Бородавки у дітей

Бородавки у дітей – Доброякісна шкірна проліферація вірусної етіології, викликана різними типами вірусу папіломатозу людини (ВПЛ). Бородавки у дітей виглядають як щільні вузликові утвори рожевого, світло-коричневого, тілесного кольору на незміненій шкірі. Особливий тип бородавок має вигляд кондиломатозних розростань. Діагностика бородавок базується на даних анамнезу, фізикального огляду, дерматоскопії та біопсії ураженої тканини. Лікування комплексне, включає деструкцію елемента, системну противірусну та загальнозміцнювальну терапію.

Бородавки в дітей віком зустрічаються повсюдно, немає гендерної приналежності, сезонності. Захворюваність у педіатричній практиці становить 10%. Пік поширеності бородавок, згідно з медичними даними, припадає на 12-16 років. Вважається, що справжній рівень захворюваності вищий і може сягати 30%. Статистична похибка пов’язана з низькою оборотністю пацієнтів та їхніх батьків, спробами самолікування, спонтанною елімінацією бородавок у частини дітей дошкільного віку.

Збудником захворювання є ВПЛ – вірус папіломи людини. Це ДНК-вірус із сімейства Papovaviridae. На сьогодні налічується 170 штамів (підтипів) ВПЛ. Різні штами вірусу асоціюються з різними видами бородавок в дітей віком: ВПЛ 2, 4, 7 типу викликають розвиток звичайних бородавок; 1, 4 – підошовних; 1, 2, 6, 10, 11, 18, 16, 31-34 – генітальних. З перерахованих особливо агресивними є 16, 18 та 31, 33 штами.

Передача збудника відбувається контактним шляхом від хворого чи ВПЛ носія через предмети побуту. Вірус стійкий у зовнішньому середовищі, тому можливе зараження у громадських місцях (лазня, басейн, спортзал). У глибокі шари шкіри вірус проникає у ділянці мікротравм, саден на слизових, шкірі. У неонатології актуальна вертикальна передача від матері до новонародженого при проходженні його через інфіковані ВПЛ родові шляхи. У підлітків можливий статевий шлях зараження. У маленьких дітей нерідке явище – самозараження чи аутоінокуляція, коли відбувається перенесення вірусу з однієї зони до іншої, наприклад, з рота в перианальную область.

Інкубаційний період займає від місяця до півроку. Його тривалість визначають стан шкіри, імунного статусу дитини. Сприятливі фактори:

• психоемоційне виснаження
• імунодефіцит
• позитивний ВІЛ-статус
• дерматологічні захворювання
• підвищена пітливість (гіпергідроз) стоп та долонь також активізує розмноження вірусу.

Інвазія ВПЛ можлива при порушенні цілісності слизової та шкіри. Проникнення вірусу відбувається у незрілі клітини базального шару дерми. Тут протікає етап реплікації: вірус, використовуючи свій генетичний матрикс та поживні речовини клітини-господаря, відтворює віріони (вірусні частки).

Складання віріонів у повноцінний вірус здійснюється в поверхневому шарі епідермісу. Під час поділу клітин ВПЛ надає продуктивний вплив. Така трансформація супроводжується надмірною клітинною проліферацією – формуються бородавки. Збудник довгий час може перебувати у базальному шарі у латентному стані. Носіння абсолютно безсимптомне. Процес реплікації запускається за наявності сприятливих на те факторів.

Розрізняють кілька варіантів бородавок у дітей. Класифікація заснована на морфології шкірних елементів, їх розташуванні:

1. Прості, або вульгарні. Це безболісні ороговілі ділянки височини на шкірі величиною до розміру горошини. Часта локалізація – кисті рук. Підошовні бородавки – різновид вульгарних.
2. Плоскі, або юнацькі. Найбільш поширена форма бородавок у дітей та підлітків. Є плоскими вузликами округлої форми. Розташовуються на шкірі обличчя, тильній поверхні кистей.
3. Аногенітальні. Виглядають як м’яко-еластичні розростання в зоні зовнішніх статевих шляхів, ануса. Належать до групи захворювань, що передаються статевим шляхом. У практиці педіатра зустрічаються рідко, в основному у статевозрілих юнаків та дівчат, у дітей першого року.

