Блефарокон’юнктивіт

Блефарокон’юнктивіт – це запалення країв повік у поєднанні з ураженням пальпебральної та орбітальної кон’юнктиви. Основні симптоми захворювання: почервоніння очей, почуття «піску» або сторонніх тіл під віками, світлобоязнь, підвищена сльозогінність. Для постановки діагнозу застосовується фізикальне обстеження, лабораторне дослідження виділень із порожнини кон’юнктиви, візометрію, біомікроскопію, УЗД ока, флюоресцеїнову пробу. Лікування базується на застосуванні антибіотиків, антигістамінних засобів, НПЗЗ, противірусних препаратів, вітамінів групи С, В та А.

Блефарокон’юнктивіт – поліетиологічне захворювання, при якому запальний процес залучається кон’юнктива і краю повік. Поширеність хвороби у загальній структурі офтальмологічних патологій становить близько 30%. Блефарокон’юнктивіт діагностують повсюдно у людей різного віку, проте найчастіше він зустрічається в осіб жіночої статі на четвертій декаді життя. Кожен третій пацієнт страждає на синдром сухого ока». У 25% випадків патологія розвивається вдруге і натомість інфекційних захворювань. Близько 17% хворих відзначають рецидивний перебіг.

До розвитку хвороби призводить вплив багатьох факторів, проте встановити етіологію вдається не завжди. Блефарокон’юнктивіт – це набута патологія. Виявлення хвороби в неонатальному періоді обумовлено інфікуванням слизової оболонки очей дитини під час пологів. Основними причинами блефарокон’юнктивіту є:

• Інфекційні захворювання. Пошкодження переднього сегмента очей може провокувати гонорею, краснуху, герпес, сифіліс. Можливе гематогенне поширення інфекційних агентів або зараження контактно-побутовим шляхом.
• Алергічні реакції. Клінічні прояви алергічної форми обумовлені виділенням медіаторів із вазоактивною дією. При цьому варіанті патології у крові пацієнтів синтезується імуноглобулін Е.
• Поразка кліщами роду Demodex. Вторинні зміни повік та кон’юнктиви виникають при демодекозі шкіри. Збудник захворювання мешкає в сальних залозах (Цейсі та мейбомієвих). Зараження демодекозом може ускладнитися розвитком вторинного халязіону та кератиту.
• Травматичні ушкодження. Травми органу зору сприяють інфікуванню ранової поверхні. У 98% випадків рановий канал проходить через кон’юнктиву. Рефлекторне змикання повік, побачивши небезпеку, призводить до їх додаткового травмування.
• Грибкові поразки. Симптоматика блефарокон’юнктивіту часто виявляється у пацієнтів з кандидозом, аспергільозом або актиномікозом в анамнезі. При хронічному перебігу мікозу нерідко спостерігається супутнє ушкодження заднього сегмента ока.

Патогенез залежить від етіології блефарокон’юнктивіту. При офтальмодемодекозі токсико-алергічна дія паразита на структури переднього полюса ока провокує ін’єкцію судин кон’юнктиви та посилену секрецію слизових виділень. Розвитку бактеріальної форми часто передують патології носоглотки, ураження середнього вуха чи загальні інфекційні захворювання. Розмноження мікроорганізмів призводить до пошкодження тканин бактеріальними токсинами. Тонка слизова оболонка кон’юнктиви найбільш уразлива до їхнього впливу. Грибкове ураження передніх відділів очного яблука найчастіше зумовлено контактним зараженням при мікозі іншої локалізації. Розвиток симптоматики при травматичних ушкодженнях пов’язане з механічним занесенням патогенної флори до ранового каналу.

Ключова роль патогенезі алергічного блефароконъюнктивита відводиться підвищеної чутливості організму до окремих антигенів. Пусковим тригером розвитку реакції гіперчутливості стає прийом медикаментів, вдихання пилку рослин, контакт із побутовими алергенами. Сприятливими факторами є порушення обміну речовин, подразнення кон’юнктиви хімікатами, пилом чи димом. Діти, які були схильні до внутрішньоутробного зараження вірусами герпесу, краснухи, більш схильні до виникнення хвороби надалі. При цьому часто вдається діагностувати множинні вади розвитку зорової системи (мікрофтальм, анофтальм, колобома райдужної оболонки).

Пацієнти пред’являють скарги на свербіж і печіння в області очної ямки, світлобоязнь, відчуття «піску» або стороннього тіла під віками. Характерна підвищена сльозогінність при погляді на джерело світла. Виконання зорової роботи призводить до швидкої стомлюваності очей. Візуально визначається почервоніння та набряклість орбітальної кон’юнктиви. При ураженні рогівки знижується гострота зору. При бактеріальній формі хворі відзначають виділення з очної щілини гнійних мас із неприємним запахом. Відокремлюване стає причиною склеювання вій, їх випадання. Нестабільність слізної плівки веде до зорової дисфункції.

