Біссіноз

Біссіноз – Це хронічне професійне захворювання респіраторного тракту, що виникає в результаті контакту з пилом прядильної сировини. За клінічним перебігом нагадує бронхіальну астму: проявляється задишкою, кашлем, минущою обструкцією дихальних шляхів. З метою діагностики досліджується функція зовнішнього дихання, використовуються променеві методи (рентгенографія, КТ грудної клітки), проводять імунологічні тести. Залежно від стадії хвороби, позитивний ефект досягається шляхом виключення дії шкідливих факторів, призначення бронхолітиків, кортикостероїдів, метилксантинів, оксигенотерапії.

Бісіноз – рідкісна професійна патологія людей, зайнятих переробкою рослинної сировини (бавовни, льону, джуту, пеньки, сизалю та інших прядильних рослин). Належить до групи пневмоконіозів. Назва походить від грецького слова «byssos», що означає «бавовну». Синоніми – фабрична бавовняна лихоманка, прядив’яна лихоманка. У англомовних джерелах називається “хворобою коричневого легені”. Пневмоконіоз поширений на всіх континентах, переважно в регіонах льонарства та бавовни. Виявляється у 6-50% працівників текстильних виробництв. Тісно пов’язані з умовами роботи. Чоловіки і жінки схильні до розвитку біссинозу в рівній мірі.

Основними етіологічними факторами виникнення синдрому бронхообструкції є мікрочастинки волокон бавовни, джуту, льону, конопель, що потрапляють у дихальні шляхи. До їх складу входять органічні сполуки, невелика частка мінералів, обов’язково присутні мікроорганізми та гриби. Найвищий рівень захворюваності спостерігається в осіб, зайнятих первинною обробкою низькосортної сировини зі стажем роботи від 4 років і більше. Інтенсивне тютюнопаління є додатковим фактором, що сприяє виникненню пневмоконіозу. Супутні хронічний бронхіт, бронхіальна астма, інша легенева патологія прискорюють розвиток та посилюють тяжкість перебігу хвороби. Загострення провокуються забрудненням атмосферного повітря, спекотною, вологою погодою, туманом.

Патогенез недостатньо вивчений. Фахівці в галузі профпатології та пульмонології дотримуються алергологічної та, меншою мірою, імунопатологічної теорії розвитку біссинозу. Бронхоспазм пов’язують із гіперчутливістю I типу, як при бронхіальній астмі. Менш характерні реакції з утворенням імунних комплексів та клінічними проявами на кшталт альвеоліту. Специфічних змін, властивих виключно біссинозу, при патоморфологічному дослідженні не визначається. При аутопсії загиблих від запущеної форми хвороби виявляють емфізему, дифузний пневмосклероз, зміни, притаманні хронічного бронхіту, ознаки легеневого серця. Часто знаходять локальні та поширені бронхоектази.

Перебіг пневмоконіозу залежить від тривалості контакту із шкідливою речовиною. При постійному впливі шкідливого фактора бісиноз повільно прогресує. Захворювання протікає поетапно. На кожному наступному ступені симптоми посилюються, турбують хворого протягом більш тривалого періоду часу. Орієнтуючись на частоту, інтенсивність та тривалість клінічних проявів, бісиноз ділять на наступні стадії:

• Стадія 0. Є контакт із рослинним пилом, але скарги відсутні.
• Стадія 0-I. Ознаки бронхоспазму з’являються епізодично, зазвичай, після тривалої відсутності на робочому місці. Швидко проходять самотужки.
• Стадія I. Спостерігаються щотижневі загострення, що виникають після кожних вихідних і не більше доби.
• Стадія ІІ. Симптоми зберігаються протягом кількох днів або всього робочого тижня.
• Стадія ІІІ. Спостерігаються постійні прояви, притаманні хронічної легеневої патології.

Вперше професійне захворювання дається взнаки через 4-10 років від початку трудової діяльності. Напади утрудненого дихання, почуття сором’язливості у грудях з’являються через 1-2 години від початку роботи, виникають після відпустки, вихідних днів. Ця особливість отримала назву “синдром понеділка”. Пацієнти відзначають першіння в горлі, утруднення вдиху та видиху, тяжкість та тиск у грудях. При аускультації вислуховується жорстке дихання, хрипів зазвичай немає. На початковому етапі ознаки самостійно купіруються після закінчення трудової зміни.

Якщо не припинити шкідливий вплив, бісиноз поступово прогресує. Спочатку напади ядухи тривають кілька днів, потім повний робочий тиждень. До задишки додається кашель з невеликою кількістю важковідокремлюваного світлого слизового мокротиння. Аускультативно визначаються сухі свистячі хрипи. Збільшується частота дихання. Порушення бронхіальної прохідності сприяє приєднанню інфекції, що посилює перебіг хвороби.

