Азооспермія

Азооспермія – Порушення сперматогенезу, що характеризується відсутністю сперматозоїдів у складі насіннєвої рідини. Залежно від причин розрізняють обструктивну та необструктивну азооспермію. Азооспермія супроводжується неможливістю зачаття природним шляхом, а в деяких випадках – і за допомогою допоміжних репродуктивних технологій. Азооспермія діагностується у процесі обстеження репродуктивного статусу чоловіка (УЗД, біопсії яєчка, визначення рівня гормонів, спермограми, АСАТ). При обструктивній азооспермії потрібно мікрохірургічне відновлення прохідності сім’явивідних шляхів; при секреторній формі патології – проведення стимулюючої гормональної терапії. У разі неможливості природного зачаття вдаються до використання ЕКЗ (ІКСІ).

Азооспермія – форма чоловічої безплідності, обумовлена ​​відсутністю сперматозоїдів в еякуляті. В андрології та урології виділяють кілька варіантів порушення сперматогенезу: олігозооспермію, астенозооспермію, тератозооспермію, азооспермію. Крім цього зустрічаються поєднані форми патології: олігоастенозооспермія, оліготератозооспермія, астенотератозооспермія та ін. Зі всіх факторів безпліддя у чоловіків на частку азооспермії припадає близько 10-20%. Патологія сперми, у т. ч. азооспермія, завжди є відображенням неблагополуччя чоловічого репродуктивного здоров’я, тому основні зусилля фахівців мають бути спрямовані на виявлення та усунення причин цього стану.

З урахуванням причин виникнення азооспермія може бути обструктивною, необструктивною (секреторною) та тимчасовою. В основі обструктивної форми азооспермії лежить непрохідність сім’явиносних шляхів, внаслідок чого сперматозоїди не можуть потрапити до еякулят. При цьому чоловічі статеві клітини утворюються у достатній кількості, мають нормальну морфологію та рухливість. Причинами, що призводять до обструктивної азооспермії, можуть бути:

При секреторній (необструктивній) азооспермії спочатку порушується утворення сперматозоїдів у яєчках. Факторами, що викликають такий стан, можуть бути:

• двосторонній крипторхізм;

• епідемічний паротит, ускладнений орхоепідідімітом;

• пухлини яєчок;
• радіаційне опромінення;
• токсичний вплив солей важких металів та пестицидів.

Порушення сперматогенезу за типом секреторної та обструктивної азооспермії може мати місце при гіпогонадизмі, муковісцидозі, цукровому діабеті, целіакії, пухлинах гіпофіза, травмах хребта, сифілісі та іншій патології.

Тимчасова азооспермія характеризується тимчасовими функціональними порушеннями з боку статевих залоз і може розвиватися на тлі гострих захворювань, стресів, прийому лікарських препаратів (стероїдних гормонів, антибактеріальних та протипухлинних засобів), частого відвідування саун та лазень. Тимчасове зниження виробництва сперматозоїдів відзначається у сексуально активних чоловіків при частих статевих актах.

Сперматогенез – процес утворення та дозрівання чоловічих статевих клітин починається в пубертатному періоді і продовжується до глибокої старості. Утворення сперматозоїдів відбувається у звивистих насіннєвих канальцях яєчок і включає три послідовні фази: проліферацію сперматогоній, мейоз та сперміогенез. Найбільш активно цей процес протікає при температурі 34°С, що забезпечується анатомічним розташуванням яєчок у мошонці поза черевної порожнини. Остаточне дозрівання сперматозоїдів відбувається у придатку яєчка. Тривалість повного циклу сперматогенезу у чоловіка становить приблизно 73-75 днів.

Різного роду несприятливі фактори можуть порушувати процес утворення та дозрівання сперматозоїдів, призводячи до різних форм патоспермії, найчастішими серед яких є:

• олігозооспермія – зниження кількості живих сперматозоїдів (менше 20 млн. в 1 мл еякуляту)
• астенозооспермія – Наявність менше 50% сперматозоїдів з рухом 1 типу (прогресивного лінійного) і 2 типу (повільного лінійного або прогресивного нелінійного) або менше 25% сперматозоїдів з рухом 1 типу. Кількість і форма сперматозоїдів у своїй нормі.
• тератозооспермія – Більше половини сперматозоїдів мають відхилення в будові головки та хвоста. Рухливість та кількість клітин не змінені.
• азооспермія – сперматозоїди у насінній рідині відсутні.

