Бактеріальний кератит

Бактеріальний кератит – гостре запалення рогової оболонки ока бактеріального генезу. Клінічно проявляється гострим болем в оці, набряком, корнеальним синдромом, вираженою запальною ін’єкцією очного яблука, наявністю слизово-гнійних виділень, помутніння рогівки, поверхневих або глибоких виразок. Діагностика бактеріального кератиту включає біометрію ока, мікробіологічне дослідження мазка з рогівки, конфокальну та ендотеліальну мікроскопію, пахіметрію, кератометрію, кератотопографію, визначення чутливості рогівки. Першочерговим у лікуванні бактеріального кератиту є місцева та системна антибіотикотерапія, доповнена застосуванням кератопротекторів, епітелізуючих засобів, мідріатиків, при ускладненнях – хірургічним втручанням.

Бактеріальний кератит є найпоширенішим захворюванням рогівки ока. Розрізняють первинні та вторинні, ендогенні та екзогенні, поверхневі та глибокі бактеріальні кератити. При мікробному ураженні рогової оболонки, крім набряку та гнійної інфільтрації, в ній відзначається посилена васкуляризація, утворення стромального абсцесу, ерозування та виразка з можливим некрозом тканини.

Бактеріальний кератит відноситься до серйозних проблем практичної офтальмології, так як у більшості випадків є причиною тимчасової непрацездатності, а надалі може призвести до зниження гостроти зору та сліпоти.

Умовами для розвитку бактеріального кератиту є наявність патогенної мікрофлори на поверхні рогівки та порушення цілісності її епітеліального шару. Більше 80% випадків бактеріальні кератити викликаються золотистим стафілококом, стрептококом, пневмококом, синьогнійною паличкою. Рідше збудниками кератиту є кишкова паличка, протей, грамнегативні диплококи (збудники гонореї, менінгіту).

Серед екзогенних факторів ризику бактеріального кератиту виділяють її травматичні ушкодження (в т. ч. при опіках, потраплянні сторонніх тіл, оперативних втручаннях), нераціональне застосування лікарських засобів у лікуванні герпетичних кератитів та дистрофій рогівки, носіння контактних лінз та неправильне їх зберігання.

Розвитку бактеріального кератиту можуть сприяти ендогенні фактори, до яких відносяться наявність у пацієнта очної патології (лагофтальму, синдрому сухого ока, трихіазу, дистрофії рогівки, нейротрофічної кератопатії, блефариту, кон’юктивіту, ячменю), вогнищ хронічної інфекції, синозу; та цукрового діабету.

Початок бактеріального кератиту гострий: захворювання маніфестує з різкого болю в оці, вираженого корнеального синдрому (сльозотечі, фотофобії, блефароспазму). Зазначається перикорнеальна або змішана запальна ін’єкція очного яблука, спричинена розширенням поверхневих та глибоких судин; розвиток різних за формою, величиною та глибиною розташування інфільтратів жовтуватого або іржавого відтінку. Спостерігаються слизово-гнійні виділення з очей, порушується прозорість і блиск рогівки – вона набуває матового відтінку, її поверхня покривається виразками, погіршується зір. Бактеріальний кератит має схильність до швидкого прогресування.

Бактеріальний кератит, викликаний синьогнійною паличкою, протікає особливо важко, запалення зазвичай поширюється на внутрішні оболонки і спричиняє розвиток важкого ургентного стану.

При гонобленнореї кератит проявляється гноетечением, помутнінням епітелію, утворенням гнійної виразки білуватого кольору, що розповсюджується по поверхні та в глибину рогівки.

У разі дифтерійного кератиту на рогівці виявляються поверхневі і глибокі виразки брудно-жовтого кольору, вкриті плівкою, при знятті якої видно поверхню, що кровоточить.

Діагностика бактеріального кератиту не викликає труднощів. Вона починається з консультації офтальмолога, що включає вивчення даних анамнезу та скарг пацієнта, огляд структур ока для виявлення типової клінічної картини, призначення необхідних діагностичних досліджень.

Проведення біометрії ока при бактеріальному кератиті дозволяє виявити патологічні запальні зміни різних шарів рогівки: виразки епітелію, інфільтрати, гнійне стромальне запалення, набряк тканин, посилення реакції передньої камери ока (з гіпопіоном або без нього), слизово-гнійний ексудат.

