Багаторазовий синдром хімічної чутливості

Багаторазовий синдром хімічної чутливості характеризується поточними, невизначеними ознаками, приписаними подвергания хімічно непов’язаним речовинам низького рівня, зазвичай зустрічається в навколишньому середовищі. Ознаки численні і часто включають широку систему органів, але фізичні результати незначні. Діагноз визначається винятком. Лікування – психологічна підтримка і уникнення сприйнятих подразників, хоча ці подразники визначаються досить рідко.

Не існує універсально прийнятого визначення, але багаторазовий синдром хімічної чутливості зазвичай визначається як розвиток багаторазових ознак, приписаних подвергания будь-якому числу впізнаваних або непізнаваний хімічних речовин (що потрапили всередину допомогою вдихання, дотику або ковтання) в відсутність клінічно обнаружімих дисфункції органу або пов’язаних фізичних ознак.

Було запропоновано багато імунологічних та неіммунологіческіх теорій. Усім цим теоріям перешкоджає недолік послідовної відповідної реакції дози на запропоновані причинні речовини; тобто симптоми не можуть бути відтворені після подвергания високих рівнів речовини, яка попередньо – на набагато більш низьких рівнях – імовірно викликало реакцію. Точно так само послідовних об’єктивних доказів системного запалення, надлишку цитокіну або активації імунної системи у відповідь на симптоми явно недостатньо. Багато лікарів вважають етіологію психологічної – ймовірно, формою соматизації розлади (див. стор 2255). Інші припускають, що синдром є видом панічної атаки або агорафобії (див. стор 2169-2172). Деякі аспекти синдрому нагадують більше не застосовуваний психологічний діагноз неврастенії.

Хоча вимірні біологічні відхилення (наприклад, зменшені рівні В-осередків, підняті рівні імуноглобуліну Е) рідкісні, у деяких пацієнтів такі відхилення присутні. Однак ці відхилення з’являються без послідовної структури, і їх значення залишається невизначеним.

Симптоми (наприклад, тахікардія, грудна біль, пітливість, задишка, втома, приплив крові до обличчя, запаморочення, нудота, задуха, тремтіння, відсутність чутливості, кашель, хрипота, нездатність до концентрації) численні і звичайно втягують більш ніж одну систему органів. Більшості пацієнтів дається довгий список підозрюваних речовин, самоідентифікувався або ідентифікованих лікарем протягом попереднього обстеження. Такі пацієнти часто йдуть на все, щоб надалі уникнути цих речовин: змінюють місце проживання і роботи, уникають всіх харчових продуктів, що містять «хімікалії», іноді носять маски публічно або і зовсім тримаються осторонь громадських місць. Фізичне обстеження майже не дає результатів.

Діагноз спочатку залучає виняток очевидних алергій та інших відомих розладів з подібними характеристиками (наприклад, атопічні розлади зразок астми, алергічний риніт, алергії на продовольство і хвороба Квінке). Атопічні розлади виключаються на підставі типової клінічної історії, вироблених уколів шкіри, серологічних аналізів певного імуноглобуліну Е або всіх трьох пунктів. Консультація з алергологом може бути необхідна.

Незважаючи на невизначені відносини між причиною і ефектом, лікування зазвичай націлюється на уникнення підозрюваних речовин, відповідальних за пресіпітацію, що може бути скрутним з огляду на те, що багато з них є повсюдними. Однак необхідно перешкоджати соціальної ізоляції і дорогим і сильно підриває здоров’я засобам, спрямованим на уникнення можливих причин захворювання. Психологічна оцінка, а також втручання можуть допомогти, але дуже багато пацієнтів цьому опираються. Однак суть цього підходу полягає не в демонстрації того, що причина є психологічною, а скоріше в тому, щоб допомогти пацієнтам справитися з їх недугою.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.