Блакитний невус

Блакитний невус (синій невус Ядассона-Тіче) – набуте пігментне новоутворення шкіри невеликого розміру, що має характерне темно-синє або блакитне забарвлення. Як правило, така освіта буває одиничною, але в окремих випадках зустрічаються й множинні блакитні невуси. Цей невус відноситься до доброякісних, але меланомонебезпечних утворень. У поодиноких випадках він може малигнізуватися з розвитком меланоми. У лікуванні блакитного невуса зазвичай дотримуються вичікувальної тактики і проводять видалення невуса тільки при його значному збільшенні або інших змін, які можуть бути ознакою злоякісного переродження.

Блакитний невус виникає у людей будь-якої вікової групи, але найчастіше у період статевого дозрівання. Він характеризується повільним зростанням і викликає у пацієнта жодних суб’єктивних відчуттів, тому тривалий час може залишатися непоміченим. Серед жінок блакитний невус трапляється частіше, ніж серед чоловіків.

Блакитний невус є розташований усередині шкіри чітко відмежований вузлик овальної, округлої або веретеноподібної форми. Він має розмір до 1 см в діаметрі, в окремих випадках спостерігалися невуси величиною до 3см. Темно-синє, блакитне або синьо-чорне забарвлення невуса буває нерівномірним і обумовлене скупченнями великої кількості меланіну в глибоких шарах шкіри. Невус може трохи височіти над поверхнею шкіри або взагалі не виступати над нею. Дивлячись на нього, складається враження, що під шкірою знаходиться якесь стороннє тіло. Поверхня блакитного невуса гладка без росту волосся, консистенція щільна та еластична.

Розташовується невус на тильній стороні стоп і кистей, на гомілках і передпліччя, на сідницях, рідше – на обличчі або в порожнині рота. Зазвичай він не викликає свербіж, болючість або будь-які інші відчуття. Блакитний невус буває причиною дискомфорту лише у тому випадку, якщо він розташований у місці, де постійно травмується. Запідозрити трансформацію блакитного невуса в меланому можна за змінами, що відбуваються в ньому: прискорене зростання, зміна кольору, зниження чіткості контурів, поява неприємних відчуттів в області невуса.

Розрізняють просту та клітинну форму блакитного невуса, а також комбіновані невуси. Простий блакитний невус – це одиничний вузлик до 1 см у діаметрі з гладкою поверхнею та щільно-еластичною консистенцією. Він може мати будь-яке забарвлення в діапазоні від світло-сірого до чорно-блакитного. Улюблене розташування такого невуса – шия, обличчя і руки, але можлива його поява на тулубі, слизовій оболонці рота, шийки матки і піхви.

Клітинний блакитний невус має великі розміри (1,5-3 см) та темне синє забарвлення, поверхня його може бути нерівною. Через ці особливості його часто приймають за злоякісне новоутворення. У половині випадків клітинний невус виявляється на попереку або сідницях, рідше він розташовується на тильній поверхні стоп та кистей. Комбінований невус – це комбінація простого блакитного невуса із внутрішньодермальним, прикордонним або складним пігментним невусом.

Невеликі розміри, виражена відмежованість та характерний колір у багатьох випадках дозволяють одразу припустити діагноз блакитного невуса. Для більш точної діагностики проводиться дерматоскопія – візуальне вивчення глибини, кордонів та структури невуса зі збільшенням. Сиаскопічне дослідження дозволяє визначити характер розподілу меланіну та вивчити структуру невуса. Блакитний невус диференціюють із прикордонним невусом, дерматофібромою, меланомою. У складних випадках для диференціальної діагностики з меланомою може застосовуватися УЗД шкірного новоутворення, що визначає глибину проростання та злоякісне інфільтративне зростання.

Гістологічне дослідження, яке проводиться після видалення блакитного невуса, виявляє скупчення меланоцитів у середніх та нижніх шарах дерми. Для простого блакитного невуса характерне скупчення наповнених меланіном клітин. Клітковий невус представлений клітинами великого розміру з малим вмістом пігменту. Ці клітини згруповані в острівці, розділені сполучнотканинними перемичками.

При спокійній течії блакитного невуса без різких змін його розмірів та зовнішнього вигляду видалення освіти не потрібне. Власнику невуса слід спостерігатися та проходити періодичні огляди у дерматолога чи дерматоонколога. Хірургічне лікування необхідне і в тих випадках, коли блакитний невус розташований так, що відбувається його постійне травмування, яке може спровокувати його злоякісну трансформацію у меланому. Видалення блакитного невуса може бути проведене радіохвильовим методом, електрокоагуляцією або кріодиструкцією. Застосовують видалення невуса лазером. У сумнівних випадках, коли виникають труднощі у диференціації блакитного невуса від меланоми, або при появі змін невуса, які говорять про можливу малігнізацію, проводять хірургічне висічення невуса. Висічення невуса здійснюють разом з підшкірною жировою клітковиною та ділянкою здорової шкіри шириною 5-8 мм від видимої межі невуса. При видаленні невуса на обличчі для кращого косметичного ефекту ширина ділянки здорової шкіри, що захоплюється, може бути зменшена до 3-5 мм. Видалений невус обов’язково піддається гістологічному дослідженню.