Аутоімунні ушкодження

При аутоімунних станах відбувається вироблення антитіл до ендогенних антигенів. Клітини, які несуть антитіло, як і будь-які клітини з чужорідними частинками на поверхні, активують систему комплементу (див. стор 1036), що призводить до пошкодження тканин. Іноді в механізм пошкодження залучаються комплекси антиген-антитіло (реакція гіперчутливості III типу). Специфічні аутоімунні ураження обговорюються в інших розділах даного видання.

Етіологія

Можна назвати кілька механізмів аутоімунного ушкодження.

Аутоантигени можуть набувати імуногенні властивості внаслідок хімічного, фізичного або біологічного зміни. Певні хімічні речовини об’єднуються з білками організму, роблячи їх іммунногенность (як при контактному дерматиті). Лікарські препарати можуть індукувати деякі аутоімунні процеси за допомогою ковалентного зв’язування з сироватковими або тканинними білками (див. нижче). Фотосенсибілізація є прикладом фізично індукованої аутоаллергии: ультрафіолет змінює білки шкіри, до яких у пацієнта розвивається алергія. На моделях тварин показано, що персистирование РНК вірусу, який пов’язаний з тканинами господаря, змінює аутоантигени біологічно, результатом чого є аутоаллергические порушення, подібні ВКВ.

Антитіла, які продукують у відповідь на чужорідний антиген, можуть перехресно реагувати з нормальними аутоантигенами (перехресне реагування між стрептококовим М-протеїном і білковими структурами серцевої м’язової тканини людини).

У нормі аутоімунні реакції придушуються специфічними регуляторними Т-лімфоцитами. Дефект регуляторних Т-лімфоцитів може супроводжуватися або бути результатом будь-якого з вище перерахованих механізмів. Антіідіотіпіческіе антитіла (антитіла до антигензв’язуючих ділянці інших антитіл) можуть заважати регуляції активності антитіл.

Певну роль відіграють і генетичні чинники. У родичів пацієнтів з аутоімунними порушеннями часто виявляється той же тип аутоантитіл, частота аутоімунних порушень вище у однояйцевих, ніж у двуяйцевих близнюків. Жінки страждають аутоімунними захворюваннями частіше чоловіків. Генетичні чинники визначають схильність до аутоімунних станів. У схильних пацієнтів зовнішні фактори можуть провокувати хворобу (так, певні лікарські препарати можуть провокувати гемолітичну анемію у пацієнтів з недостатністю Г6ФД).

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.