Бореліоз кліщовий

Симптоми кліщового бореліозу

Кліщовий бореліоз (Лайм-бореліоз, хвороба Ліма, хвороба Лайма) – поширене інфекційне захворювання, що відрізняється множинністю клінічних проявів, що має схильність до хронічного, рецидивуючого перебігу і що викликає ураження нервової системи, шкірних покривів, серця і опорно-рухового апарату. Географічне поширення цієї хвороби вкрай широко: вона зустрічається практично на всіх континентах (виняток становить Антарктида).

Кліщовий бореліоз викликається, щонайменше, трьома різновидами бактерій, що відносяться до роду Borrelia (Borrelia burgdorferi, Borrelia garinii і Borrelia afzelii). При цьому, перший вид бактерій домінує, як збудник, в США, а два останніх – в Європі.

У природних умовах природними господарями збудників хвороби Ліма є багато хребетні: гризуни, білохвості олені, вівці, собаки, велика рогата худоба, птахи. Основними ж переносниками борелій вважаються іксодові кліщі.

Слід зауважити, що кліщі є і головним резервуаром збудника: інфекція у них триває протягом усього життя і трансоваріально передається потомству. Життєвий цикл іксодових кліщів зазвичай триває два роки. Дорослі комахи часто виявляються в чагарниках, на відстані метра від землі, так як саме звідти їм легко перебиратися на великих ссавців. Самці кліщів гинуть відразу після спарювання, тому на зимовище залишаються тільки самки.

Кліщі надзвичайно широко поширені в змішаних лісах районів з помірним кліматом. В ендемічних регіонах їх зараженість варіюється в межах від 10 до 70%, однак лише у деяких з комах борелії присутні в слинних залозах. З огляду на те, що збудник може потрапляти в людський організм тільки зі слиною кліща при його присмоктуванні, зараження людей відбувається не надто часто.

Після укусу в місці присмоктування комахи, з’являється кільцеподібна мігруюча еритема. Від місця проникнення в організм з потоком крові і лімфи збудник переноситься до внутрішніх органів. Гинучи, бактерії виділяють найпотужніший ендотоксин, який зумовлює цілий потік імунопатологічних реакцій. Крім цього, борелії здатні до десяти років зберігатися в лімфатичної системи, не завдаючи шкоди носію хвороби.

Інкубаційний період при кліщовий бореліоз в більшості випадків триває від 7 до 14 днів, однак в окремих випадках він може бути коротше (3-5 днів) або набагато довший (від двох місяців до декількох років).

Виділяють три основні стадії хвороби, для кожної з якої характерні свої, специфічні симптоми бореліозу.

Перша стадія, що триває від 3 до 30 днів, характеризується підгострим або гострим початком.

При цьому первинні ознаки захворювання є неспецифічними:

• озноб;
• катаральні явища (сухий кашель, постійне першіння в горлі, нежить);
• підвищення температури;
• скутість м’язів шиї;
• головний біль;
• ломота в м’язах;
• нудота і блювота;
• поява на місці кліщового укусу кольцевидного поширюваного почервоніння (мігруючої еритеми);
• сильне печіння, біль і свербіж в області укусу;
• загальна слабкість;
• ознаки ураження мозкових оболонок (гіперестезія, менінгеальні симптоми);
• міалгії та артралгії.

При проведенні адекватного лікування, результатом першої стадії може стати повне одужання хворого. В іншому випадку хвороба переходить пізній період, також складається з двох послідовних стадій – другої і третьої.

Для другої стадії захворювання характерна неврологічна і кардіальна симптоматика:

• наростаюча, пульсуючий біль у голові;
• фотофобія;
• нееластичність потиличних м’язів;
• швидка стомлюваність;
• парез черепних нервів;
• розлади сну, пам’яті, уваги;
• неврити зорових, окорухових і слухових нервів;
• порушення серцевого ритму;
• задишка;
• стискають болі в грудях.

Третя стадія формується у десяти відсотків хворих через 0,5-2 роки після закінчення гострого періоду. Самими вивченими в цьому періоді вважаються пошкодження шкіри (атрофічний акродерматит), запальні ураження суглобів (артрит Лайма), а також ряд хронічних неврологічних синдромів.

В даний час з кліщовим бореліоз пов’язують виникнення деяких етіологічно нерозшифрованих недуг: різних судомних станів і реакцій, прогресуючої енцефалопатії, деяких психозів, множинного мононеврити, рецидивуючого менінгіту, поперечного міеліта, васкуліту судин мозку.

Лікування кліщового бореліозу

Лікування кліщового бореліозу носить комплексний характер і включає в себе призначення адекватних етіотропних і патогенетичних засобів.

На ранніх стадіях захворювання препаратами вибору є тетрациклін і амоксілліцін. Поряд з ними, хворим з обширними дерматологічними проявами хвороби призначають доксициклін.

При виявленні у хворих симптомів ураження серця, нервової системи або суглобів препарати тетрациклінового ряду не призначають: замість нього активно застосовують пеніцилін, цефтріаксон або цефотаксим.

Поряд з терапією антибіотиками активно використовують патогенетичні методики лікування. При вираженій інтоксикації організму і при важкій лихоманці хворому парентерально вводяться дезінтоксикаційні розчини, при виявленні менінгіту – дегідратаційні препарати, а при невритах периферичних і черепних нервів, артритах і артралгіях призначається фізіотерапевтичне лікування. У період одужання пацієнтам прописують адаптогени, загальнозміцнюючі препарати і вітаміни.

Профілактика кліщового бореліозу

Специфічних профілактичних процедур відносно кліщового бореліозу не розроблено досі. У свою чергу, заходи неспецифічної профілактики включають в себе:

• носіння захисного одягу (сорочок з високим коміром і довгим рукавом, шапок, довгих штанів, рукавичок);
• застосування відлякують комах засобів.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.