Астровірусна інфекція

Астровірусна інфекція – це гостре запалення шлунка та тонкої кишки, що виникає при зараженні збудниками із сімейства Astroviridae. Захворювання передається фекально-оральним способом через немите руки, забруднену воду та продукти харчування. Кишкова інфекція проявляється симптомами загальної інтоксикації та синдромом вірусного гастроентериту: біль в епігастрії, нудота, блювання, прискорене водянисте випорожнення. Для діагностики використовують дані ПЛР-тесту, копрограми, УЗД органів черевної порожнини. Лікування включає оральну регідратацію, дієту, що щадить, застосування ентеросорбентів та інших медикаментів з урахуванням ступеня тяжкості патології.

Поширеність вірусних гострих гастроентеритів (ОДЕ) у структурі всіх кишкових інфекцій варіює від 20% до 70% у різних країнах. Найчастішими збудниками захворювань виступають ротавіруси та норовіруси. В останні десятиліття завдяки удосконаленню мікробіологічної діагностики вдалося виявити ще одну типову причину – астровіруси, які становлять 3-10% серед вірусних ОДЕ. Хвороба не має чіткої сезонності, найчастіше на неї хворіють діти до 7 років та імунокомпрометовані пацієнти.

Астровірусна інфекція викликана патогенами з сімейства Astroviridae роду Mamastrovirus, які є небезпечними для людини та інших ссавців. Вірусні частинки мають ікосаедричну форму, розмір 28-30 нм. Генетичний матеріал представлений одноланцюжковою РНК довжиною 7200 нуклеотидів. За антигенною структурою виділяють 8 класичних серотипів HAstV1–8 і дві генетично різні групи – HAstV-MBL, HAstV-VA/HMO.

Захворювання має фекально-оральний шлях передачі. Джерело астровірусної інфекції – хвора людина чи номінант вірусу, який виділяє збудника з каловими масами. Інфікування відбувається через брудні руки, при вживанні зараженої води та їжі. Можливий контактний шлях передачі при взаємодії з інфікованим пацієнтом, що найчастіше спостерігається серед молодших дітей.

Фактори ризику

Хвороби схильні діти раннього та дошкільного віку, оскільки вони недостатньо навчені правилам особистої гігієни, мають звичку тягнути руки та сторонні предмети до рота. До групи ризику також належать люди похилого віку та пацієнти з імуносупресивними станами. Імовірність інфікування підвищується при проживанні в скучених умовах пансіонатів, будинків для людей похилого віку, гуртожитків.

Астровіруси переважно вражають слизову оболонку кишкової стінки. Вони знижують активність ферментів в ентероцитах, внаслідок чого порушується перетравлення їжі, виникає дисахаридазна недостатність. У просвіті кишківника накопичується велика кількість нерозщеплених вуглеводів, які підвищують осмолярність хімусу, порушують процеси реабсорбції рідини в тонкій кишці. Внаслідок цього формується секреторна діарея.

Моносахариди та дисахариди, які не перетравлюються в тонкій кишці, потрапляють у товстий кишечник і виступають живильним середовищем для умовно-патогенної мікрофлори. При переробці вуглеводів утворюється багато органічних кислот та вуглекислого газу, тому виникає метеоризм, змінюється рН кишечника. Однак збудники астровірусної інфекції не викликають інвазивного ураження кишкової слизової оболонки, тому хвороба має сприятливий перебіг.

Після перенесеного астровірусного ОДЕ у пацієнта формується видоспецифічний імунітет тривалістю кілька місяців. У майбутньому можливі повторні захворювання на будь-який серотип вірусу. Однак збудники відрізняються низькою патогенністю, порівняно з іншими видами кишкових вірусних інфекцій, тому не виключені випадки безсимптомного транзиторного чи хронічного ноти вірусу.

У клінічній практиці для визначення форм астровірусної інфекції використовують шкалу VESIKARI, яка враховує тривалість та інтенсивність клінічних проявів, обсяг проведених лікувальних заходів. Розроблено 7 критеріїв, кожному з яких надають бали від нуля до трьох, після чого оцінки підсумовують та вираховують фінальний показник. За таким принципом виділяють 3 форми захворювання:

• Легка (0-8 балів). Найпоширеніший тип астровірусного гастроентериту, що діагностується у 40-60% пацієнтів. Він утворюється мінімальними симптомами інтоксикації, незначним больовим синдромом, короткочасними диспепсичними проявами.
• Середньоважка (9-11 балів). Така форма зустрічається у 30-40% хворих. Для неї характерна короткочасна лихоманка, виражений інтоксикаційний синдром, типові прояви кишкової інфекції, у тому числі помірний біль у животі.
• Важка (12 та більше балів). Даний варіант астровірусного гастроентериту зустрічається не більше ніж у 5% випадків. Він характеризується тяжкою інтоксикацією, багаторазовим блюванням і діареєю, розвитком системних ускладнень. Тривалість хвороби – понад 7 днів.

Перші ознаки виникають протягом 12-36 годин після потрапляння вірусів до організму. Швидкість розвитку симптоматики визначається кількістю вірусних частинок, станом місцевого та загального імунітету. Астровірусна інфекція не має патогномонічних проявів і протікає на кшталт класичного гастроентериту – інфекційно-запальний процес зачіпає стінки шлунка та тонкого кишечника.

