Астроцитома головного мозку

Астроцитома головного мозку — первинна внутрішньомозкова нейроепітеліальна (гліальна) пухлина, яка бере свій початок із зірчастих клітин (астроцитів). Астроцитома мозку може мати різний ступінь злоякісності. Її прояви залежать від локалізації та поділяються на загальні (слабкість, втрата апетиту, головні болі) та осередкові (геміпарез, гемігіпестезія, порушення координації, галюцинації, розлади мови, зміна поведінки). Астроцитома головного мозку діагностується на підставі клінічних даних, результатів КТ, МРТ та гістологічного дослідження тканин пухлини. Лікування астроцитоми головного мозку зазвичай є комбінацією декількох методів: хірургічного або радіохірургічного, променевого та хіміотерапевтичного.

Астроцитома головного мозку є найпоширенішим різновидом гліальних пухлин. Приблизно половина всіх гліом мозку представлена ​​астроцитомами. Астроцитома головного мозку може виникати у будь-якому віці. Найчастіше астроцитома головного мозку відзначається у чоловіків віком від 20 до 50 років. У дорослих найбільш характерною локалізацією астроцитоми головного мозку є біла речовина півкуль (пухлина півкуль мозку), у дітей частіше зустрічається ураження мозочка та стовбура мозку. Зрідка у дітей спостерігається ураження зорового нерва (гліома хіазми та гліома зорового нерва).

Астроцитома головного мозку є результатом пухлинного переродження астроцитів – гліальних клітин, що мають форму зірки, за яку їх також називають зірчастими клітинами. До недавнього часу вважалося, що астроцити виконують допоміжну функцію, що підтримує, по відношенню до нейронів ЦНС. Однак останні дослідження в галузі нейрофізіології та неврології показали, що астроцити виконують захисну функцію, запобігаючи травмуванню нейронів і поглинаючи надмірні хімічні речовини, що утворюються в результаті їх життєдіяльності. Вони забезпечують харчування нейронів, беруть участь у регуляції функцій гематоенцефалічного бар’єру та стану мозкового кровотоку.

Точні дані про фактори, що провокують пухлинну трансформацію астроцитів, поки що відсутні. Імовірно, роль пускового механізму, в результаті якого розвивається астроцитома головного мозку, відіграють: надмірна радіація, хронічний вплив шкідливих хімічних речовин, онкогенні віруси. Істотна роль приділяється також спадковому фактору, оскільки у пацієнтів з астроцитомою головного мозку виявлено генетичні поломки в гені ТР53.

Залежно від будови складових клітин астроцитома головного мозку може бути «звичайною» або «особливою». До першої групи належать фібрилярна, протоплазматична та гемістоцитарна астроцитома головного мозку. До групи «особливих» входить пієлоцитарна (пілоїдна), субепендимальна (гломерулярна) та мікроцистна церебеллярна астроцитома головного мозку.

Відповідно до класифікації ВООЗ астроцитоми мозку підрозділяються за рівнем злоякісності. До I ступеня злоякісності належить «особлива» астроцитома головного мозку – пієлоцитарна. II ступінь злоякісності характерна для «звичайних» доброякісних астроцитів, наприклад, фібрилярної. До ІІІ ступеня злоякісності відноситься анапластична астроцитома головного мозку, до ІV ступеня – гліобластома. На частку гліобластоми та анапластичної астроцитоми припадає близько 60% пухлин головного мозку, тоді як високодиференційовані (доброякісні) астроцитоми становлять лише 10%.

Клінічні прояви, якими супроводжується астроцитома головного мозку, можна розділити на загальні пухлини, що відзначаються при будь-якому розташуванні, і місцеві або осередкові, що залежать від локалізації процесу.

