Астматичний бронхіт

Астматичний бронхіт – Це респіраторний алергоз, що протікає з переважним ураженням бронхів середнього та великого калібру. Проявами астматичного бронхіту служать нападоподібний кашель із утрудненим форсованим, галасливим видихом; задишка експіраторного типу. Діагностика астматичного бронхіту включає консультацію пульмонолога та алерголога, аускультацію та перкусію легень, рентгенографію легень, проведення шкірно-алергічних проб, дослідження імуноглобулінів та комплементу, дослідження ФЗД, бронхоскопію. Лікування астматичного бронхіту полягає у призначенні бронхолітиків, відхаркувальних та протигістамінних препаратів, спазмолітиків, фізіолікування, ЛФК, масажу.

Астматичний бронхіт – інфекційно-алергічне захворювання нижніх дихальних шляхів, що характеризується гіперсекрецією слизової оболонки, набряком стінок, спазмом великих і середній бронхів. При астматичному бронхіті, на відміну бронхіальної астми, зазвичай виникає нападів вираженого задухи. Тим не менш, у сучасній пульмонології астматичний бронхіт розцінюється як стан передастми. Найчастіше астматичний бронхіт розвивається у дітей дошкільного та раннього шкільного віку з обтяженим анамнезом з алергічних захворювань.

Астматичний бронхіт має поліетиологічну природу. При цьому безпосередніми алергенами можуть виступати як неінфекційні агенти, так і інфекційні фактори (вірусні, грибкові, бактеріальні), що надходять в організм аеробронхогенно або через ШКТ. Серед неінфекційних алергенів найчастіше виявляються домашній пил, пух, пилок рослин, шерсть тварин, компоненти їжі та консерванти. Астматичний бронхіт у дітей може бути наслідком лікарської та вакцинальної алергії. Нерідко має місце полівалентна сенсибілізація. Часто в анамнезі пацієнтів є вказівки на спадкову схильність до алергії (ексудативний діатез, нейродерміт, алергічний риніт та ін.).

Інфекційним субстратом астматичного бронхіту здебільшого виступає патогенний стафілокок. На це вказує часта висівання мікроорганізму із секрету трахеї та бронхів, а також підвищений рівень специфічних антитіл у крові хворих з астматичним бронхітом. Нерідко астматичний бронхіт розвивається після перенесеного грипу, ГРВІ, пневмонії, кашлюку, кору. Відзначено неодноразові випадки розвитку астматичного бронхіту у пацієнтів із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою. Залежно від провідного алергічного компонента загострення астматичного бронхіту можуть виникати у весняно-літній період (сезон цвітіння рослин) або холодну пору року.

У патогенезі астматичного бронхіту провідним механізмом служить підвищена реактивність бронхів до різноманітних алергенів. Передбачається наявність нейрогенних та імунологічних ланок патологічної відповіді. Місцем конфлікту «алерген-антитіло» є бронхи середнього та великого калібру; дрібні бронхи та бронхіоли при астматичному бронхіті залишаються інтактними, що пояснює відсутність у клініці захворювання вираженого бронхоспазму та астматичних нападів. За типом імунопатологічних реакцій виділяють атопічну та інфекційно-алергічну форми астматичного бронхіту. Атопічна форма характеризується розвитком I типу алергічної реакції (гіперчутливістю негайного типу, IgE-опосередкованою алергічною реакцією); інфекційно-алергічна форма – розвитком алергічної реакції IV типу (гіперчутливістю уповільненого типу, клітинно-опосередкованою реакцією). Трапляються змішані механізми розвитку астматичного бронхіту.

Патоморфологічним субстратом астматичного бронхіту служить спазмом гладкої мускулатури бронхів, порушення бронхіальної прохідності, запальний набряк слизової оболонки, гіперфункція бронхіальних залоз з утворенням секрету в просвіті бронхів. Бронхоскопія при атопічній формі астматичного бронхіту виявляє характерну картину: бліду, але набряклу слизову оболонку бронхів, звуження сегментарних бронхів внаслідок набряку, велику кількість в’язкого слизового секрету у просвіті бронхів. За наявності інфекційного компонента визначаються зміни бронхів, типові для вірусно-бактеріальних бронхітів: гіперемія та набряклість слизової оболонки, наявність слизово-гнійного секрету.

Перебіг астматичного бронхіту носить рецидивуючий характер із періодами загострення та ремісії. У гостру фазу виникають напади кашлю, які нерідко провокуються фізичним навантаженням, сміхом, плачем. Пароксизм кашлю можуть передувати провісники у вигляді різко виникаючої закладеності носа, серозно-слизового риніту, першіння в горлі, легкого нездужання. Температура тіла при загостренні може бути субфебрильною чи нормальною. Спочатку кашель зазвичай сухий, надалі протягом доби може змінюватися із сухого на вологий. Гострий кашльовий напад при астматичному бронхіті супроводжується утрудненим диханням, експіраторною задишкою, галасливим, форсованим свистячим видихом. Астматичний статус у своїй не розвивається. Наприкінці пароксизму зазвичай спостерігається відходження мокротиння, після чого слідує поліпшення стану.

