Бактеріальний вагіноз

Бактеріальний вагіноз – інфекційне незапальне ураження піхви, у якому нормальна флора заміщається полимикробными асоціаціями умовно патогенних бактерій. Бактеріальний вагіноз виникає на тлі порушень імунітету, запальних захворювань репродуктивної системи, порушень менструального циклу, тривалого використання внутрішньоматкової спіралі, безсистемного прийому антибіотиків та гормональних препаратів. Супроводжується рясним виділенням з неприємним запахом. Іноді протікає безсимптомно. Діагноз встановлюється на підставі скарг, анамнезу та даних спеціальних тестів. Лікування – місцева та загальна фармакотерапія.

Бактеріальний вагіноз – незапальний інфекційний процес, у якому нормальна лактофлора піхви заміщується асоціаціями анаеробів. Є широко поширеною патологією, діагностується у 21-33% пацієнток, які звертаються до гінекологів. Може протікати приховано або із явною клінічною симптоматикою. При поліпшенні загального стану організму симптоми бактеріального вагінозу зникають або згладжуються, при дії різних ендогенних та екзогенних факторів з’являються знову, що зумовлює тривалий рецидивний перебіг хвороби. Патологія не відноситься до венеричних захворювань. Через гормональні зміни нерідко виникає в період гестації та клімаксу. Лікування бактеріального вагінозу здійснюють спеціалісти у сфері гінекології.

У нормі понад 95% мікрофлори піхви у жінок дітородного віку складають аеробні та анаеробні лактобактерії. У решту 5% входять понад 40 видів різних мікроорганізмів. Співвідношення анаеробів та аеробів у здоровій піхвовій мікрофлорі становить 10:1. Лактобактерії є основою природного бар’єру між зовнішнім середовищем та порожниною матки. Завдяки кислотоутворенню та виділенню перекису водню вони створюють кисле середовище, що перешкоджає розмноженню патогенних та умовно патогенних мікробів.

За несприятливих умов, що виникають під впливом одного або декількох ендогенних та екзогенних факторів, кількісний та якісний склад мікрофлори змінюється. Число лактобактерій зменшується, починають активно розмножуватися інші мікроорганізми, насамперед – облігатні анаероби. Загальна кількість бактерій зростає. Розвивається бактеріальний вагіноз. Відмінною особливістю цієї патології є відсутність специфічного збудника. Причиною інфекційного процесу стає не один вид мікроорганізмів, а полімікробні асоціації.

Бактеріальний вагіноз може виникати при імунних порушеннях внаслідок загального ослаблення організму, гострих та хронічних інфекційних захворювань. Ще одним фактором, що сприяє розвитку бактеріального вагінозу, є зміни гормонального фону при зміні фази менструального циклу, аменореї, олігоменореї, однофазних циклах, у період гестації, у підлітковому та клімактеричному віці. Велике значення має прийом гормональних засобів (кортикостероїдів, оральних контрацептивів), антибактеріальних, противірусних та протигрибкових препаратів.

Імовірність виникнення бактеріального вагінозу збільшується при недотриманні правил гігієни, частих спринцюваннях, підвищеному променевому навантаженні (променевої терапії, опроміненні при професійному контакті з радіоактивними речовинами), вадах розвитку репродуктивної системи, станах після оперативних втручань, поліпах та кістах піхви, тампонів та сперміцидів. До факторів ризику розвитку бактеріального вагінозу також включають стани після абортів і пологів, атрофічні зміни слизової оболонки піхви та кишковий дисбактеріоз.

Найхарактернішим і найчастіше єдиним симптомом бактеріального вагінозу є виділення зі статевих шляхів, часто з неприємним запахом, схожим на запах несвіжої риби. Зазвичай білі рідкі, білі або трохи сіруваті. Можуть бути рясними, постійними, що зберігаються протягом декількох років, або мізерними, короткочасними, що з’являються іноді. Середня кількість білів при бактеріальному вагінозі – близько 20 мл на добу, що у 10 разів перевищує обсяг нормальних виділень. При тривалому перебігу захворювання (протягом кількох років) колір та консистенція виділень нерідко змінюються. Білі стають густішими, пінистими, липкими, жовтими або зеленими.

Характер та кількість білів при бактеріальному вагінозі варіюються залежно від віку, загального стану здоров’я, психічного та емоційного стану жінки (психічних травм та інтенсивних стресів), сексуальної активності, фази менструального циклу, ендокринних розладів, хвороб репродуктивної системи та соматичних захворювань. В окремих випадках пацієнтки з бактеріальним вагінозом скаржаться на печіння, свербіж, порушення сечовипускання, болі або неприємні відчуття під час інтимної близькості.

Можливий гострий або торпідний, безсимптомний, моносимптомний (тільки з виділеннями) або полісимптомний перебіг захворювання. В одних пацієнток прояви бактеріального вагінозу зберігаються протягом багато часу, в інших періодично виникають під впливом несприятливих чинників. При зборі анамнезу з’ясовується, що понад 90% хворих із підозрою на бактеріальний вагіноз раніше зверталися до гінеколога та інших фахівців зі скаргами на виділення та інші симптоми. Три чверті пацієнток неодноразово лікувалися від неспецифічного вагініту, використовуючи антибактеріальні свічки та приймаючи різні пероральні антибактеріальні засоби.

