Баланіт

Баланіт це запалення головки статевого члена на тлі інфекції або інших причин. Симптоми включають локальну гіперемію, наліт на головці, набряк, біль, поява тріщин та ерозій, утруднення сечовипускання. При неадекватній терапії може приєднатися низка ускладнень. Методи діагностики мають на увазі визначення захворювань та факторів, що впливають на розвиток стану, ідентифікацію збудника, якщо баланіт викликаний інфекційним агентом. Лікування індивідуальне та залежить від причини; може включати гігієнічні процедури, місцеве застосування мазей, антибактеріальну і протигрибкову терапію, за наявності показань – проведення циркумцизіо.

З баланітом стикаються 3-11% чоловіків будь-якого віку, але найчастіше патологія діагностується у вікових пацієнтів. У літній період захворюваність вища, поширеність баланіту корелює з рівнем життя, гігієнічною культурою, релігійними та етнічними традиціями. Доведено, що запалення головки пеніса практично не зустрічається у чоловіків з крайньою обрізаною плоттю. У необрізаних чоловіків у препуціальному мішку накопичується смегма, що створює умови для розмноження мікрофлори. Практично у 100% випадків баланіт протікає у комбінації із запаленням внутрішнього листка крайньої плоті – поститом (баланопостит). Актуальність проблематики в уроандрології пов’язана з нерідким рецидивним перебігом захворювання та виникненням ряду ускладнень, що знижують якість життя (в т. ч. інтимного).

Етіологія запалення головки пеніса мультифакторна. Захворювання може мати інфекційний генез або виникати на тлі локальних та системних патологічних процесів. Інфекційні баланіти викликаються грибковими (кандиди), вірусними (ВПЛ), бактеріальними агентами (бліда трепонема, гемолітичний стрептокок, гонококи Нейссера), найпростішими (трихомонада) та ін Неінфекційні форми нерідко виникають на тлі аллергодерабетозів, сечостатевого тракту та урологічних операцій. Сприятливими факторами для розвитку запального процесу в області головки є:

• Неправильна гігієна. Незадовільна чи надмірна гігієна статевих органів знижує фактори місцевого захисту. У мікротріщинки, що утворюються, на тлі сухості слизової оболонки легко проникає інфекція. Наявність короткої вуздечки та фімозу сприяє накопиченню смегми, що викликає механічне та хімічне подразнення головки. Крім того, за таких умов починається зростання патогенної мікрофлори, що викликає запальну реакцію.
• Місцевоподразнюючі фактори. Засоби місцевої контрацепції, антисептики, хлоровану воду, деякі лікарські препарати розглядають як фактори, що провокують баланіт. Агресивні речовини як роз’їдають шкіру, а й сприяють алергізації. Рідкісна заміна памперсів у дітей та лежачих дорослих пацієнтів, носіння уропрезервативу нерідко ускладнюються запаленням геніталій.
• Імуносупресивні стани. Пацієнти зі зниженою імунною реактивністю (після трансплантації органів, хіміопроменевої терапії на тлі прийому гормонів, антибіотиків, при деяких захворюваннях) частіше страждають від баланіту. У таких випадках зазвичай виділяють грибкового збудника — кандиду альбіканс.
• Захворювання урогенітального тракту. Рецидивні ІМВП, фімоз, коротка вуздечка, нефроуролітіаз, урологічні операції та лікарські маніпуляції – часті причини баланіту. Поєднання механічної травматизації, ослаблення імунітету та активації вторинної інфекції характерні для пацієнтів після хірургічного втручання. Сеча, що містить солі, провокує запалення в уретрі та головці пеніса.

Патогенез представлений динамічним комплексом цитологічних та хімічних процесів, що відбуваються у тканинах у відповідь на травму або вплив фізичного, хімічного чи біологічного агента, що включають локальні реакції та результуючі морфологічні зміни. Асептичне запалення, його перехід в інфекційне та ущільнення смегми посилюють загальну реакцію. У дітей до 5 років при примусовому зсуві крайньої плоті ушкоджуються синехіальні мембрани, через ранову поверхню проникають хвороботворні бактерії, внаслідок чого розвивається баланіт. У пацієнтів похилого віку сеча змінює свої фізико-хімічні властивості, найчастіше її щільність вище, присутні солі, а іноді і цукор. Супутній фімоз і скупчення сечі призводить до механічного, а потім до хімічного подразнення шкіри. Вторинне приєднання мікробної флори посилює запалення.