Основним специфічним симптомом азооспермії є чоловіче безпліддя. При цьому сексуальна функція чоловіка може залишатися не порушеною. Інші клінічні симптоми, що супроводжують азооспермію, пов’язані з основним захворюванням. Так, при гіпогонадизмі у чоловіка визначається нерозвиненість вторинних статевих ознак: убоге оволосіння, статура за жіночим типом, гінекомастія. Секреторну азооспермію нерідко супроводжує гіпоплазія яєчок, мікропеніс, зниження лібідо, еректильна дисфункція.

При різних формах обструктивної азооспермії чоловік може непокоїти дискомфорт, біль, набряк або припухлість мошонки. При пальпації визначаються яєчка нормальних розмірів та форми, а придатки яєчок збільшені за рахунок накопичення у ньому сперматозоїдів. Обструктивна азооспермія може супроводжуватись ретроградною еякуляцією.

Причини та форма азооспермії можуть бути встановлені лише фахівцями (андрологами, урологами, ендокринологами) на підставі комплексного обстеження чоловічої репродуктивної системи. Застосовуються такі діагностичні методики:

• Збір анамнезу. Уточнюється частота статевої активності та тривалість періоду безплідності, перенесені захворювання, професійні шкідливості, спосіб життя пацієнта та інші фактори.
• Фізикальний огляд. Оцінюється тип статури, вираженість вторинних статевих ознак, стан зовнішніх геніталій.
• Ультразвукові дослідження. Для виключення патології чоловічих статевих органів проводиться УЗД органів мошонки, ТРУЗ передміхурової залози, УЗДГ судин мошонки та ін.
• Спермограма із MAR-тестом. Важливими аналізами, що дозволяють судити про чоловічу фертильність загалом та азооспермії зокрема, є спермограма та визначення рівня антиспермальних антитіл у крові.
• Аналізи на гормони. Дослідження гормонального статусу при азооспермії (тестостерон, пролактин, естрадіол, ЛГ, ФСГ) дозволяє судити про гіпоталамо-гіпофізарну регуляцію діяльності статевих залоз.

З метою виключення ЗПСШ, як фактора азооспермії, здійснюється обстеження пацієнта на інфекції методами ІФА, РІФ, ПЛР. Для виключення ретроградного сім’явипорскування проводиться постеякуляторний аналіз сечі. Диференційній діагностиці форм азооспермії сприяє проведення діагностичної біопсії яєчка.

Консервативне та хірургічне лікування

У всіх випадках азооспермії лікування спрямоване на усунення причини, що спричинила порушення чоловічої фертильності. Так, головним шляхом вирішення проблеми обструктивної азооспермії є проведення реконструктивної операції, що забезпечує відновлення прохідності сім’явиносних шляхів: пластики уретри, накладання вазо-вазоанастомозу або вазо-епідидимоанастомозу, оперативного усунення варикоцеле та ін.

Успішність відновлення фертильності після хірургічного усунення обструкції насіння шляхів становить 27-56%. Для корекції ендокринних розладів, що призвели до секреторної азооспермії, призначається замісна або стимулююча гормональна терапія. За допомогою курсу лікування чоловічої безплідності гормонального генезу в деяких випадках вдається досягти появи сперматозоїдів в еякуляті.

Допоміжні репродуктивні технології

Якщо, незважаючи на хірургічне та консервативне лікування азооспермії, вагітність у партнерки так і настає, на допомогу приходять допоміжні репродуктивні технології, найефективнішою з яких є ІКСІ. Для процедури екстракорпорального запліднення сперматозоїди одержують у процесі відкритої або аспіраційної біопсії з яєчка (TESA/TESE) або біопсії придатка яєчка (MESA, PESA).

При непереборних причинах азооспермії успішне лікування чоловічої безплідності неможливо. У цьому випадку для запліднення парі рекомендується скористатися донорською спермою. В цілому ж шанси на зачаття природним шляхом або за допомогою методів ДРТ вищі у чоловіків з обструктивною формою азооспермії порівняно з секреторною.