На заключній щаблі патологічного процесу кашель з задишкою стають постійними супутниками хворого. Симптоми поступово втрачають зв’язок із професійною діяльністю, турбують пацієнта у неробочий час. Мокрота продукується у більшій кількості, при приєднанні інфекції набуває жовтого або зеленого забарвлення. Задишка спочатку виникає при фізичному навантаженні, пізніше непокоїть постійно, у тому числі у стані спокою. У будь-який час можна вислухати масу сухих хрипів, що свисчать і дзижчать.

Описано специфічні форми прояву пневмоконіозу від рослинних мікрочастинок. Одні автори вважають їх гострим біссинозом, інші визнають самостійними нозологіями. Бавовняна фабрична лихоманка проявляється ознобом, нездужанням, нежиттю в перші дні робочого тижня. Одужання настає протягом кількох діб. При кашлі ткачів розвивається бронхоспастичний синдром разом із гіпертермією. Матрацною лихоманкою хворіють працівники, які контактують із низькосортною ватою. Превалюють симптоми загальної інтоксикації та шлунково-кишкові розлади. Подібні гарячкові стани поєднують у загальний синдром токсичного органічного пилу.

При своєчасному виключенні дії шкідливого агента загострення припиняються, ускладнення не встигають розвинутися. Пацієнт повністю одужує. Пізно виявлений бісиноз призводить до формування хронічного легеневого серця. Крім постійної, що посилюється від навантаження задишки, хворого турбують загрудинні болі ниючого характеру, тахікардія. Через застій по малому колу кровообігу збільшується печінка, з’являється відчуття дискомфорту у правому підребер’ї. Приєднуються набряки нижніх кінцівок, які важко купуються лікарськими препаратами. Спостерігається часткова втрата здатності до самостійного пересування, самообслуговування.

Точний взаємозв’язок симптомів із трудовою діяльністю дозволяє встановити характер професійного захворювання. Типовим для біссинозу є «синдром понеділка». З метою раннього виявлення проводиться анкетування. Уточнити діагноз та диференціювати біссиноз з іншою бронхолегеневою патологією допомагають додаткові методи дослідження:

• Спірометрія. Дозволяє оцінити функцію зовнішнього дихання, оборотність бронхоспазму. У дебюті захворювання змін на спірограмі немає. На другій стадії показники знижуються, але вони оборотні та підвищуються після використання інгалятора з бронхолітиком. У запущених випадках є ознаки дихальної недостатності: параметри зовнішнього дихання стабільно низькі, реакція на бронхорозширювальний препарат відсутня.
• Пікфлоуметрія. За допомогою портативного пікфлоуметра можливий моніторинг об’ємно-швидкісних показників будинку та на виробництві. Оцінюється варіабельність значень. При біссинозі розкид основного параметра протягом робочого дня більше, ніж у вихідні, свята або під час відпустки. При подальшому прогресуванні патології добова зміна зникає.

Методи променевої діагностики мають допоміжне значення. Специфічних для біссинозу рентгенологічних ознак немає. Рентгенографія та КТ органів грудної клітки допомагають виявити наявність бронхоектазів, емфіземи та інших легеневих ускладнень. Визначення загального та специфічного IgЕ, прик-тести дозволяють виявити сенсибілізацію до пилку, продуктів харчування, побутових та епідермальних алергенів та відрізнити біссиноз від бронхіальної астми. Ступінь ураження правих відділів серця визначається за допомогою ехокардіографії.

Першочергове значення у лікуванні будь-якого пневмоконіозу має усунення впливу шкідливого фактора. Обов’язковою умовою терапії біссинозу є виключення контакту з компонентами рослинного пилу. Зміни умов праці достатньо одужання на ранніх стадіях патологічного процесу. Пацієнти із запущеними формами спостерігаються у пульмонолога, одержують патогенетичне лікування інгаляційними та системними кортикостероїдами, бронхолітиками, метилксантинами, киснедотерапію. Локальні бронхоектази видаляються хірургічним шляхом. За відсутності протипоказань операція виконується малоінвазивним відеоторакоскопічним способом. У термінальній стадії можлива трансплантація комплексу «серце-легені».

Біссиноз І-ІІ стадії повністю виліковний. Правильно підібрана патогенетична терапія дозволяє значно збільшити тривалість та якість життя пацієнтів із ІІІ стадією хвороби. Запобігти виникненню біссинозу допомагає покращення умов праці. Працівникам необхідно користуватись індивідуальними засобами захисту. Регулярні профілактичні огляди лікарем-профпатологом допомагають своєчасно виявити пневмоконіоз, призупинити подальше погіршення стану.