Для дослідження рогової оболонки також проводять конфокальну та ендотеліальну мікроскопію рогівки, пахіметрію (вимір товщини рогівки), кератометрію (визначення параметрів рогівки), кератотопографію (виявлення рогівкового спотворення), визначення чутливості рогівки (альгезиметрія рогівки).

Лабораторна діагностика бактеріального кератиту включає мікроскопічне та бактеріологічне дослідження мазка з кон’юнктиви та рогівки (з інфільтрату, країв та дна виразки). Посів мазка на відповідні середовища дозволяє визначити збудника бактеріального кератиту та його чутливість до антибіотиків.

Диференціальну діагностику проводять між різними видами кератитів: бактеріальним, герпесвірусним та грибковим.

У зв’язку з загрозою швидкого прогресування бактеріального кератиту, його лікування проводять в умовах стаціонару під постійним лікарським контролем. Сприятливий результат захворювання залежить від своєчасності діагностики та призначеного лікування.

В основі лікування бактеріального кератиту лежить антибактеріальна терапія. Призначають інстиляції крапель очей, що містять антибіотики широкого спектру дії (аміноглікозиди, фторхінолони, цефалоспорини). У важких випадках бактеріального кератиту рекомендується ін’єкційне (під кон’юнктиву) та парабульбарне (під очне яблуко) введення антибіотиків, а також прийом їх усередину. Можливе також місцеве застосування антисептиків (розчину сульфацетаміду), нестероїдних протизапальних препаратів, глюкокортикоїдів (дексаметазону, бетаметазону).

Лікування бактеріального кератиту при гонобленореї проводиться спільно з венерологом. Дифтерійний кератит лікують в інфекційному стаціонарі: крім антибіотикотерапії обов’язково вводять протидифтерійну сироватку внутрішньом’язово, а також закопують у вічі.

Для попередження іридоцикліту та спайкового процесу всередині очі призначають засоби, що розширюють зіницю (мідріатику). У період розсмоктування запальних інфільтратів призначають кератопротекторні та епітелізуючі засоби (р-р хініну гідрохлориду, гемодіалізати крові молочних телят); додатково, місцево та всередину – антигістамінні препарати, імунокоректори, вітаміни.

При прогресуванні виразки рогівки виконують електрокоагуляцію, кріокоагуляцію або діатермокоагуляцію країв виразки, гасіння виразки розчином йоду або діамантовим зеленим.

Навіть при своєчасній та ефективній терапії результатом бактеріального кератиту зазвичай є більмо (помутніння рогівки у вигляді білої плями), що виникає внаслідок розвитку рубцевої тканини та васкуляризації пошкодженої ділянки рогової оболонки. Як хірургічне лікування більма та відновлення зорової функції показана ексимерлазерна процедура при поверхневих рубцях рогівки. Метод фототерапевтичної корекції рогівки (ФТК) дозволяє усунути або значно зменшити поверхневі помутніння та рубці рогівки. За потреби виконують кератопластику.

Прогноз бактеріального кератиту завжди серйозний і для зору і для збереження ока.

При переході запалення на інші оболонки очного яблука (склеру, райдужку, циліарне тіло) розвивається кератосклерит, кератоіридоцикліт, кератоувеїт, а також відбувається скупчення гною в нижній частині передньої камери (гіпопіон).

Через нерівномірне загоєння строми можливим наслідком бактеріального кератиту може бути неправильний астигматизм, що вимагає надалі носіння спеціальних лінз або проведення ФТК.

Найбільшу небезпеку при несприятливому перебігу бактеріального кератиту становить перфорація рогівки, здатна перерости в гнійний ендофтальміт і панофтальміт (запалення всіх тканин ока), призвести до симпатичної офтальмії, субатрофії (зморщування) очного яблука.

Профілактика бактеріального кератиту полягає у захисті тканини ока від травм, опіків, попадання сторонніх тіл, токсичних речовин; використання спеціальних захисних окулярів при будівельно-ремонтних роботах; ретельному дотриманні правил гігієни при носінні контактних лінз. При бактеріальному кератиті, що почався, дуже важливо суворо виконувати призначення і рекомендації лікаря, щоб не допустити розвитку виразки рогівки та її ускладнень.