Загальні симптоми астроцитоми пов’язані з обумовленим нею підвищенням внутрішньочерепного тиску, ірритативною (подразнюючою) дією та токсичним впливом продуктів метаболізму пухлинних клітин. До загальних проявів астроцитоми головного мозку відносяться: головний біль постійного характеру, відсутність апетиту, нудота, блювання, двоїння в очах та/або поява туману перед очима, запаморочення, зміни настрою, астенія, зниження здатності до концентрації уваги та погіршення пам’яті. Можливі епілептичні напади. Найчастіше перші прояви астроцитоми головного мозку мають загальний неспецифічний характер. Згодом залежно від ступеня злоякісності астроцитоми йде повільне чи швидке прогресування симптоматики з появою неврологічного дефіциту, що свідчить про осередковий характер патологічного процесу.

Вогнищеві симптоми астроцитоми головного мозку виникають внаслідок руйнування та здавлення пухлиною розташованих поруч із нею церебральних структур. Для півкульних астроцитом головного мозку характерно зниження чутливості (гемігіпестезія) та м’язова слабкість (геміпарез) у руці та нозі протилежної ураженій півкулі сторони тіла. Пухлинна поразка мозочка відрізняється порушенням стійкості в положенні стоячи і при ходьбі, проблемами з координацією рухів.

Розташування астроцитоми головного мозку в лобовій частці характеризується інертністю, різко вираженою загальною слабкістю, апатією, зниженням мотивації, нападами психічного збудження та агресивності, погіршенням пам’яті та інтелектуальних здібностей. Люди, які оточують таких пацієнтів, відзначають зміни і дива в їх поведінці. При локалізації астроцитоми у скроневій частці мають місце розлади мови, порушення пам’яті та різні за своїм характером галюцинації: нюхові, слухові та смакові. Зорові галюцинації характерні для астроцитоми, розташованої межі скроневої частки з потиличної. Якщо астроцитома головного мозку локалізується в потиличній частині, то поряд із зоровими галюцинаціями вона супроводжується різними порушеннями зору. Тіменна астроцитома головного мозку викликає розлад писемного мовлення та порушення дрібної моторики.

Залежно від ступеня диференціювання астроцитоми головного мозку її лікування проводиться одним або декількома із зазначених методів: хірургічним, хіміотерапевтичним, радіохірургічним, променевим.

Стереотаксичне радіохірургічне видалення можливе лише при малому розмірі пухлини (до 3 см) і проводиться під томографічним контролем за допомогою стереотаксичної рамки, що одягається на голову пацієнта. При астроцитомі головного мозку цей метод може бути використаний лише в окремих випадках доброякісного перебігу та обмеженого росту пухлини. Обсяг хірургічного втручання, яке проводиться шляхом трепанації черепа, залежить від характеру зростання астроцитоми. Найчастіше через дифузне розростання пухлини в навколишні мозкові тканини її радикальне хірургічне лікування неможливе. У таких випадках може бути проведена паліативна операція для зменшення розмірів пухлини або операція, що шунтує, спрямована на зниження гідроцефалії.

Променева терапія астроцитоми мозку проводиться шляхом багаторазового (від 10 до 30 сеансів) зовнішнього опромінення ураженої області. Хіміотерапія здійснюється цитостатиками з використанням пероральних препаратів та внутрішньовенних введень. Їй віддають перевагу у випадках, коли астроцитома головного мозку спостерігається у дітей. Останнім часом ведуться активні розробки зі створення нових хіміотерапевтичних препаратів, здатних вибірково впливати на пухлинні клітини, не чинячи при цьому шкідливого впливу на здорові.

Несприятливий прогноз астроцитоми головного мозку пов’язаний з її переважно високим ступенем злоякісності, частим переходом менш злоякісної форми до більш злоякісної та практично неминучим рецидивуванням. В осіб молодого віку спостерігається більш поширений та злоякісний перебіг астроцитом. Найбільш сприятливий прогноз, якщо астроцитома мозку має I ступінь злоякісності, але навіть у цьому випадку тривалість життя пацієнта не перевищує 5 років. Для астроцитоми ІІІ-ІV ступеня цей час становить у середньому 1 рік.