Згідно зі спостереженнями психологів, які розробляють це напрям, те, що ми маємо, є повним відображенням нашої підсвідомості, передає sutura.org.ua

Наприклад, матуся, яка під час вагітності раптом набирає 25 і більше кілограмів — відчайдушна перфекціоністка, прагне «дати дитині все». Такі «переїдаючі» мами звалюють на собі непосильну роль «ідеальної матері», вони гратимуть її ще деяку годину після пологів — і неминуче зламаються, бо ідеальних матерів не буває.

Або, наприклад, дівчинка, яка худне, викликаючи у себе рвоту після шкірного прийому їжі. Такий збочений спосіб перетворити собі на ідеал вибирають ті підлітки, у яких спілкування з рідними та близькими — надто багато і надто обтяжливо. Можливо, вони страждають від лишнього контролю, деспотизму в сім’ї, або від лагідної, але задушливої ​​гіперопіки, або батьки надто тиснуть на неї своїми вічними та безперечними цінностями.

Так від насіння. «Харчові» психологи стверджують, що пристрасні любителі насіння — не ті, хто гризе їх від випадку до випадку, а ті, хто дня прожити не може без заповітного пакетика — забороняють собі агресію в бік оточуючих, збирають у собі злість і не висловлюють справжніх почуттів по відношенню до близьких. Так, ззовні вони — душки та лапочки, але всередині киплять буря злості та лава недовольства.

Механізм такий. Що ми робимо з насінням? Гриземо, задаючи непосильну роботу зубам. Ніхто насіння не ковтає, не розбиває міксером, не гасить до м’якості, не збиває у міцну піну.

Сенс насіння — у тому, щоб роздрібнити їх, подрібнити, розкусити, попрацювати челюстями на славу, тобто, з погляду психіки, виплеснути агресію. Ту саму, яку так скрупульозно збирає всередині любитель насіння.

Чому це небезпечно? Тому що насіння надто мало, а агресії забагато. Спочатку маленькі зернята стають чимось на зразок наркотику, і в людини спостерігаються всі ознаки ломки, якщо вдруг він виявляється поза зоною доступу насіння. Потім агресія починає потроху прориватися зовні — поки тільки в тому місці, де люди роблять зауваження щодо насіння, забороняють їх гризти або сміються над дитячою пристрастю. Ну, а якщо пара находити малесеньку дірочку, він скоро вирветься цілком.

І він виривається — страшний, перезрілий, нещадний. Так, як уміють трощити навколо себе світ любителі насіння, не вміє ніхто — бо звичайні люди ні-ні, та й відчинять клапан для агресії, а ось ті, хто намагається бути миролюбним з пакетиком у руках, обов’язково виховують у собі джину .

Тож якщо вам пристрасть як хочеться насіння — розбийте краще кілька сервізів. Полегшає!