Атрезія піхви

Атрезія піхви – це ізольоване первинне (вроджене) чи вторинне (придбане) зрощення стінок піхви. Клінічно атрезія піхви може виявлятися гематокольпосом, гематометрою, гематосальпінксом, мукокольпосом, неможливістю статевого життя. Атрезія піхви діагностується під час гінекологічного обстеження, зондування піхви, УЗД та МРТ малого тазу. Лікування атрезії піхви виключно оперативне – спорожнення гематокольпосу та пластику повноцінної піхви. Ускладненнями патології можуть стати розвиток висхідної інфекції, перитоніт, сепсис, повторне зрощення стінок піхви.

При атрезії піхви відбувається його зарощення фіброзною тканиною, причому зовнішні статеві органи, матка (шийка і тіло), труби і яєчники сформовані і функціонують правильно. Атрезія піхви порушує відтік менструальної крові і утруднює статеве життя. По локалізації зарощення піхви клінічна гінекологія виділяє повну та часткову форми атрезії піхви у його нижньому, середньому або верхньому відділі. За наявності отвору в перегородці піхви говорять про свищеву форму атрезії. Популяційна встречаемость атрезії піхви становить 2 – 4 випадки на 10 000 жінок.

Етіологія атрезії піхви мультифакторна. Атрезія піхви може мати набутий або вроджений характер:

1. Природжена атрезія піхви є наслідком неправильного внутрішньоутробного формування мюллерових проток, що не злилися з урогенітальним синусом внаслідок різних несприятливих факторів (у т. ч. ЗПСШ у матері – мікоплазмозу, трихомоніазу, генітального герпесу, уреаплазмозу, папіломавірусної інфекції та ін.).
2. Вторинні (придбані) атрезії можуть розвиватися після операційних та пологових травм піхви, частих запалень (кольпітів), спринцювання концентрованими дезрозчинами, ускладнених медичних маніпуляцій. Нерідко придбані атрезії виникають після перенесених інфекційних захворювань дитячого віку – паротиту, скарлатини, дифтерії та ін, що ускладнюються зліпливим запаленням піхви.

При первинній формі атрезії піхви з приходом менархе у дівчинки виникають різкі болі, що регулярно повторюються, внизу живота, проте зовнішньої менструальної кровотечі не настає. Залежно від локалізації атрезії кров може накопичуватися та розтягувати стінки піхви (гематокольпос), матки (гематометра), фалопієвих труб (гематосальпінкс). Для гематокольпосу характерні ниючі болі, а гематометри – спастичні, іноді супроводжуються втратою свідомості.

Рідше атрезія піхви може діагностуватися у немовлят, коли внаслідок стимуляції цервікальних та вагінальних залоз материнськими естрогенами розвивається мукокольпос – заповнення та перерозтягування піхви слизовим секретом. Мукокольпос частіше виявляється випадково при скаргах на занепокоєння дитини при сечовипусканні або виявлення об’ємного утворення в черевній порожнині. Значне розтягування піхви при його атрезії може призводити до гідронефротичної трансформації верхніх сечовивідних шляхів.

Вроджена атрезія піхви у ряді випадків поєднується зі свищевою або повною та атрезією анального отвору та агенезією сечової системи. Крім хибної аменореї атрезія піхви може супроводжуватися вагінальним свербінням, що виникає внаслідок відсутності відтоку секрету назовні, розвитком дисбактеріозу та кольпіту. У жінок, які ведуть статеве життя, залежно від рівня атрезії піхви, сексуальний контакт неможливий або утруднений через дискомфорт або виражені болі при зносинах. Атрезія піхви перешкоджає настанню вагітності та перебігу фізіологічного пологового акта (якщо формування вторинної атрезії відбулося на фоні вагітності).

Свищева атрезія піхви при розвитку висхідної інфекції може ускладнюватися піокольпосом, що проявляється виділеннями гнійного характеру, що періодично виникають. Нерідко при ректо-абдомінальному дослідженні або у процесі протизапальної терапії відбувається випорожнення піокольпосу. У разі відсутності дренуючого отвору в перегородці піхви настає швидкий розвиток піометри, піосальпінксу та гною рефлюксу у вільну черевну порожнину. При цьому швидко наростають фебрилітет, явища «гострого живота», погіршення самопочуття. Іноді розвиток висхідної інфекції відбувається настільки стрімко, що навіть проведення екстреної кольпотомії не запобігає розвитку пельвіоперитоніту та перитоніту.

У поодиноких випадках при атрезії піхви, що поєднується з непрохідністю труб, трапляється розрив матки та закінчення її вмісту в черевну порожнину. При високій атрезії піхви в ході пластики піхви не виключається поранення стінок матки, сечового міхура або прямої кишки. Одним із частих ускладнень патології є надмірне рубцювання слизової оболонки з розвитком повторної атрезії піхви.

Для розпізнавання атрезії піхви в гінекології використовується ректоабдомінальне дослідження, УЗД (МРТ) малого таза, зондування піхви (для визначення рівня атрезії).

• Гінекологічний огляд. При огляді на кріслі гінеколог може побачити гематокольпос, що вибухає у щілину у вигляді купола. Ректо-абдомінальне дослідження при атрезії піхви дозволяє виявити високо розташовану, збільшену та різко болісну матку та труби. Шляхом зондування визначається глибина піхви та рівень атрезії, що важливо для планування пластики піхви.
• Лабораторні дослідження. Бактеріологічне та мікроскопічне дослідження мазка зі статевих шляхів дозволяє визначитися з адекватною антибактеріальною терапією.
• Візуалізація органів малого тазу. За допомогою УЗД виявляються гематометра (піометра) та гематосальпінкс (піосальпінкс), їх розміри та рівень локалізації. При гематокольпосе малих розмірів доцільніше проведення МРТ малого тазу.
• Додаткові дослідження. Іноді при атрезії піхви вдаються до діагностичної лапароскопії та вагінографії (контрастної рентгенографії піхви вище за його обструкцію). При гострої затримки сечі чи пиурії у разі свищевого пиокольпоса показані консультація уролога та урологічне обстеження.

При атрезії піхви потрібне хірургічне усунення зрощення вагінальної трубки та відновлення її прохідності – вагінопластика. У процесі операції проводиться розтин перегородки піхви, спорожнення піокольпосу (гематокольпосу) або гематометри через цервікальний канал. Після звільнення піхви від крові, що накопичилася, і промивання антисептиками перегородку січуть ножицями до стінок піхви. Краї рани, що утворилася, циркулярно вшивають кетгутом, забезпечуючи прохідність, ємність і форму піхви. У сформовану піхву встановлюють стерильний тампон з вазеліновим маслом.

При скупченні крові у фалопієвих трубах першим етапом операції проводиться черевно-стінкове черевосічення та видалення гематосальпінксу, потім піхвовим шляхом проводиться випорожнення гематокольпосу. У післяопераційному періоді проводиться антибактеріальна терапія. Після усунення атрезії піхви жінці показано спостереження у гінеколога, ведення регулярного статевого життя. При загрозі повторної атрезії піхви періодично проводиться бужування піхви (кольпоелонгація).

Попередження первинної атрезії піхви має включати адекватну підготовку та ведення вагітності у жінок, виключення несприятливих внутрішньоутробних впливів на ембріогенез. Профілактика вторинної атрезії піхви передбачає своєчасне лікування кольпітів, обережне проведення гінекологічних маніпуляцій (у т. ч. переривання вагітності), нетравматичне ведення пологів, відмова від частих спринцювання і т. д. Після перенесених дитячих інфекцій.