Особливістю астматичного бронхіту є наполегливе повторення симптомів. При цьому, у разі неінфекційної природи захворювання, відзначається так званий елімінаційний ефект: напади кашлю припиняються поза дією алергену (наприклад, при проживанні дітей поза домом, зміні характеру харчування, зміні сезонів тощо). Тривалість гострого періоду астматичного бронхіту може становити від кількох годин до 3-4 тижнів. Часті та завзяті загострення астматичного бронхіту можуть призводити до розвитку бронхіальної астми.

Більшість дітей, які страждають на астматичний бронхіт, мають інші захворювання алергічного характеру – поліноз, алергічні діатези на шкірі, нейродерміт. Поліорганні зміни при астматичному бронхіті не розвиваються, проте можуть виявлятися неврологічні та вегетативні зміни – дратівливість, млявість, підвищена пітливість.

Постановка діагнозу астматичного бронхіту вимагає врахування даних анамнезу, проведення фізикального та інструментального обстеження, алергодіагностики. Оскільки астматичний бронхіт є проявом системного алергозу, його діагностикою та лікуванням займаються лікарі-пульмонологи та алергологи-імунологи. У пацієнтів з астматичним бронхітом грудна клітка, як правило, не збільшена в обсязі. При перкусії визначається коробковий відтінок звуку над легенями. Аускультативна картина астматичного бронхіту характеризується жорстким диханням, наявністю розсіяних сухих свистячих та різнокаліберних вологих хрипів (велико- та дрібнопухирчастих).

Рентгенографія легенів виявляє так звану «приховану емфізему»: розрідження легеневого малюнка у латеральних відділах та згущення – у медіальних; посилення малюнка кореня легені. Ендоскопічна картина при астматичному бронхіті залежить від присутності інфекційно-запального компонента та варіює від майже незміненої слизової бронхів до ознак катарального, іноді катарально-гнійного ендобронхіту.

У крові у хворих з астматичним бронхітом визначається еозинофілія, підвищений вміст імуноглобулінів IgA та IgE, гістаміну, зниження титру комплементу. Встановити причину астматичного бронхіту дозволяє проведення шкірних скарифікаційних проб, елімінація передбачуваного алергену. Для визначення інфекційного збудника проводиться бакпосів мокротиння на мікрофлору з визначенням чутливості до антибіотиків, дослідження промивних вод бронхів. З метою оцінки ступеня бронхіальної обструкції, а також моніторингу перебігу захворювання проводиться дослідження функції зовнішнього дихання: спірометрія (в т.ч. із пробами), пікфлоуметрія, газоаналітичне дослідження зовнішнього дихання, плетизмографія, пневмотахографія.

Підхід до терапії астматичного бронхіту має бути комплексним та індивідуалізованим. Ефективним є проведення тривалої специфічної гіпосенсибілізації алергеном у відповідних розведеннях. Лікувальні мікродози алергену збільшують з кожною ін’єкцією до досягнення максимально переносимої дози, потім переходять на лікування підтримуючими дозуваннями, яке продовжують не менше 2-х років. Як правило, у дітей з астматичним бронхітом, який отримував специфічну гіпосенсибілізацію, немає трансформації бронхіту в бронхіальну астму.

Під час проведення неспецифічної десенсибілізації використовують ін’єкції гістаглобуліну. Пацієнтам з астматичним бронхітом показаний прийом антигістамінних препаратів (кетотифену, хлоропіраміну, дифенгідраміну, клемастину, мебгідроліну). За наявності ознак бронхіальної інфекції призначаються антибіотики. У комплексну терапію астматичного бронхіту включаються бронхолітики, спазмолітики, муколітики, вітаміни. Для усунення нападу кашлю можуть використовуватися інгалятори – сальбутамол, фенотеролу гідробромід та ін.

Ефективна небулайзерна терапія, хлористо-натрієві та лужні інгаляції, що покращують трофіку слизової оболонки, зменшують в’язкість слизу, що відновлюють місцевий іонний баланс. З фізіотерапевтичних процедур при астматичному бронхіті призначаються лікарський електрофорез, УФО, загальний масаж, локальний масаж грудної клітки, перкуторний масаж. Доцільним є проведення гідропроцедур, лікувального плавання, ЛФК, голкорефлексотерапії, електроакупунктури. У період ремісії астматичного бронхіту рекомендується лікування на спеціалізованих курортах.

Зазвичай прогноз при астматичному бронхіті сприятливий, проте в 28-30% пацієнтів відбувається трансформація захворювання на бронхіальну астму. Для запобігання загостренню астматичного бронхіту необхідна елімінація алергену, проведення неспецифічної та специфічної гіпосенсибілізації, санація хронічних осередків інфекції. З метою реабілітації показано загартовування, лікувальну гімнастику, аеропроцедури, водні процедури. Пацієнти з астматичним бронхітом підлягають диспансерному спостереженню пульмонолога та алерголога.