Атрофічний кольпіт

Атрофічний кольпіт – це незапальне захворювання, яке характеризується витонченням слизової оболонки піхви, його сухістю та розвитком диспареунії. Також спостерігається зміна кислотно-основного стану. Захворювання проявляється почуттям стягування, печіння. Основна причина атрофічного кольпіту полягає у нестачі естрогенів, які необхідні для запасання глікогену та підтримки складу нормальної мікрофлори. Діагностика проводиться під час гінекологічного огляду, використовується кольпоскопія, цитологічне дослідження та рН-метрія. Лікування спрямовано заповнення дефіциту естрогенів.

Атрофічний (сенільний) кольпіт або вагініт відноситься до ранніх симптомів наближення менопаузи. Його виявляють у 21% жінок у перименопаузі, при припиненні менструацій печіння та свербіж з’являються у 73% пацієнток. Найбільш виражені ознаки турбують через 4-6 років після штучної чи природної менопаузи. У 70 років і старше атрофічний кольпіт діагностується майже у всіх жінок, що може супроводжуватися іншими урогенітальними розладами, пов’язаними з нестачею жіночих статевих гормонів.

У жінок стан слизової оболонки піхви залежить від функціонування яєчників та рівня естрогенів. Вони стимулюють запасання глікогену, який при злущуванні епітелію стає поживним субстратом для лакто- та біфідобактерій. Найчастіше атрофічний кольпіт спостерігається в пізньому репродуктивному віці, але може розвиватися і за інших станів. Основними причинами є:

• Природна менопауза. З 45 років знижується функція яєчників, незважаючи на стимулюючу дію ФСГ у крові, зменшується концентрація естрадіолу. Аналогічні процеси відбуваються при передчасному настанні клімаксу. З віком урогенітальні порушення стають більш вираженими, приєднується нетримання сечі.
• Штучний клімакс. Стан розвивається у жінок, які перенесли резекцію або тотальне видалення яєчників за медичними показаннями. Функція органів може знижуватися після курсу променевої терапії в онкохворих. Естрогенна недостатність є прямим наслідком лікування антигонадотропінами, агоністами гонадотропін-рилізинг гормону.
• Хронічний інфекційний кольпіт. Тривале інфекційне запалення, яке погано піддається лікуванню, або відсутність медикаментозної терапії інфекційної патології може призвести до розвитку атрофічних явищ на слизовій оболонці. Порушується склад нормальної мікрофлори, зникають захисні властивості епітелію, рН зміщується у лужний бік, що погіршує самопочуття.
• Прийом оральних контрацептивів. До складу мікродозованих КОК входить етинілестрадіол, який підтримує концентрацію власних естрогенів на мінімально допустимому рівні. Деяким жінкам такої кількості недостатньо, тому формуються атрофічні процеси.

Зміни в урогенітальному тракті відносяться до ранніх проявів менопаузи. Вони можуть з’являтися за перших ознак недостатності естрогенів, які відзначаються вже у 45 років. У жінок із синдромом виснаження яєчників естрогенна недостатність спостерігається раніше. Нестача статевих гормонів призводить до зниження захисних властивостей вагінального секрету, що утворюється за участю лактобацил та біфідобактерій.

При зниженні концентрації статевих гормонів епітелій втрачає здатність запасати глікоген, зменшується кількість шарів клітин. У бактерій немає субстрату для розмноження, вони гинуть, а рН підвищується через відсутність молочної кислоти. Слизова оболонка стоншується, стає сухою і вразливою. Відсутність факторів захисту сприяє розмноженню умовно-патогенної мікрофлори чи розвитку бактеріального вагінозу.

Спостерігаються зміни кровотоку в судинах піхви. Тканини страждають від гіпоксії, що посилює вивільнення ендотеліального фактора росту, що стимулює утворення мікрокапілярів в епітеліальній оболонці. Епітелій легко ушкоджується, кровоточить під час маніпуляцій. Довго існуючий стан гіпоксії може стати причиною виразок.

Спеціальної класифікації атрофічного кольпіту не розроблено. Механізми, які запускають витончення епітелію та появу характерних симптомів, а також методи лікування аналогічні у всіх випадках патології незалежно від її причини. У Міжнародній класифікації хвороб 10 перегляду виділяють два варіанти захворювання:

• Постменопаузальний атрофічний вагініт.
• Стани, пов’язані зі штучною менопаузою.

Симптоми захворювання виникають поступово. Спочатку починає турбувати відчуття дискомфорту в області статевих губ, напередодні піхви. Пізніше воно перетворюється на почуття сухості і стягнутості шкіри. Іноді виражені атрофічні процеси на малих статевих губах призводять до пекучого дратівливого болю. Одночасно на вульварному кільці з’являються склеротичні зміни.

Сухість у піхву при атрофічному кольпіті відчувається як натягнутість шкіри, стає помітною під час статевого акту. Навіть у стані порушення мастила недостатньо або вона повністю відсутня, тому секс супроводжується болем. Легконіма, витончена слизова оболонка у хворих на атрофічний кольпіт призводить до появи кровоточивості після сексу. Кількість виділень невелика, кровотеча зупиняється самостійно.