При вірусному походженні хвороби кон’юнктивальне відділення має слизову або рідку консистенцію. Хворі відзначають виражений біль у власних очах. Характерно збільшення регіонарних лімфатичних вузлів. Особливістю алергічного блефарокон’юнктивіту є двостороннє ураження очей, що поєднується з вираженим блефароспазмом. Зазначається виділення слизового секрету в’язкої консистенції, супутнє ураження шкірних покривів. Лімфовузли не збільшено. Використання контактних лінз провокує посилення клінічних проявів, підвищену дратівливість очей.

Тривалий перебіг блефарокон’юнктивіту може призвести до розвитку вторинного ектропіону, рідше за ентропіон століття. Пацієнти з цією патологією в анамнезі більш схильні до ризику приєднання інфекційних і бактеріальних ускладнень (кератит, хоріоретиніт). Поширення патологічних агентів на нососльозний канал провокує дакріоцистит. Більшість хворих виникають симптоми ксерофтальмії. Формування рубцевих дефектів на шкірі повік не тільки порушує процес змикання очної щілини, але і є косметичним дефектом. Найбільш грізний наслідок тяжкого перебігу блефарокон’юнктивіту – флегмона орбіти. У поодиноких випадках виникає тромбоз сигмовидного синуса.

Постановка діагнозу базується на результатах специфічних методів досліджень, аналізах виділень із очної щілини та фізикального обстеження. При візуальному огляді офтальмолог виявляє гіперемію та набряклість кон’юнктиви, почервоніння країв повік. З анамнезу зазвичай з’ясовується, що пацієнти пов’язують появу перших симптомів алергічними чи інфекційними патологіями. План інструментальної діагностики включає:

• Візометрію. При легкому перебігу патологічного процесу зорова дисфункція відсутня. Прогресуюче зниження гостроти зору виникає при ураженні рогової оболонки.
• Біомікроскопію ока. Візуалізується набряк та ін’єкція судин кон’юнктиви. Повіки гіперемовані, набряклі, з накопиченням патологічних відділень по периферичному краю. При супутньому ураженні рогівки визначається її виразка і помутніння.
• УЗД очі. Ультразвукове дослідження дозволяє виміряти параметри очного яблука, виявити ознаки ураження заднього сегмента ока при помутнінні оптичних середовищ.
• Флюоресцеїнова інстиляційна проба. Під час проведення проби вдається виявити порушення цілісності епітеліального шару рогової оболонки. При вивченні будови слізної плівки візуалізуються численні розриви.

Для визначення етіології потрібне проведення лабораторних тестів. При бактеріальному генезі у вмісті виділень з очей переважають нейтрофіли. У хворих на вірусну форму хвороби під час проведення цитологічного дослідження виявляються мононуклеарні клітини. Про алергійне походження блефарокон’юнктивіту свідчить виявлення еозинофілів при мікроскопічному дослідженні. Культуральний метод діагностики дає можливість виявити зростання культур патогенів у сівбі вмісту з кон’юнктивальної порожнини. Додатково показано консультацію інфекціоніста та алерголога.

Терапевтична тактика визначається етіологією та характером перебігу хвороби. Мета лікування – елімінація збудника та усунення запального процесу. Накладання асептичної пов’язки протипоказане через збільшення ймовірності розвитку вторинного кератиту. Механічне видалення відокремлюваного з кон’юнктивальної порожнини проводять шляхом промивання очей антисептичними розчинами. Медикаментозна терапія включає:

• Антибіотики. Антибактеріальна терапія проводиться коротким курсом (3-7 днів). Інстиляції антимікробних засобів здійснюються кожні 2-4 години. У міру стихання ознак запалення кратність застосування крапель знижується до 3-6 разів на добу.
• Нестероїдні протизапальні засоби. Показано місцеве (інстиляції) або системне введення НПЗЗ. Краплі диклофенаку натрію використовуються при неінфекційній природі захворювання. При недостатній ефективності або тяжкому перебігу патології застосовуються глюкокортикостероїди.
• Антигістамінні препарати. Призначення засобів із групи Н1-гістаміноблокаторів доцільно при алергічній формі. Хворим рекомендовано застосування очних крапель олопатадину гідрохлориду або натрію кромоглікату.
• Противірусні засоби. Показанням для використання очних крапель є вірусний блефарокон’юнктивіт. Тривалість курсу лікування становить 12-14 днів. При гострій течії рекомендується закопувати препарат 6-10 разів на день.
• Вітамінотерапія. Незалежно від форми патології всім пацієнтам показаний пероральний прийом вітамінів групи В, А та С. При залученні до патологічного процесу рогової оболонки додатково призначаються стимулятори регенерації рогівки (метилурацилова мазь, солкосерил).

Прогноз для життя та працездатності при блефарокон’юнктивіті сприятливий. Результат патології при своєчасній діагностиці та лікуванні – повне одужання. Специфічні профілактичні заходи не розроблені, неспецифічні спрямовані на запобігання вторинному ураженню переднього відділу очей при інфекційних та алергічних захворюваннях в анамнезі. Пацієнтам із рецидивуючим перебігом захворювання слід підвищувати загальну реактивність та резистентність організму за допомогою природних (корекція раціону харчування, загартовування) або медикаментозних засобів (імуномодулятори).