лікаря-офтальмолога з додатковим обстеженням очного дна та вимірюванням внутрішньоочного тиску. До комплексу діагностичних заходів входить:

1. Візометрія. Методом візометрії вдається визначити міру зміни гостроти зору. У пацієнтів із астенопією спостерігається схильність до розвитку міопії. Дуже важливо проводити дослідження у динаміці. Перед вибором тактики лікування слід виміряти гостроту зору після тривалого відпочинку від зорових навантажень, що дозволить отримати справжні значення, а чи не обумовлені спазмом акомодації.
2. Дослідження акомодації. Є одним з ключових методів діагностики астенопії і включає проведення проксиметрії, вимірювання ширини, визначення обсягу і напруги акомодаційної здатності. У пацієнтів із підвищеною зоровою стомлюваністю спостерігається зміщення точки ясного бачення у бік міопії. Під час проведення проксиметрії хворі відзначають ранню появу таких симптомів, як двоїння, розпливчастість тексту, низьку здатність фіксувати погляд, розвиток печіння і болю. Шукана ширина, обсяг і напруга акомодації часто дозволяють встановити прогресування короткозорості.
3. Рефрактометрія. Метою проведення рефрактометрії у пацієнтів з астенопією є виявлення міопії або астигматизму, а також ранніх змін рефракції. Перевагою використання даного методу в осіб з підвищеною стомлюваністю глядачів є те, що апарат видає результат усереднених значень після проведення декількох вимірювань поспіль.
4. Біомікроскопія. Метод дозволяє детально дослідити передні відділи очного яблука. Має значення у пацієнтів із декомпенсованою астенопією, тому що дозволяє діагностувати кон’юнктивіт, оцінити характер змін, а також ефективність проведеного лікування.

Лікування астенопії ґрунтується на комплексному підході. Пацієнтам на стадії компенсованої зорової втоми за відсутності органічних змін рекомендовано чергування режиму відпочинку з зоровими навантаженнями. На стадії компенсації та субкомпенсації доцільно призначення методик апаратного лікування зору. До їх переліку входять:

• Акомодотренер. Спектр застосування акомодотренера досить широкий. За допомогою даного апарату можна усунути залишкові явища спазму акомодації у пацієнтів із компенсованою астенопією, а також проводити оптичну корекцію міопії та початкових стадій розвитку гіперметропії.
• Лазерна стимуляція. Стабілізує роботу рецепторного апарату сітківки та забезпечує зниження тонусу циліарного м’яза. Показаннями до цього виду апаратного лікування є нейрорецептивна астенопія, а також астигматизм, міопія, гіперметропія, комп’ютерний зоровий синдром, що супроводжуються астенопічними скаргами.
• Окуляри Сидоренка. Ефективність лікування астенопії за допомогою окулярів Сидоренка досягається завдяки вакуумному масажу очей та навколишніх структур. Масуючі рухи стимулюють регіональну мікроциркуляцію та покращують трофіку.

У пацієнтів із зоровою стомлюваністю на стадії декомпенсації або аметропією в анамнезі необхідно проводити її корекцію за допомогою окулярів або контактних лінз. Консервативна терапія полягає у призначенні курсу мідріатиків короткої дії. Тривалість курсу застосування крапель залежить від стадії та тяжкості перебігу астенопії.

Прогноз при астенопії залежить від стадії захворювання. При нормалізації зорового навантаження на етапі компенсації можливе повне відновлення функції зору. Адекватне лікування на стадії субкомпенсації може забезпечити зворотний розвиток процесу, тому прогноз є сприятливим. При декомпенсації зазвичай повного одужання досягти не вдається.

Профілактика астенопії полягає у чергуванні зорових навантажень із періодами відпочинку, а також правильної організації робочого місця. Пацієнтам з астенопією показано прийом вітамінів для очей. Перед прогнозованою зоровою роботою рекомендовано закопувати в очі краплі, що зволожують. У домашніх умовах для зниження спазму акомодації слід використовувати спеціальні окуляри з невеликими перфораціями та робити вправи для очей.