Барбітурати середньої та короткої дії

Барбітурати середньої та короткої дії (фенобарбітал, нембутал, пентобарбітал, анобарбітал) в даний час практично не використовують, оскільки вони мають виражену депресивну дію на новонародженого, яка іноді триває від 2 до 4 днів. Це пов’язано з тим, що барбітурати мають високий ІПП і накопичуються в печінці плода, де в основному інактивуються. Концентрація цих препаратів у ЦНС може бути досить високою, що призводить до депресії дихання. Тому показанням до призначення вищезгаданих барбітуратів є досягнення седативного ефекту на самому початку пологів, коли народження дитини очікується не раніше ніж через 12-24 год.
Барбітурати ультракороткої дії (тіопенталнатрій і гексенал) використовують в основному для індукції в наркоз при оперативних методах розродження (кесарів розтин, накладання акушерських щипців). Ці препарати мають досить високий ІГШ і вже через 3-4 хв після їх внутрішньовенного введення досягають максимальної концентрації у крові плода, що практично дорівнює такій у крові вагітної. Можуть також вибірково накопичуватись у ЦНС плоду та надавати виражену депресивну дію. Крім цього, вони пригнічують скорочувальну активність матки, тим самим порушуючи родову діяльність. Зазвичай для індукції наркоз при операції кесаревого розтину використовують тіопентал-натрій або гексенал у дозі до 400 мг.
Похідні фенотіазину дроперидол, прометазин (піпольфен, дипразин, фенерган) та пропіомазин (ларгон) під час пологів використовують як заспокійливі засоби. Крім того, дроперидол і прометазин дають протиблювотний ефект, що значно зменшує частоту нудоти та блювання, що виникає під час пологів.
Дроперидол добре проникає через плаценту і може пригнічувати вплив на плід, а також послаблювати родову діяльність. Вводять внутрішньом’язово 2,5-5 мг під час відкриття шийки матки на 3-4 див, регулярних сутичках, тобто. при сформованій родової діяльності. Прометазин на відміну пропіомазину в малих дозах (1-2 мл 0,25% розчину) стимулює дихання і діє довше.
Бензодіазепіни в акушерстві застосовують як протисудомні засоби при лікуванні прееклампсії та еклампсії, а також для премедикації при кесаревому перерізі. Подібно до інших транквілізаторів бензодіазепіни діють заспокійливо та зменшують потребу в опіатах, не збільшуючи тривалості пологів, і не викликають пригнічення дихання у новонародженого.
Найбільш добре вивчений діазепам (валіум). Він швидко проникає через лацентарний бар’єр і вже за кілька хвилин після внутрішньовенного введення концентрація препарату в крові плода практично дорівнює такій у плазмі крові матері. Організм новонародженого здатний метаболізувати невеликі дози діазепаму, але якщо доза, введена матері протягом пологів, перевищує 30 мг, то даний препарат та його активний метаболіт знаходяться у фармакологічно активній концентрації у крові новонародженого ще щонайменше протягом 1 тиж. У малих дозах діазепам практично не викликає побічних ефектів у новонародженого, хоча при введенні навіть 5-10 мг внутрішньовенно відзначається урізання ЧСС плода. При цьому КОС та клінічний стан плода та новонародженого не страждають. При використанні великих доз (понад 30 мг) у новонародженого спостерігаються гіпотензія, сонливість, гіпотермія.
Лоразепам (авітал) відрізняється від діазепаму більш коротким періодом напіввиведення. Однак незважаючи на ніби наявні переваги у фармакокінетиці, особливих клінічних переваг у авіталу немає. Введення 1-2 мг препарату викликає депресію ЦНС та дихання новонародженого.
Мідазолам на відміну від діазепаму та лоразепаму є препаратом швидшої дії. Його швидке введення може супроводжуватися пригніченням дихання аж до його зупинки. Тому препарат слід повільно вводити в дозі не більше 1 мг, ретельно спостерігаючи за породіллю.
Введення до 5 мг безпосередньо перед кесаревим розтином, особливо у поєднанні з тіопенталнатрієм, може супроводжуватися вираженою депресією новонародженого. Ще один ефект, який ускладнює його використання в акушерській практиці, – це виникнення антероградної амнезії. При цьому породілля забуває про пологовий процес і не бере належної участі в ньому.
Незважаючи на велику кількість наркотичних анальгетиків, в акушерській практиці використовують лише деякі з них. Усі наркотичні анатьгетики досить добре проходять через плацентарний бар’єр, які концентрація у крові плода залежить від дози введеного препарату і тимчасового інтервалу між введеннями. Через свій негативний вплив на організм новонародженого (пригнічення дихання, зниження рефлексів та м’язового тонусу) при виборі того чи іншого опіату враховують не лише його фармакологічні властивості, а й конкретну акушерську ситуацію, а також підбирають оптимальні режими введення.