За характером перебігу виділяють гострий та хронічний запальний процес. Патологія може бути первинною або супроводжувати якесь захворювання. По виду патогену розрізняють вірусний, грибковий, бактеріальний баланіт; за механізмом виникнення – посттравматичний, алергічний, медикаментозний (хімічний) та ін. Для гострого інфекційного процесу, враховуючи вираженість запалення та особливості перебігу, характерні такі форми:

• Проста (катаральна). Найчастіше баланіт виявляється у формі катарального запалення. Гіперемія та набряклість виражені помірно, загальне самопочуття страждає незначно. Є легкий свербіж і печіння. При своєчасному та правильно підібраному лікуванні одужання настає швидко та без утворення рубцевої тканини.
• Ерозивна (виразкова). Запальний процес прогресує, і на шкірі формуються ерозивні дефекти, з чіткими межами та мокнутим. Поступово ерозії захоплюють дедалі більшу область, майже завжди залучається внутрішній листок крайньої плоті. Повністю оголити голівку неможливо через больовий синдром і фімозу, що сформувався. Пахові лімфовузли можуть бути збільшені.
• Гангренозна. Подальший розвиток запалення, поглиблення та злиття ерозій, покритих гнійним нальотом, призводить до некротизації тканини. Самопочуття пацієнта тяжке, що обумовлюється інтоксикацією, больовим синдромом та підвищенням температурної реакції. Пахвинний лімфаденіт та фімоз реєструють практично у всіх чоловіків з гангренозною формою баланіту.

Симптоми баланіту залежать від ступеня вираженості запалення та стадії хвороби: при гострому процесі клінічні прояви яскравіші. Для захворювання характерно почервоніння та набряк головки, наліт з неприємним запахом, виразки (нерідко з виділенням крові) та бляшки, утрудненість сечовипускання, звуження зовнішнього отвору уретри, свербіж та біль, порушення еректильної функції. Гостра затримка сечі при баланіті зустрічається рідше.

Якщо приєднався фімоз, під час акту сечовиділення сеча накопичується під крайнім тілом і роздмухує її. У деяких пацієнтів реєструють реакцію регіонарних лімфатичних вузлів – паховий лімфаденіт або лімфаденопатію. При хронічному перебігу захворювання симптоми виражені помірно, типові рецидиви і натомість ослаблення імунітету будь-якого генезу: прийому антибіотиків, переохолодження, похибки у харчуванні, зміни кліматичної зони та інших.

Подальше прогресування інфекційного запалення може призводити до уретриту, целюліту (бактеріальної інфекції глибших шарів шкіри) та гангрені статевого члена. Результатом рецидивуючого запального процесу може бути фімоз (у тому числі рубцевий) і парафімоз, меатостеноз та стриктури уретри. Можливе виникнення затримки сечі, міхурово-сечовідного рефлюксу, еректильної дисфункції. При своєчасному зверненні до уролога чи дерматовенеролога багато небажаних наслідків вдається уникнути. Чоловіки з баланітом та фімозом мають підвищений ризик розвитку раку статевого члена: через неможливість відкрити голівку діагностика утруднена, а існуюча пухлина на початкових стадіях не має больових проявів.

Приблизний діагноз встановлюють після огляду уролога-андролога. Для уточнення причини можуть знадобитися консультації дерматовенеролога, ендокринолога, ревматолога, онколога. Діагностичні заходи включають тестування на цукровий діабет, посів біоматеріалу з уражених ділянок на флору та чутливість до препаратів, серологічні дослідження на сифіліс, аналізи на ВІЛ та ІПСШ, тест із гідроксидом калію при підозрі на генітальний кандидоз. При тяжкій формі баланіту обґрунтовано проведення УЗД сечового міхура з контролем залишкової сечі, що дозволяє встановити обструктивні порушення.

