Атрофічний бронхіт

Атрофічний бронхіт – це морфологічний різновид хронічного бронхіту, що характеризується структурною перебудовою покривного епітелію та витонченням слизової оболонки бронхів. Клініка атрофічного бронхіту включає сухий кашель (тривалий, рецидивуючий або постійний), дискомфорт і біль при глибокому диханні, задишку, епізоди кровохаркання. Діагностика ґрунтується на даних ендоскопічного дослідження та морфології бронхобіоптатів; також проводиться рентгенографія легень, спірографія, аналіз мокротиння та промивних вод бронхів. Терапевтичні заходи при загостренні симптоматики можуть містити лікувальні бронхоскопії, інгаляції, фізіотерапію.

Атрофічний бронхіт – структурно-функціональна перебудова слизової оболонки бронхів, представлена ​​дистрофічно-склеротичними процесами. Хронічному бронхіту належить чільне положення (60-65%) у структурі неспецифічних захворювань легень (ХНЗЛ). З погляду ендоскопічних та цитоморфологічних змін розрізняють такі форми хронічного бронхіту: катаральний, гнійний, гіпертрофічний, атрофічний, геморагічний, фібринозно-виразковий. Атрофічний бронхіт останніми роками перетворився на серйозну соціально-медичну проблему промислово розвинених країн, що пов’язані з антропогенними перетвореннями довкілля й у першу чергу, забрудненням атмосфери. Разом з тим, питання етіопатогенезу, проявів та терапії атрофічного бронхіту залишаються найменш вивченими у пульмонології.

Загальновизнано, що до структурних змін слизової бронхів призводять такі фактори зовнішнього середовища, як запиленість та забруднення атмосферного повітря, нікотинова залежність, професійні шкідливості (контакт із пилом, газами, хімічними речовинами, пневмоконіози та ін.). Серед ендогенних причин слід зазначити спадково-конституційні особливості та гормональну дисфункцію. Саме ендогенні механізми, на думку дослідників, пояснюють той факт, що атрофічний бронхіт нерідко поєднується з аналогічним ураженням слизових оболонок ротової порожнини та ШКТ (атрофічним гінгівітом, атрофічним гастритом).

До виникнення та прогресування атрофічних процесів у бронхіальному дереві можуть призводити місцеві запальні захворювання: хронічний необструктивний та обструктивний бронхіт, бронхоектатична хвороба, хронічна пневмонія, повторні ГРВІ та ін. Приблизно у третини пацієнтів з атрофічним бронхитом аерогенним алергенам.

З урахуванням морфо- та патогенезу склеротичного процесу в слизовій оболонці бронхів розрізняють первинно-дистрофічну та первинно-запальну форму атрофічного бронхіту. Первинно-дистрофічна бронхопатія розвивається і натомість відсутності легеневого анамнезу, як наслідок регенераторно-пластичної недостатності. Цей стан характеризується скороченням або припиненням синтезу клітинних білків під дією ендо- та екзогенних факторів, що ушкоджують, що призводить до дистрофічних змін у клітинах і неможливості виконання ними своїх функцій. Первинно-запальна форма атрофічного бронхіту виникає у пацієнтів із тривалим попереднім перебігом ХНЗЛ. При цьому структурна перебудова стінки бронхів поступово розвивається (від катаральних, до катарально-склеротичним і потім до склеротичних змін), а рівень метаболічних реакцій бронхіального епітелію залишається високим.

При атрофічному бронхіті відбувається витончення покривного епітелію бронхів за рахунок зменшення числа келихоподібних клітин, трансформації циліндричного епітелію в плоский, скорочення війчастого апарату, заміщення бронхіальних залоз фіброзною тканиною. Зазначається редукція судинного русла, склероз м’язового шару бронхів; при первинно-запальній формі – запальноклітинна інфільтрація слизової оболонки. На тлі атрофічного бронхіту в бронхах можуть виникати осередки плоскоклітинної метаплазії та дисплазії, які є основою для розвитку бронхогенного раку легень.