У ході гінекологічного огляду хворий із бактеріальним вагінозом ознаки запалення не виявляються. Стінки піхви зазвичай рожеві, у пацієнток клімактеричного віку іноді виявляються невеликі червоні цятки. Виділення при бактеріальному вагінозі рівномірно розподілені по стінках піхви, що добре видаляються ватним тампоном. При вимірі з використанням індикаторної смужки визначається pH понад 4,5. При змішуванні білів із 10% розчином гідроксиду калію відзначається поява або посилення запаху гнилої риби. При кольпоскопії набряк, гіперемія, інфільтрація та крововилив відсутні. У 39% пацієнток із бактеріальним вагінозом діагностуються патологічні зміни вагінальної частини шийки: рубці, ерозії, ектропіон чи цервіцит.

Діагноз «бактеріальний вагіноз» встановлюють на підставі скарг, анамнезу, даних гінекологічного огляду та результатів спеціальних тестів. У ході опитування лікар уточнює, чи страждає жінка на хвороби репродуктивної системи, ендокринні та соматичні захворювання, чи приймає вона гормональні препарати та антибактеріальні засоби, чи використовує засоби контрацепції, чи були в анамнезі пологи, аборти та оперативні втручання на статевих органах, яка інтенсивність статевого життя та ін.

Основним лабораторним дослідженням при бактеріальному вагінозі є мікроскопія мазків, взятих із заднього склепіння та пофарбованих за Грамом. У ході мікроскопії оцінюють кількість лейкоцитів, вивчають форми та типи мікроорганізмів, що входять до складу мікрофлори піхви. Наявність великої кількості анаеробів при зниженні кількості лактобацил свідчить про наявність бактеріального вагінозу. Характерною ознакою хвороби є ключові клітини – зрілі клітини епітелію, на мембрані яких виявляються різні мікроорганізми (гарднерелла, коки, мобілункус). У нормі такі клітини, зазвичай, не виявляються. В окремих випадках можлива хибна діагностика бактеріального вагінозу, обумовлена ​​наявністю в мазку клітин епітелію з адгезованими лактобактеріями.

У деяких роботах, присвячених дослідженням бактеріального вагінозу, згадуються серологічні, імуноферментні та культуральні методи діагностики даної патології, однак такі методики поки що представляють суто науковий інтерес і не використовуються в широкій клінічній практиці. Діагностичними критеріями бактеріального вагінозу є наявність специфічних білів, виявлення ключових клітин при мікроскопії мазка, pH більше 4,5 і поява запаху несвіжої риби при реакції білів з гідроксидом калію. Для встановлення діагнозу «бактеріальний вагіноз» потрібна наявність хоча б трьох критеріїв з чотирьох.

При виявленні супутньої патології можуть знадобитися додаткові обстеження та консультації різних фахівців. Хворих з бактеріальним вагінозом можуть направити на консультацію до терапевта, ендокринолога, уролога, венеролога, міколога або гастроентеролога. При необхідності призначають УЗД органів малого тазу, загальні аналізи крові та сечі, біохімічний аналіз крові, аналіз калу на дисбактеріоз, аналіз крові на гормони та інші дослідження.

Бактеріальний вагіноз диференціюють з гонореєю, трихомоніазом, вагінальним кандидозом та неспецифічним вагінітом. Відмітними ознаками гонореї є рідкі виділення з жовтуватим чи зеленим відтінком разом із хворобливим сечовипусканням. Про наявність трихомоніазу свідчать рясні липкі або пінисті сіро-жовто-зелені виділення, можливо з несвіжим запахом. Іноді білі поєднуються із свербінням та болючістю при сечовипусканні. Кандидоз можна запідозрити з появою пластівеподібних сирних білих виділень у поєднанні з печінням і свербінням піхви. Для виключення перелічених захворювань потрібні спеціальні лабораторні дослідження.

Схему лікування визначають індивідуально з урахуванням вираженості симптомів, тривалості та форми бактеріального вагінозу, наявності супутніх запальних процесів, змін репродуктивної системи, соматичних та ендокринних захворювань. Лікування включає два етапи: прийом антибактеріальних засобів і відновлення нормальної мікрофлори. На весь період терапії пацієнтці з бактеріальним вагінозом рекомендують виключити алкогольні напої, обмежити прийом гострої та пряної їжі.

На першому етапі призначають метронідазол або кліндаміцин перорально або інтравагінально у вигляді вагінальних таблеток, свічок або кремів. Тривалість прийому перелічених засобів при бактеріальному вагінозі становить 7-10 діб. При необхідності одночасно застосовують імунокоректори та антигістамінні засоби. Для профілактики кандидозу (особливо актуально – за наявності грибкового ураження в анамнезі) використовують протигрибкові препарати. Для корекції рН вводять місцеві засоби з високим вмістом молочної кислоти.

Через 1-2 тижні після завершення першого етапу лікування проводять повторний огляд та лабораторні тести з метою оцінки ефективності терапії бактеріального вагінозу. Ще через 2-3 доби розпочинають другий етап, основним завданням якого є відновлення нормальної лактофлори. Застосовують пробіотики та еубіотики. У 90% випадків результатом лікування стає нормалізація піхвової мікрофлори. Тести повторюють через 10 діб та 1-1,5 міс. після завершення другого етапу терапії. При завзятому перебігу бактеріального вагінозу призначають додаткові обстеження виявлення патогенних чинників, сприяють розвитку рецидивів захворювання.

До заходів щодо запобігання та своєчасного виявлення бактеріального вагінозу відносять дотримання правил інтимної гігієни, продумане використання гігієнічних засобів, виключення частих спринцювань і раціональний підбір способів запобігання з урахуванням інтенсивності статевого життя, стану здоров’я та гормонального фону пацієнтки. Слід уникати безконтрольного прийому антибактеріальних та протигрибкових препаратів, своєчасно звертатися до лікаря з появою симптомів запальних захворювань, регулярно відвідувати гінеколога для проведення профілактичних оглядів, здійснювати лікування дисбактеріозу кишечника.