Атопічний хейліт

Атопічний хейліт – це хронічне запальне захворювання червоної облямівки губ, що виникає внаслідок алергічної реакції організму на різні подразники. Атопічний хейліт проявляється свербінням, печінням, набряклістю, хворобливістю, сухістю, лущенням червоної облямівки губ і шкіри періоральної області. Діагностика ґрунтується на даних анамнезу, клінічних проявів, гістологічного дослідження тканин, шкірних проб. Лікування включає прийом антигістамінних і кортикостероїдних препаратів, вітамінів, місцеве застосування гормональних мазей і вплив променями Буккі. Пацієнту рекомендується дієта, відмова від алкоголю та куріння.

Атопічний хейліт – запальне ураження тканин губ, зумовлене патологічною чутливістю до подразників (алергенів). Ця патологія належить до групи симптоматичних хейлітів. Атопічний хейліт є однією з ознак атопічного дерматиту (нейродерміту), хоча шкірне захворювання може протягом тривалого часу не проявляти себе жодними іншими симптомами, крім ураження губ. Сучасна стоматологія вважає, що атопічний хейліт значною мірою обумовлений спадковою схильністю, хоча важливу роль його розвитку грають і умови довкілля. Атопічний хейліт найчастіше виникає у дітей та підлітків віком 5-17 років і нерідко проходить самостійно із завершенням пубертату. Хоча, слід зазначити, що останні десятиліття вікова група пацієнтів «старіє» – дана форма хейліту дедалі частіше зустрічається в людей старше 40 років.

Найчастіше розвиток хейліту пов’язують із генетичною схильністю до атопічної алергії, а також розладами діяльності вегетативної та центральної нервової системи. Патологічний процес, як правило, «запускають» будь-які порушення в роботі організму: загальне зниження імунітету, хронічні захворювання, неповноцінне харчування, нестача вітамінів та мінералів, часті стреси, надмірні фізичні та розумові навантаження.

Існує безліч різних подразників, які можуть стати безпосередньою причиною алергічної реакції; серед поширених алергенів можна назвати лікарські препарати, пилок рослин, харчові продукти, побутовий пил та багато іншого. Крім цього, рецидиви захворювання бувають зумовлені захворюваннями легень та шлунково-кишкового тракту, патологією ендокринної системи, хворобами ЛОР-органів, дисбактеріозом кишечника, психологічними стресами, шкідливими звичками та іншими факторами.

Атопічний хейліт характеризується ураженням червоної облямівки губ і шкіри навколо неї, що найбільш інтенсивно виявляється в куточках рота. При цьому слизова оболонка ротової порожнини ніколи не втягується в патологічний процес. Захворювання починається з невеликого набряку губ, відчуття сверблячки та сухості. Після цього на запаленій поверхні червоної облямівки з’являється чітко обмежена ділянка яскраво-рожевого кольору – еритема.

Надалі гострі прояви запального процесу дещо стихають, відбувається ліхенізація тканин у місці поразки. Розвиваються інфільтрація та лущення червоної облямівки губ, утворюються дрібні тріщини та борозенки. Характерним проявом атопічної алергії вважається наявність типових уражень шкірного покриву інших частинах тіла (обличчя, згини ліктів, області під колінами).

Атопічний хейліт характеризується сезонністю проявів, загострення зазвичай виникають восени та взимку, а влітку симптоми захворювання зникають. Відзначено, що у багатьох молодих пацієнтів прояви захворювання часто зникають самостійно із завершенням періоду статевого дозрівання, хоча надалі все ж таки можливе виникнення рецидивів.

Атопічний хейліт діагностує лікар-стоматолог, ґрунтуючись на даних анамнезу, клінічної картини та, за необхідності, додаткових досліджень: морфологічного аналізу уражених тканин та шкірних проб для з’ясування точної причини алергічної реакції. Для повноти діагностичної картини може знадобитися залучення інших фахівців – алерголога, отоларинголога, гастроентеролога та дерматолога. Гістологічними ознаками атопічного хейліту є паракератоз, рівномірний акантоз, наявність у верхній частині дерми периваскулярних інфільтратів з лімфоцитів, гістіоцитів та еозинофілів.

Атопічний хейліт диференціюється від схожих за симптоматикою форм хейліту: актинічного, ексфоліативного та алергічного, а також від стрептококової та кандидозної заїди. Актинічний хейліт відрізняється від атопічного залежністю патологічного процесу, що чітко простежується, від інсоляції, загостренням проявів у весняно-літній період і відсутністю ураження тканин у куточках рота.

Для ексфоліативного хейліту не характерний хвилеподібний перебіг, наявність рожевої еритеми та інфільтрації тканин у місці ураження. До того ж, при ексфоліативному хейліті патологічний процес не зачіпає шкіру та куточки губ. Алергічний хейліт виключається за відсутністю залежності проявів захворювання безпосередньо від контакту губ з алергеном. Дуже схожими за симптомами є стрептококова та кандидозна заїда, які також вражають куточки рота, але при цих захворюваннях не відбувається характерної для атопічного хейліту ліхенізації тканин. Крім цього, атопічний хейліт диференціюється від червоного вовчаку губ за допомогою огляду під лампою Вуда.

Загальне лікування атопічного хейліту полягає в усуненні дратівливих факторів та здійсненні неспецифічної десенсибілізуючої терапії: з цією метою застосовуються антигістамінні засоби (хлоропірамін, лоратадин, мебгідролін, хіфенадин), кортикостероїди (преднізолон або дексаметоузон) ). При необхідності призначаються транквілізатори (оксазепам, діазепам та ін.).

Проводиться вітамінотерапія – особливо важливі вітаміни В1, В6, В12, С, РР. Місцево застосовують мазі на основі кортикостероїдів – преднізолонової або гідрокортизонової. Також рекомендуються аплікації кератопластичних засобів, вітамінів А та Е в маслі, використання дентальної адгезивної пасти. При слабкій ефективності консервативної терапії хороший результат дає використання прикордонних променів Буккі.

Важливу роль лікуванні захворювання грає дієта. Необхідно усунути з раціону продукти, які можуть спровокувати розвиток алергії (цитрусові, шоколад, полуницю, ікру, гостре, солоне тощо), та значно зменшити споживання вуглеводів. Дуже важливо повністю відмовитися від прийому алкогольних напоїв та куріння тютюну.

При правильному лікуванні атопічного хейліту прогноз є сприятливим. У молодих пацієнтів із закінченням періоду статевого дозрівання (19–20 років) прояви захворювання можуть практично повністю зникнути самостійно, але це не виключає можливого виникнення рецидивів у майбутньому.

Для профілактики розвитку атопічного хейліту необхідно стежити за загальним станом здоров’я, зміцнювати імунітет, своєчасно проводити терапію хронічних захворювань, правильно та повноцінно харчуватися, уникати частих стресів, надмірних фізичних та розумових навантажень. За наявності схильності до алергічних реакцій необхідно виключити з раціону продукти, здатні викликати сенсибілізацію організму, намагатися уникати можливих контактів з алергенами (пилком рослин, лікарськими препаратами, пилом тощо), скоротити кількість вуглеводної їжі в раціоні, відмовитися від прийому алкоголю та кинути палити.