Атрофія очного яблука

Атрофія очного яблука – Це стан, при якому відбувається деформація та зменшення розмірів очного яблука зі значним зниженням зорових функцій. Основними причинами розвитку атрофії ока є важкі травми органу зору, тривалі запалення, відшарування сітківки. Симптоматично атрофія очного яблука проявляється відсутністю зору, зменшенням ока у розмірах. Для діагностики використовують як основні методики – УЗД ока, офтальмоскопія, біомікроскопія, тонометрія, так і додаткові – рентгенографія, КТ або МРТ орбіт, електроретинографія. Лікування вже виниклої атрофії немає; превентивні (хірургічні та медикаментозні) заходи спрямовані на збереження ока як органа.

Атрофія очного яблука – це патологічний стан, що виникає як ускладнення важких травм або запалень, при якому око зменшується в розмірах і повністю втрачає свої функції. У зв’язку з постійним зростанням побутового та кримінального травматизму органу зору збільшується кількість випадків втрати працездатності в результаті розвитку атрофії очного яблука. Гіпотонія ока, що виникає внаслідок ушкоджень, є основним механізмом розвитку атрофії та зустрічається у 25% випадків при проникаючих пораненнях та у половині випадків після контузії ока. Крім того, атрофія очного яблука є однією з провідних причин видалення (енуклеації) ока. Найчастіше патологія розвивається у чоловіків, переважно працездатного віку.

Найчастішими причинами розвитку атрофії очного яблука є травми ока з ушкодженням його оболонок, важкий запальний процес (увеїт, нейроретиніт), тотальне відшарування сітківки.

В основі патогенетичного механізму атрофії ока при увеїті чи відшаруванні сітківки лежить розвиток гіпотонічного синдрому. Відбувається порушення роботи циліарного м’яза, зниження секреторної здатності, посилення увеосклерального відтоку. Виражене та стійке пригнічення секреції водянистої вологи сприяє розширенню судин сітківки, підвищенню проникності капілярів та виходу рідини з судинного русла – все це призводить до порушення нормальної трофіки тканин. Внаслідок порушення живлення структур ока настають виражені дегенеративні зміни у сітківці, диску зорового нерва, рогівці. Очне яблуко поступово зменшується у розмірах, зір пропадає, розвивається атрофія очного яблука.

Травми очі поділяються на виробничі, побутові, сільськогосподарські, дитячі та отримані у бойових умовах. Виробничі травми органу зору часто зустрічаються в гірничодобувній та хімічній галузі. Характеризуються важким перебігом із частим подальшим розвитком атрофії очного яблука. У сільське господарство травми органу зору – це ушкодження, завдані рогом чи копитом свійських тварин, знаряддям праці. Враховуючи, що такий вид травм поєднується з інфікуванням землею або добривами, несприятливі наслідки виникають набагато частіше, ніж за інших видів травм.

Побутові травми ока пов’язані з недотриманням техніки безпеки під час виконання господарських чи домашніх работ. Більшість побутових травм отримують у стані алкогольного сп’яніння. Діти отримують травму очей частіше у шкільному віці. Пошкоджуючими факторами можуть бути олівці та лижні палиці, хокейні ключки, дріт і т. д. Бойові травми органу зору мають особливо важкий характер ушкоджень та практично завжди несприятливий результат. Незважаючи на різноманіття травм ока та їх причин, будь-яка з них може призвести до зміни офтальмотонусу, вторинних запальних та дегенеративних процесів з наслідком атрофії очного яблука.

На підставі розміру переднезадньої осі (ПЗВ) та змін у структурах ока в офтальмології виділяють наступні стадії атрофії очного яблука:

• початкова стадія (ПЗВ перевищує 18 мм) – відзначаються дистрофічні зміни у рогівці, наявність травматичної катаракти, незначні помутніння у склоподібному тілі, відшарування сітківки в одному квадранті.
• розвинена стадія (ПЗВ менше 17 мм) – відбувається атрофія рогівки та райдужної оболонки. У склоподібному тілі утворюються шварти, відшарування сітківки поширюється на кілька квадрантів.
• далекозайшла стадія (ПЗВ менше 15 мм) – у цій стадії на рогівці формується більмо; відшарування сітківки у всіх квадрантах.