У 90% випадків інфекція починається гостро, всі симптоми з’являються протягом першої доби хвороби. Синдром гастроентериту представлений блюванням, діареєю, болем у верхніх відділах живота та біля пупка. При захворюванні змінюється характер калових мас: спочатку вони оформлені, потім стають кашкоподібними або водянистими, що нагадує ротавірусний гастроентерит. Нормалізація випорожнень відбувається протягом 2-3 днів, блювання зникає за 1-2 доби.

Клінічні ознаки ураження ШКТ доповнюються інтоксикаційним синдромом помірної інтенсивності. У перші години від початку астровірусної інфекції температура тіла піднімається до 37,5-38,5 ° С, після чого швидко нормалізується. Пацієнти скаржаться на загальну слабкість, нездужання, відсутність апетиту. У дітей стан часто супроводжується занепокоєнням, плаксивістю, порушеннями сну.

При стертій формі хвороби загальноінфекційний синдром не виражений, у клінічній картині переважає порушення випорожнень – кашкоподібний кал із частотою 3-4 рази на добу. Для субклінічного варіанта астровірусної інфекції характерне незначне нездужання, легкі диспепсичні розлади, які суттєво не порушують якість життя пацієнта. Також можливе тривале безсимптомне носійство астровірусів.

До специфічних наслідків астровірусної інфекції відносять дегідратацію ІІ-ІІІ ступеня та гіповолемічний шок, які в основному розвиваються у дітей до 5 років. У цьому виникають системні мікроциркуляторні порушення, серцево-судинна недостатність, неврологічні ускладнення. Неспецифічні наслідки зумовлені розвитком супутніх інфекційних захворювань: пневмонії, отиту, циститу, що виявляються на фоні зниження імунітету.

При гострому діарейному синдромі та інших ознаках кишкової інфекції пацієнту потрібна допомога дорослого або дитячого інфекціоніста. На прийомі проводиться збір скарг, загального та епідеміологічного анамнезу, виконується фізикальний огляд із пальпацією живота, оглядом ротової порожнини. Топічний діагноз вірусного ОГЭ встановлюють клінічними проявами, після чого за показаннями призначається розширене обстеження:

• УЗД черевної порожнини. Ультразвукова діагностика необхідна при інтенсивних болях у животі, щоб унеможливити ознаки гострої хірургічної патології та інших захворювань, що потребують спеціального лікування. УЗД з акустичним контрастуванням показує порушення пошаровості стінки шлунка, посилену перистальтику та антиперистальтику кишечника, надлишок рідини у просвіті тонкої кишки при дослідженні натще.
• Базові аналізи калу. При астровірусній інфекції у копрограмі визначаються неспецифічні ознаки запалення: збільшення вмісту слизу та лейкоцитів, наявність неперетравлених частинок їжі. Дослідження калу на яйця гельмінтів не виявляє патологічних змін. Для виключення бактеріальних захворювань додатково проводять бакпосів калу.
• Спеціальна діагностика. ПЛР-тест та імуноферментний аналіз фекалій – основний спосіб підтвердження діагнозу астровірусної інфекції. Дослідження виявляють антигени чи нуклеїнову кислоту астровірусів. У клінічній практиці використовується загальний тест без поділу на серотипи вірусу, оскільки це має значення під час виборів лікувальної тактики.

Диференційна діагностика

При постановці діагнозу виключають найчастіші причини ОДЕ: ротавірусну, норовірусну, аденовірусну інфекцію. Необхідно відрізняти астровірусний гастроентерит від бактеріальних захворювань: сальмонельозу, ешеріхіозу, кампілобактеріозу, харчової токсикоінфекції. При інтенсивних абдомінальних болях диференціальна діагностика проводиться з апендицитом, інвагінацією кишківника, псевдотуберкульозом.

Немедикаментозні методи

Основна складова терапії – своєчасна та адекватна регідратація. Поповнення втрат рідини необхідне для профілактики ексікозу та гіповолемічного шоку, які мають життєзагрозливі наслідки для маленьких дітей та ослаблених пацієнтів. Оскільки при астровірусній інфекції відсутнє невгамовне блювання, провідний метод лікування зневоднення – оральна регідратація за допомогою аптечних розчинів, мінеральної води, киселів та інших рідин.

Другий компонент лікування астровірусного гастроентериту – дієтотерапія. При легкій формі хвороби рекомендовано щадне харчування зі зменшенням обсягу порцій на 15-20% та збільшенням кратності їди. При середньоважких та важких варіантах ОДЕ призначають стандартну схему харчування при діарейному синдромі: слизові супи та каші, нежирне відварене м’ясо, сухарики, невелика кількість печених або відварених овочів.

Фармакотерапія

Сучасні протоколи лікування не передбачають етіотропну терапію вірусних гастроентеритів. При інфекційній діареї призначають ентеросорбенти у перші дні захворювання, потім для відновлення мікрофлори кишечника використовують пробіотики та пребіотики. При тяжких порушеннях травлення показані ферментні препарати. При необхідності застосовують симптоматичні засоби: жарознижувальні, знеболювальні, спазмолітики.

Астровірусна інфекція – захворювання, що самообмежується, яке проходить за кілька днів при правильно підібраній терапії. Прогноз сприятливий, за винятком випадків хвороби у пацієнтів з імунодефіцитами та тяжкими хронічними патологіями. Для профілактики кишкової інфекції необхідно дотримуватись особистої гігієни, вживати бутильовану або кип’ячену воду, ретельно мити продукти і по можливості піддавати їх термічній обробці.