Азіатський розріз очей

Азіатський розріз очей – особливості монголоїдного типу очей, що характеризуються вузьким розрізом очної щілини, згладженістю або відсутністю супраорбітальних складок верхньої повіки та наявністю епікантусу – шкірних складок у внутрішніх куточках очей. Також на відміну від європейського азіатський розріз очей має дрібні орбіти, товсту шкіру повік, надлишок орбітального жиру та більш високе розташування брів. Типові особливості азіатського розрізу очей є генетично детермінованими рисами, що успадковуються за аутосомно-домінантним типом.

Азіатський розріз очей – особливості монголоїдного типу очей, що характеризуються вузьким розрізом очної щілини, згладженістю або відсутністю супраорбітальних складок верхньої повіки та наявністю епікантусу – шкірних складок у внутрішніх куточках очей. Також на відміну від європейського азіатський розріз очей має дрібні орбіти, товсту шкіру повік, надлишок орбітального жиру та більш високе розташування брів. Типові особливості азіатського розрізу очей є генетично детермінованими рисами, що успадковуються за аутосомно-домінантним типом.

Монголоїдний (азіатський) розріз очей характерний для японців, корейців, китайців, в’єтнамців, уйгурів, казахів та інших східних народностей. Перші спроби зміни монголоїдного розрізу очей робилися країнах Азії ще наприкінці XVIII століття. Ці процедури отримали народну назву «сангапурі», виконувалися непрофесійними лікарями вдома і полягали у прошиванні м’яких тканин століття наскрізь та їх здавлюванні нитками, зазвичай, у трьох ділянках. Незнання анатомічних та фізіологічних особливостей, недотримання асептики та антисептики, грубе травмування тканин призводили до неестетичного та недовготривалого результату.

Можливість оперативної зміни азіатського розрізу очей вперше була запропонована хірургом з Японії Mikamo в 1896 році, коли «країна сонця, що сходить» почала вести активну торгівлю із Заходом. Широко операції з корекції форми азіатських (монголоїдних) очей стали проводитися вже після ІІ світової війни у ​​зв’язку з великим потоком імміграції з азіатських країн. З того часу операції з корекції азіатського розрізу очей користуються популярністю не тільки серед жінок, а й серед чоловіків.

Оскільки зовнішній вигляд монголоїдних очей формує саме відсутність супраорбітальної складки та епікантус, то корекція азіатського розрізу очей передбачає, насамперед, формування складки на верхньому столітті та усунення шкірних складок у куточках очей.

Відсутність подвійної супраорбітальної складки пов’язана з анатомічними особливостями азіатських очей, у верхніх повіках яких відсутні сполучнотканинні волокна, що зв’язують апоневроз, що піднімає верхню повіку м’язи зі шкірою верхньої повіки. Тому метою операції з корекції азіатського розрізу очей є формування недостатньої складки шляхом створення рубця між апоневрозом і шкірою або вставки між шкірою та м’язом.

Методом корекції східного (азіатського чи орієнтального) розрізу очей служить особливий вид блефаропластики, у ході якого формується складка верхньої повіки, проводиться усунення епікантусу (епікантопластика) та корекція інших особливостей монголоїдних очей. Операції зі зміни азіатського розрізу очей є дуже популярними у всьому світі, а в Японії їх щорічно проводять більш ніж 250 000 чоловік. Результатом даної операції є не лише надання очам європейських рис, а й збільшення полів зору, зміна напрямку зростання вій догори, що візуально робить очі молодішими та привабливішими.

Сьогодні для корекції азіатського типу очей застосовують 2 основних методи орієнтальної блефаропластики: без розрізів та з розрізами.

При тонкій шкірі верхньої повіки та наявності незначної складки на ньому можливе використання техніки без розрізів (т.з. шовної методики). Відкритим методом, або методом з розрізами, блефаропластика проводиться за всіх інших випадках.

Багато пластичних хірургів віддають перевагу відкритій методиці, вважаючи її більш надійною при азіатському розрізі очей. Під місцевою анестезією точковими розрізами шкіри у місці типового розташування складки на верхньому столітті виділяється та видаляється тонка смужка шкіри, а також надлишки підшкірної жирової та м’язової тканин. Місце розрізу ушивається за допомогою тонких внутрішньошкірних швів. Тривалість операції зазвичай становить півгодини до двох годин з урахуванням обсягу хірургічного втручання.

Після закінчення операції на 2-4 години на віки накладається асептична пов’язка. Больові відчуття в післяопераційному періоді зазвичай помірні, що не вимагають прийому анальгетиків. Зняття швів роблять на 3-5 день. Гематоми та набряки повік зазвичай розсмоктуються через 7-10 днів.

Після успішного проведення корекції азіатського розрізу очей, стійкий естетичний результат зберігається зазвичай протягом усього життя.