При розвитку атрофії гострота зору, як правило, зберігається на рівні світловідчуття, у кінцевих стадіях очей повністю сліпне. Візуально відзначається зменшення розміру ока порівняно зі здоровим, помутніння рогівки. Враховуючи, що атрофія очного яблука є фінальною стадією травми чи запалення, то супутні симптоми залежать від початкового захворювання. При травмах спостерігаються скарги на сильний біль, почуття стороннього тіла, блефароспазм. При запальних захворюваннях може мати місце зниження зору, світлобоязнь, больовий синдром у ділянці повік. При відшаруванні сітківки пацієнти нерідко скаржаться на фотопсії (спалахи в оці), виникнення мушок або різке виникнення темної пелени перед очима.

Основний метод діагностики патології – УЗД очного яблука, яке проводить лікар-офтальмолог. У процесі дослідження визначається довжина передньозадньої осі, оглядаються зміни у внутрішніх структурах ока. При всіх патологіях, потенційно небезпечних щодо розвитку атрофії очного яблука, проводять детальне опитування для уточнення моменту виникнення скарг. Виконується офтальмоскопія (дозволяє оцінити ступінь та характер змін склоподібного тіла, іноді оглянути сітківку, виявити стороннє тіло); біомікроскопія ока (виявляє локалізацію травми, зміни на рогівці та райдужній оболонці); тонометрія (ВГД у гострих випадках визначається пальпаторно, у віддалені терміни – інструментально).

Список інших методів діагностики залежить від первинного захворювання. При травмах очного яблука додатково проводиться рентгенографія (для визначення локалізація рентгенконтрастних сторонніх тіл), КТ орбіт (виявлення металевих, скляних, пластмасових сторонніх тіл) і магнітно-резонансна томографія (діагностика органічних сторонніх м’язів, уточнення пошкоджень зорового нерва).

Важливі відомості про стан сітківки дає електрофізіологічне дослідження (електроретинографія). Особливо інформативним для прогнозу зорових функцій є визначення порога електричної чутливості сітківки та лабільності зорового нерва. Якщо очне дно не візуалізується, а поріг електричного фосфену дуже високий (перевищує 600 мкА), то можна думати про важкі і, можливо, незворотні зміни у внутрішніх відділах сітківки та неефективність хірургічного лікування.

Лікування вже виниклої атрофії очного яблука немає. Важливе завдання лікаря-офтальмолога – не допустити прогресування захворювань чи травм ока до атрофії.

Для цього застосовують як консервативні, і хірургічні методики.

Консервативне лікування проводять при запальних захворюваннях очей. Воно включає протизапальну, антибактеріальну, імуносупресивну терапію, застосування цитостатиків. При травмах використовують комплексний підхід, який полягає у профілактиці інфекційних та посттравматичних ускладнень (антибактеріальна терапія препаратами широкого спектру дії, протишокова терапія, профілактика правця), а також проведенні первинної (ПХВ), а потім і вторинної хірургічної (ВХО) обробки рани ока. При ПХО шляхом ревізії всіх квадрантів очного яблука визначається довжина рани. ВХО проводять через 2 тижні. Основна мета вторинної обробки – покращити гостроту зору. Для цього здійснюють видалення катаракти і гемофтальму (крові в склоподібному тілі), що утворилася.

При відшарування сітківки використовують різні хірургічні методи лікування, спрямовані на зближення шарів сітківки, відновлення її цілісності. Видалення (енуклеацію) очного яблука проводять лише за дуже тяжких ушкодженнях і за відсутності перспективи відновлення зору.

На профілактику розвитку атрофії очного яблука спрямовані заходи щодо зниження травматизму органу зору у дітей та дорослих. Так, для зниження травматизму на виробництві необхідна автоматизація технічних процесів з обмеженням ручної праці, забезпечення якісної системи освітлення та вентиляції у цехах, регулярна перевірка знань техніки безпеки у робітників. У побуті необхідне дотримання всіх вимог безпеки під час роботи з електроінструментами, гострими ножами. Для запобігання дитячим травмам необхідний контроль з боку дорослих і на вулиці, і вдома. Потрібно проведення санпросвіту роботи лікарями-офтальмологами у вигляді лекцій, де дорослим доступно пояснюються найчастіші причини травм у дітей та заходи їх попередження.

До вторинної профілактики атрофії очного яблука відноситься надання своєчасної офтальмологічної допомоги, виявлення запальних змін або ознак відшарування сітківки в очному яблуку на ранніх стадіях та призначення повноцінного грамотного лікування.