Якщо причина баланіту залишається неясною, захворювання носить рецидивуючий перебіг, або відсутній ефект від терапії, що проводиться, виконується біопсія підозрілих ділянок з подальшим морфологічним дослідженням. Диференціальну діагностику проводять із псоріазом, м’яким та твердим шанкром, герпесвірусною інфекцією, злоякісним новоутворенням.

При підтвердженому венеричному захворюванні препарати призначають з урахуванням збудника. Додатково схему включають імуномодулятори, полівітаміни, обробку голівки антисептичними розчинами. Лікування отримують обидва партнери. Пацієнтам з неспецифічним баланітом без фімозу рекомендують:

• Ретельний догляд геніталій. Щоденна ретракція крайньої плоті та усунення смегми – основне правило гігієнічного догляду. Голу головку пеніса обмивають теплою водою без використання миючих засобів. Ванни з відварами трав, що мають протизапальну дію (ромашка, календула, шавлія), зрошення розчином питної соди, примочки з антисептиками (діоксидин, хлоргексидин та ін.) полегшують біль і зменшують запалення.
• Застосування кортикостероїдів. У пацієнтів (незалежно від віку) з м’якими симптомами баланіту неінфекційного генезу можливе місцеве застосування гормонів. У хлопчиків старше 3-х років крайню плоть обережно відтягують. Успіх від лікування із відсутністю рецидивів становить 65-95%. Гормональні препарати не можна наносити більше 14 днів, оскільки це може призвести до витончення шкіри. Для пацієнтів з ксеротичним баланітом більш обґрунтовано циркумцизію, оскільки у них з більшою ймовірністю розвивається рубцевий фімоз.
• Дерматотропні засоби з імунодепресивною дією. При частих рецидивах замість кортикостероїдів краще призначення коштів на основі макролактаму аскоміцину, який має імунодепресивну, протизапальну, дерматотропну дію. Ефект від терапії – 64%. За відсутності позитивної динаміки вдаються до оперативного втручання.
• Антибактеріальна терапія. Якщо приєдналася вторинна бактеріальна інфекція, обґрунтовано місцеве та системне застосування антибіотиків. При виражених клінічних проявах та ускладненнях (наприклад, целюліт статевого члена) показаний пероральний прийом антибактеріальних препаратів широкого спектра дії спочатку емпірично. Після отримання результатів бакпосева коригують схему терапії, якщо це необхідно.
• Протигрибкові препарати. Баланіт кандидозної етіології передбачає використання протигрибкових препаратів місцевої та системної дії, дієти з відмовою від солодкого, дріжджовмісних продуктів та алкоголю. Атакти інфекції грибкового генезу, що повторюються, можуть свідчити про серйозні порушення в роботі імунної системи. При фоновому цукровому діабеті важливо досягати цільового рівня глюкози.

Фімоз із частими рецидивами баланіту — основне показання до обрізання, що значно полегшує стан та дозволяє вести повноцінне сексуальне життя. При еректильній дисфункції пацієнту рекомендовано консультацію сексолога.

У більшості спостережень, при дотриманні всіх рекомендацій лікаря неприємні симптоми зменшуються за 3-5 днів. Прогноз для життя є сприятливим. Профілактичні заходи включають використання гіпоалергенних презервативів при випадкових статевих зв’язках, відмова від місцевих засобів контрацепції, носіння бавовняної білизни відповідного розміру, регулярне статеве життя. При носінні уропрезервативу або памперсу рекомендовано своєчасну заміну виробів та спеціальні засоби для догляду зі зволожуючими та антисептичними властивостями.

Особливу увагу приділяють гігієні геніталій: статевий член необхідно мити теплою водою з милом або гелем з нейтральним середовищем без подразнювальної дії. Крайню плоть обов’язково зрушувати. Миючі засоби не варто застосовувати частіше 1 разу на день, тому що знищується лізоцим – антибактеріальний фермент, що захищає від інфекційних мікроорганізмів, та виділення сальних залоз, які зволожують, змащують та оберігають слизову оболонку уретри та шкіру від інфікування. За всіх симптомів неблагополуччя потрібно звернутися до лікаря.