Біль при інтимних відносинах пов’язана і зі склерозом вульварного кільця, а також поступовою констрикцією піхви, що втрачає складчастість, стає менш розтяжним. Може змінюватись чутливість. При стійкому свербіні з’являється хибне почуття, що нагадує сексуальне збудження, під час активних фрикцій воно згасає та змінюється болем.

Приєднання інфекційного процесу супроводжується характерними виділеннями. Бактеріальний вагіноз веде до появи запаху тухлої риби, що посилюється під час сексу чи використання мила. Виділення рясні, білі з сіруватим відтінком. При неспецифічному запаленні свербіж посилюється, можуть приєднуватись дизуричні розлади у вигляді прискорених позивів, дискомфорту при сечовипусканні. Виділення стають жовтими.

Ускладнення атрофічного кольпіту розвиваються при ігноруванні симптомів та несвоєчасному лікуванні. Процеси атрофії, що далеко зайшли, призводять до виникнення краурозу вульви, для якого характерний нестерпний свербіж, резистентний до гормональних засобів. Ускладнення атрофічних процесів може бути пов’язані з приєднанням інфекції. Якщо вона пошириться висхідним шляхом, є можливість розвитку цервіциту, ендометриту, аднекситу.

Недолік естрогенів позначається по всьому урогенітальному тракті. Після появи сухості та сверблячки атрофічні процеси поширюються на м’язові та сполучні тканини. У жінок розвивається опущення піхви, що призводить до нетримання сечі, її підтікання під час сміху, кашлю. Позиви до сечовипускання, інколи ж і до дефекації стають імперативними.

Жінкам необхідно щорічно проходити огляд у лікаря акушера-гінеколога, щоб помітити патологічні зміни на ранній стадії. Якщо за результатами діагностики виявляються ознаки дисплазії тяжкого ступеня, призначається консультація онколога. Обстеження спрямоване на оцінку ступеня атрофічних змін при незапальному кольпіті. Використовуються:

• Гінекологічний огляд. При огляді в дзеркалах слизова оболонка піхви виглядає витонченою, пронизаною великою кількістю капілярів, легко кровоточить при торканні дзеркалами. У жінок, які живуть статевим життям, можна побачити петехіальні крововиливи.
• Мазок із піхви. Визначається зміна складу піхвової мікрофлори. Зменшується кількість паличок Дедерлейна, зростає кількість коків, при бактеріальному вагінозі з’являються ключові клітини. Іноді помітні гіфи грибів чи їх клітини.
• Визначення рН піхви. Дослідження проводиться з вагінальним секретом за допомогою спеціальних тест-смужок. У період пременопаузи може коливатися лише на рівні 3,8-4,5, через 7-10 років з моменту припинення менструації рН збільшується до 5,5-6 і продовжує підвищуватися.
• Цитологічне дослідження. Епітелій піхви атрофічний, зі зниженою кількістю глікогену. Спільно з даними рН-метрії це дозволяє виставити індекс вагінального здоров’я. У середньому на початку менопаузи він дорівнює 4-5 балам, пізніше знижується до 1-2.
• Кольпоскопія. При розширеній кольпоскопії на блідо-рожевій поверхні слизової оболонки помітні розгалужені судини, які легко кровоточать. Під час обробки розчином Люголя епітелій фарбується нерівномірно.

При лікуванні захворювання перевагу надають місцевим засобам, дія яких обмежується урогенітальним трактом. Жінка проходить лікування в домашніх умовах, але періодично відвідує лікаря-гінеколога у жіночій консультації. Госпіталізація у відділення гінекології не потрібна. Консервативна терапія проводиться такими препаратами:

• Естріол. Для лікування атрофічного кольпіту призначається у вигляді крему або свічок інтравагінально. Курс підбирається індивідуально, спочатку здійснюється насичення організму гормоном, потім використовується менша дозування, що підтримує. За показаннями застосовується у таблетках для прийому внутрішньо.
• Естрадіолу валерат та левоноргестрел. Випускається у формі драже по 21 прим. в упаковці. Показаний у випадках, коли необхідне лікування не тільки сенільного кольпіту, але й інших симптомів менопаузи. Тривалість замісної гормональної терапії визначається індивідуально.
• Естрадіол та прастерон. Для лікування ознак атрофічного кольпіту рекомендується у вигляді олійного розчину, призначеного для внутрішньом’язового введення. Є депо-формою, може призначатися в комбінації з місцевим лікуванням кремом з естріолом.
• Тіболон. Використовується після настання природної чи хірургічної менопаузи. Діє системно, допомагає усунути прояви атрофічного вагініту та інших ознак клімаксу, знижує ризик розвитку остеопорозу.
• Антибіотики та антисептики. Для лікування бактеріального вагінозу застосовують свічки чи таблетки метронідазолу. При діагностованому кандидозному кольпіті призначають протигрибкові супозиторії. Лікування неспецифічного запалення проводять свічками з антисептиками, антибіотиками чи комплексними препаратами.

За своєчасного звернення до лікаря та відсутності протипоказань до гормонального лікування можна зменшити неприємні симптоми, полегшити стан за допомогою місцевих препаратів. Профілактика атрофічного кольпіту полягає у здоровому способі життя, запобіганні зараженню статевими інфекціями, правильному використанню оральних контрацептивів. Зупинити настання менопаузи неможливо, але при раціональній поведінці в цей період, профілактичному відвідуванні лікаря-гінеколога щорічно можна підготуватися до її приходу.