Базаліома

Базаліома (Базально-клітинний рак) – злоякісна пухлина шкіри, що розвивається з клітин епідермісу. Вона отримала свою назву через схожість клітин пухлини з клітин базального шару шкіри. Базаліома має основні ознаки злоякісного новоутворення: проростає в сусідні тканини і руйнує їх, рецидивує навіть після правильного виконаного лікування. Але на відміну з інших злоякісних пухлин базаліома мало дає метастазів.

Базаліома зустрічається в основному у людей старше 40 років. До факторів, що сприяють її розвитку, відносять часте і тривале перебування під прямим сонячним промінням. Тому жителі південних країн і люди, які працюють на сонці, більш схильні до захворювання на базаліому. Люди, які мають світлу шкіру, хворіють частіше, ніж темношкірі. Контакт із токсичними речовинами та канцерогенами (нафтопродукти, миш’як та ін.), постійне травмування певної ділянки шкіри, рубці, опіки, іонізуюче випромінювання також є факторами, що підвищують ризик виникнення базаліоми. До факторів ризику відноситься зниження імунітету на фоні терапії імунодепресантами або тривалого захворювання.

Виникнення базаліоми у дитини чи підлітка малоймовірне. Однак зустрічається вроджена форма базаліоми – синдром Горліна-Гольца (необазоцелюлярний синдром), що поєднує в собі плоску поверхневу форму пухлини, кісти нижньощелепної кістки, вади розвитку ребер та інші аномалії.

Виділяють такі клінічні форми базаліоми:

• вузликово-виразкова;
• прободаюча;
• бородавчаста (папілярна, екзофітна);
• нодулярна (великовузлична);
• пігментна;
• склеродерміформна;
• рубцово-атрофічна;
• плоска поверхнева базаліома (педжетоїдна епітеліома);
• пухлина Шпіглера (“тюрбанна” пухлина, циліндрома)

Найчастіше базаліома розташовується на обличчі чи шиї. Розвиток пухлини починається з виникнення на шкірі невеликого вузлика блідо-рожевого, червоного або тілесного кольору. На початку захворювання вузлик може нагадувати звичайний прищик. Він повільно росте, не викликаючи жодних болючих відчуттів. У його центрі з’являється сіра скоринка. Після її видалення на шкірі залишається невелике заглиблення, яке незабаром знову покривається скоринкою. Характерною для базаліоми є наявність навколо пухлини щільного валика, добре помітного при розтягуванні шкіри. Дрібні зернисті утворення, з яких складається валик, схожі на перлини.

Подальше зростання базаліоми часом призводить до утворення нових вузликів, які з часом починають зливатися один з одним. Розширення поверхневих судин призводить до появи в ділянці пухлини “судинних зірочок”. У центрі пухлини може відбуватися виразка з поступовим збільшенням розміру виразки та її частковим рубцюванням. Збільшуючись у розмірах, базаліома може проростати в навколишні тканини, у тому числі хрящі та кістки, викликаючи при цьому виражений больовий синдром.

Вузликово-виразкова базаліома характеризується появою ущільнення, що виступає над шкірою, має округлу форму і схожого на вузлик. Згодом ущільнення збільшується і покривається виразками, його обриси набувають неправильної форми. Навколо вузлика утворюється характерний «перлинний» пояс. У більшості випадків вузликово-виразкова базаліома розташовується на столітті, в області носогубної складки або у внутрішньому куті ока.

Прободающая форма базаліоми виникає переважно у місцях, де шкіра постійно травмується. Від вузлично-виразкової форми пухлини її відрізняє швидке зростання і виражене руйнування навколишніх тканин. Бородавчаста (папілярна, екзофітна) базаліома своїм зовнішнім виглядом нагадує цвітну капусту. Вона являє собою щільні вузли напівкулястої форми, що розростаються на поверхні шкіри. Особливістю бородавчастої форми базаліоми є відсутність деструкції та проростання в навколишні здорові тканини.

Нодулярна (великовузлична) базаліома – це одиночний вузол, що виступає над шкірою, на поверхні якого видно «судинні зірочки». Вузол росте не в глиб тканин, як вузликово-виразкова базаліома, а назовні. Пігментна форма базаліоми має характерний зовнішній вигляд – вузлик з навколишнім “перловим” валиком. Але темна пігментація центру чи країв пухлини робить її схожою на меланому. Склеродерміформна базаліома відрізняється тим, що характерний вузлик блідого забарвлення в міру збільшення перетворюється на плоску і щільну бляшку, краї якої мають чіткий контур. Поверхня бляшки шорстка і з часом вона може виразкуватись.

