Атерома вуха

Атерома вуха – це ретенційна кіста протоки сальної залози, що розташована на мочці вуха. Патологія виникає наслідок закупорки вивідного ходу і натомість підвищення в’язкості жирового секрету, травм сальних залоз чи вроджених анатомічних особливостей їх структури. Атерома виглядає як невеликий вузлик тілесного чи рожевого кольору, що не болить, проте супроводжується естетичним дискомфортом. Діагностика захворювання заснована на зовнішньому огляді та мікроскопії вмісту кісти у післяопераційному періоді. Видалення новоутворення проводиться класичним хірургічним, лазерним чи радіохвильовим способом.

Атероми визнано однією з найпоширеніших груп доброякісних новоутворень. Вони зустрічаються у 5-10% населення, проте вушна раковина – не типова локалізація для сальної кісти. Найчастіше пухлина розташовується на волосистій частині голови, обличчі чи верхній частині спини. Пік діагностики атероми вуха посідає молодий вік, жінки хворіють частіше за чоловіків. Актуальність проблеми в практичній дерматології обумовлена ​​її частою зустрічальністю, вираженим косметичним дефектом і схильністю до нагноєння.

Основою етіології атероми вуха є порушення фізіологічного процесу виділення сального секрету із порожнини залози на поверхню шкіри або у гирлі волосяного фолікула. Захворювання має мультифакторіальну природу, найчастіше в одного хворого присутній відразу кілька факторів, що схиляють. Основні причини формування атероми такі:

• Зміна властивостей шкірного сала. Підвищення в’язкості та посилення продукції жирових мас провокує закупорку вивідних залозистих проток, сприяє формуванню сальних пробок. Така ситуація спостерігається зі збільшенням рівня тестостерону, наявності жирної себореї, схильності до утворення вугрів.
• Травма сальної залози. Механічні пошкодження завершуються утворенням рубцевої сполучної тканини, на тлі чого звужується або облітерується вивідна протока залози. Атерома іноді виникає на місці гнійника або фурункула, що загоївся, як ускладнення непрофесійно виконаного пірсингу вуха.
• Вроджені особливості. У дитячій дерматології появу ретенційних кіст пов’язують із порушеннями анатомічної структури сальних залоз. У розвитку захворювання відіграє роль спадковий фактор та фізіологічні гормональні коливання.

Кіста формується при блокуванні вивідного ходу сальної залози, внаслідок чого жирові маси починають накопичуватися в її порожнині. При цьому виділення шкірного сала не припиняється, залізистий секрет збирається всередині залози та розтягує її стінки. Зростання новоутворення не супроводжується здавленням кровоносних судин або нервових закінчень, що пояснює тривалий безсимптомний перебіг.

Гістологічно атерома вушної раковини є щільною сполучнотканинною капсулою, яка заповнена злущеними клітинами епідермісу і секретом сальної залози. Вміст кісти має щільну однорідну консистенцію, білий або жовтуватий відтінок, різкий запах гіркого жиру. Усі клітини мають нормальну будову без ознак атипії чи озлоякісності.

Кіста сальної залози в більшості випадків виявляється хворим випадково при обмацуванні задньої поверхні мочки вуха. Жінки можуть помітити атерому при надіванні сережок. Новоутворення відчувається як невеликий практично безболісний прищ, розташований усередині шкіри. Зовні кіста має вигляд рожевого вузлика, що підноситься, зі світлою ділянкою в центрі, тому багато людей приймають її за гнійник.

Атерома вуха не супроводжується хворобливими відчуттями та не завдає ніякого дискомфорту. Найбільше занепокоєння у пацієнтів викликає косметичний дефект, тому при можливості вони прикривають новоутворення волоссям. При механічному впливі (вдяганні светрів з тугим горлом, носінні медичної маски із завушними гумками) кіста починає хворіти і запалюватися.

Атероми вуха повільно збільшуються у розмірах і не мають схильності до малігнізації. Основною проблемою нелікованих кіст є ризик інфікування при терті, випадковій травматизації, різкому зниженні імунітету. Розмноження патогенних мікроорганізмів проявляється набряклістю та почервонінням мочки вуха, сильними смикаючими або пульсуючими болями, появою гнійної головки на поверхні шкіри.

Підозрілі новоутворення шкіри потребують обов’язкової консультації лікаря-дерматолога. При первинному огляді виявляється вузлик розміром з горошину, який має рожевий або тілесний відтінок, що викликає неприємні відчуття у разі приєднання бактеріального запалення. При атеромах великого розміру мочка вуха потовщена та деформована. Щоб підтвердити діагноз, призначаються такі методи:

• УЗД м’яких тканин. При великих атеромах, локалізованих у завушній ділянці, застосовується сонографія. Дослідження виявляє округле утворення з чіткими межами та однорідним вмістом, яке оточене щільною капсулою.
• Лабораторна діагностика. У рамках підготовки до хірургічного лікування проводять гемограму, коагулограму, стандартний біохімічний аналіз крові. Усім пацієнтам виконуються дослідження крові на вірусні гепатити В та С, сифіліс, ВІЛ-інфекцію.
• Гістологічне дослідження. Мікроскопія віддаленого біоматеріалу призначається для підтвердження діагнозу. Виявлення жирових мас та ороговілих клітин епітеліального походження дозволяє виключити липому та інші варіанти пухлин.

Диференційна діагностика

Захворювання не має патогномонічних симптомів, за зовнішніми ознаками воно нагадує інші варіанти доброякісних новоутворень м’яких тканин. Атерому вуха необхідно диференціювати з наступними пухлинами:

Диференціальна діагностика кісти, що нагноилася, проводиться з фурункулами вуха, пустулами на шкірі. У сумнівних випадках потрібна консультація онколога, онкодерматолога.

Хірургічне лікування

Щоб позбавити людину косметичного недоліку і попередити нагноєння, рекомендована планова операція. Видалення атероми вуха проводиться в амбулаторних умовах під місцевим знеболенням, процедура має мінімальні протипоказання. Планове втручання проводиться традиційним способом за допомогою скальпеля чи сучасними методами лазерної та радіохвильової хірургії. Малоінвазивні технології дають найкращий естетичний результат.

При запаленні атероми та формуванні гнійного вогнища показано екстрене оперативне втручання. Завданням хірурга є розтин та дренування порожнини сальної залози, місцеве введення розчинів антибіотиків та антисептиків. Післяопераційне ведення рани виконується за законами гнійної хірургії із загоєнням на кшталт вторинного натягу. Для запобігання рецидивам хвороби видалення кісти проводиться через 3 місяці.

Післяопераційне ведення

Медикаментозне лікування здійснюється на додаток до оперативного видалення ретенційної кісти. У ранньому періоді після операції шви обробляють розчинами антисептиків, завдають антибактеріальних мазей. Також призначаються ранозагоювальні місцеві засоби. У перші дні після видалення атероми рекомендовано носити стерильну пов’язку, яка захищає тканини від травматизації та інфікування бактеріями.

Атероми вушної раковини мають сприятливий результат, не викликають життєзагрозних ускладнень та не трансформуються у злоякісну пухлину. Чим раніше буде діагностовано та видалено кісту, тим кращого косметичного результату вдається досягти. Сучасні малоінвазивні методи в рази підвищують безпеку та ефективність операції. Враховуючи складність та різноманіття етіопатогенезу захворювання, заходи профілактики не розроблені.