Хворі з первинно-дистрофічною формою атрофічного бронхіту відзначають зв’язок появи симптомів з вірусною інфекцією, психоемоційними навантаженнями, контактом з виробничими полютантами, поновленням куріння та ін. Приступоподібне виникнення або посилення кашлю може спровокувати розмову, холодне повітря, їду, емоційну напругу, що відображає зміну чутливості слизової оболонки бронхів до дії рядових неспецифічних факторів. Частина хворих на атрофічний бронхіт відзначає дискомфортні відчуття і навіть біль у грудній клітці при глибокому вдиху, одноразові або повторні епізоди кровохаркання.

У разі первинно-запального атрофічного бронхіту симптоматика виникає у зв’язку з загостренням основного бронхолегеневого процесу. У гострій стадії спостерігається гіпертермія, вологий кашель, задишка. Поза загостренням симптомів може бути; іноді зберігається невеликий кашель, зазвичай вранці. Дана форма має прогресуючий перебіг і, як правило, призводить до розвитку хронічної дихальної недостатності, дифузного пневмосклерозу, емфіземи легень та легеневої гіпертензії.

Стандартна діагностика (фізикальна, рентгенологічна, лабораторна) при атрофічному бронхіті обов’язково має бути доповнена проведенням ендоскопії та дослідженням бронхобіоптатів. Об’єктивні дані неспецифічні: аускультативна картина відрізняється різноманітністю – від везикулярного дихання до сухих чи вологих хрипів, при емфізематозних змінах над легкими перкуторно визначається коробковий звук. Рентгенографія легень часто не виявляє відхилень від норми; у деяких випадках виявляються ознаки деформуючого бронхіту та дифузної емфіземи. За результатами спірометрії можуть визначатися вентиляційні порушення за рестриктивним, обструктивним або змішаним типом.

Підтвердити діагноз атрофічного бронхіту можна лише після проведення бронхоскопії з біопсією. Ендоскопічно візуалізується витончення та блідість слизової оболонки бронхів, її дрібна складчастість, посилення судинного малюнка, легка кровоточивість при контакті, запустіння та зяяння усть бронхіальних залоз. При морфологічному дослідженні біоптату бронхів визначаються ознаки дистрофії епітелію, різке зниження висоти епітеліального пласта, плоскоклітинна метаплазія покривного епітелію. Аналіз бронхоальвеолярного секрету при атрофічному бронхіті характеризується зниженням кількості нейтрофілів і макрофагів, а також низьким рівнем прозапальної та антиоксидантної активності рідини, отриманої в ході бронхоальвеолярного лаважу.

Терапія первинно-дистрофічної форми атрофічного бронхіту починається з виявлення та усунення фактора ризику (припинення контакту з виробничими шкідливостями, елімінації алергену, корекції гормональної дисфункції та ін.). Медикаментозна терапія включає призначення полівітамінів, бронходилататорів, антигістамінних та гемореологічних засобів. При первинно-запальному атрофічному бронхіті під час загострення основного захворювання проводяться санаційні бронхоскопії з антисептиками, антибактеріальна терапія. Крім фармакотерапії призначаються лікарські, масляні інгаляції, спелеотерапія, фізіотерапевтичні процедури (лазеротерапія, ультрафіолетове опромінення, УВЧ-терапія, ультразвукова терапія).

З метою профілактики первинно-дистрофічної форми атрофічного бронхіту рекомендується мінімізувати, а по можливості – виключити вплив несприятливих факторів, що подразнюють бронхи (куріння, вдихання шкідливих речовин, рецидивні інфекції). Не допустити переходу хронічного бронхіту до атрофічної стадії дозволить своєчасна санація вогнищ інфекції дихальних шляхів та регулярне диспансерне спостереження спеціаліста-пульмонолога.