Рубцово-атрофическая форма базаліоми також починається з утворення вузлика. У міру зростання пухлини у її центрі відбувається деструкція з утворенням виразки. Поступово виразка збільшується та підходить до краю пухлини, при цьому в центрі виразки відбувається рубцювання. Пухлина набуває специфічного вигляду з рубцем у центрі та виразкованим краєм, в області якого триває пухлинне зростання.

Плоска поверхнева базаліома (педжетоїдна епітеліома) є множинними новоутвореннями величиною до 4см, які не проростають у глиб шкіри і не піднімаються над її поверхнею. Утворення мають різне забарвлення від блідо-рожевого до червоного кольору та підняті «перлинні» краї. Така базаліома розвивається протягом кількох десятиліть і має доброякісний перебіг.

Пухлина Шпіглера (“тюрбанна” пухлина, циліндрома) – це множина пухлина, що складається з покритих телеангіоектазії рожево-фіолетових вузлів розміром від 1 до 10 см. Базаліома Шпіглера локалізується на волосистій частині голови, має тривалий доброкаче.

Хоча базаліома є одним із видів раку шкіри, вона відрізняється відносно доброякісним перебігом, оскільки не дає метастазів. Основні ускладнення базаліоми пов’язані з тим, що вона може поширюватися на навколишні тканини, спричиняючи їхнє руйнування. Тяжкі ускладнення аж до летального результату виникають, коли процес зачіпає кістки, вуха, очі, оболонки головного мозку тощо.

Діагностика проводиться шляхом цитологічного та гістологічного дослідження зіскрібка або мазка-відбитка, взятих з поверхні пухлини. У ході дослідження під мікроскопом виявляють тяжі або гніздоподібні скупчення клітин округлої, веретеноподібної або овальної форми. По краю клітини оточені тонким ободоком цитоплазми.

Проте гістологічна картина базаліоми буває так само різноманітна, як і її клінічні форми. Тому важливу роль має її клінічна та цитологічна диференціальна діагностика з іншими шкірними захворюваннями. Плоску поверхневу базаліому диференціюють від червоного вовчаку, червоного плоского лишаю, себорейного кератозу та хвороби Боуена. Склеродерміформну базаліому диференціюють від склеродермії та псоріазу, пігментну форму – від меланоми. За необхідності проводять додаткові лабораторні дослідження, створені задля виключення схожих з базаліомою захворювань.

Спосіб лікування базаліоми підбирається індивідуально залежно від розмірів пухлини, її розташування, клінічної форми та морфологічного вигляду, ступеня проростання у сусідні тканини. Має значення первинне виникнення пухлини або рецидив. Враховуються результати лікування, вік і супутні захворювання пацієнта.

Хірургічне видалення базаліоми є ефективним та найпоширенішим способом її лікування. Операція проводиться за обмежених пухлин, розташованих у відносно безпечних для хірургічного втручання місцях. Резистентність базаліоми до променевої терапії або її рецидивування є також показанням для хірургічного видалення. При склеродерміформній базаліомі або рецидивах пухлини висічення проводять із застосуванням хірургічного мікроскопа.

Кріодеструкція базаліоми рідким азотом – швидка та безболісна процедура, проте вона ефективна лише у випадках поверхневого розташування пухлини та не виключає виникнення рецидиву. Променева терапія базаліоми при невеликому розмірі процесу І-ІІ стадії проводиться шляхом близькофокусної рентгенотерапії ураженої ділянки. У разі великого ураження остання комбінується з дистанційною гамма-терапією. У складних випадках (часті рецидиви, великий розмір пухлини або її глибоке проростання) рентгенотерапія може поєднуватись з хірургічним лікуванням.

Лазерне видалення базаліоми добре підходить людям похилого віку, у яких хірургічне лікування може викликати ускладнення. Воно застосовується також у разі локалізації базаліоми на обличчі, оскільки дає добрий косметичний ефект. Місцева хіміотерапія базаліоми проводиться шляхом нанесення аплікацій з цитостатиків (фторурацил, метатрексат та ін.) на уражені ділянки шкіри.

Загалом, завдяки відсутності метастазування, прогноз захворювання сприятливий. Але в занедбаних стадіях і за відсутності адекватного лікування прогноз базаліоми може бути дуже серйозним.

Велике значення для одужання має раннє лікування базаліоми. Через схильність базаліоми до частого рецидивування пухлина більше 20 мм вже вважається запущеною. Якщо лікування проведено поки що пухлина не досягла таких розмірів і не почала проростати підшкірну клітковину, то в 95-98% спостерігається стійке лікування. При поширенні базаліоми на тканини, що підлягають після лікування, залишаються значні косметичні дефекти.