Первинне вогнище виглядає як вузлик рожевого кольору з гладкою поверхнею. Він швидко збільшується в розмірах, шкіра стає шорсткою. Усередині з’являються темні включення – це тромбовані судини. Навколо одиничного утворення може виникати безліч дрібніших, які зливаються у бляшки.

Клінічна картина залежить від виду та локалізації бородавки. Плоскі бородавки можуть розташовуватись біля нігтьового ложа, руйнуючи під час зростання нігтьовий валик. Підошовні вульгарні утворення формуються у місцях тиску на шкіру тісного взуття. Це щільні бородавки, сірого кольору, часто болючі. Об’єднуючись між собою, кілька вузликів займають велику площу на стопі.

Юнацькі бородавки з’являються на обличчі, під час садна і порізів. Мають вигляд дрібних (1-3 мм) плоских ущільнень. Колір папули варіює від рожевого до блідо-коричневого. Час дебюту захворювання у юнаків зазвичай пов’язаний із початком гоління. Плоскі бородавки розташовуються на обличчі, руках, животі. У місці їх локалізації можливе почервоніння та свербіж. Цей тип складно піддається лікуванню, оскільки бородавки перебувають у косметично важливих зонах.

Аногенітальні бородавки (гострі кондиломи) – утворення у вигляді грон на тонкій основі, рожевого або тілесного відтінку. Кондиломи на вигляд порівнюють з гребенем півня, кольоровою капустою. Типова локалізація: промежина, міжягідна складка, періанальна зона. Інкубаційний період може тривати до 5 років. Можливе інфікування у перинатальному періоді, а маніфестація у ранньому чи дошкільному віці.

У дітей із бородавками існує ризик самозараження, поширення інфекції на здорові ділянки шкіри. Множинні розростання на підошві за відсутності лікування спричиняють біль при ходьбі. Бородавки на відкритих частинах тіла утворюють естетичний дефект, що викликає психологічний дискомфорт. Бородавки, спричинені агресивними підтипами ВПЛ (13, 18, 3), мають високий ризик малігнізації. У 75% випадків неліковані бородавки аногенітальної зони, пов’язані з цими штамами, ускладнюються інвазивним раком промежини в майбутньому.

Зазвичай діагноз не викликає труднощів, досить візуального огляду та типових скарг хворої дитини чи її батька. В обстеженні беруть участь дитячий дерматолог та педіатр. Спеціальні дослідження проводяться з метою диференціації з подібними патологіями: базальноклітинним раком шкіри, контагіозним молюском, бородавчастим невусом. Алгоритм постановки діагнозу:

• Фізикальний огляд. Основна скарга дитини чи батька на наявність шкірної освіти. З анамнезу з’ясовують тривалість захворювання (варіює від кількох днів до кількох років), можливість контакту дитини з хворим на папіломавірусну інфекцію. Визначають локалізацію елементів, зовнішній вигляд, кількість. Патогномонічна ознака – відсутність дерматогліфіки, темні точки всередині бородавки.
• Дерматоскопія. Застосовується у разі, якщо візуальна картина викликає сумніви. При дерматоскопії визначається щільний горбок з безліччю хаотично розташованих червоних точок – капілярів.
• Біопсія. Проводиться вкрай рідко, за потреби диференціації бородавки зі злоякісними новоутвореннями. Бородавка на зрізі є доброякісною епітеліомою: гіперплазія без ознак атипії епідермальних клітин, сполучнотканинних волокон.

На сьогоднішній день немає методу лікування даної патології з абсолютною ефективністю. Не кожна бородавка потребує терапії. Лікуванню підлягають елементи, що викликають хворобливі відчуття, свербіж, заважають ходьбі, представляють грубий косметичний дефект. Також абсолютне показання до терапії – це супутня імунодефіцитна патологія.

Консервативне лікування

Етіологічна терапія є боротьбу з вірусом. Специфічних препаратів, спрямованих виключно проти ВПЛ, немає. Призначається курс противірусних засобів з урахуванням інтерферону чи його індукторів. Для підвищення ефективності до терапії додають пробіотики, пребіотики, вітамінно-мінеральні комплекси. За показаннями, після узгодження з імунологом, можливе призначення імунокоригуючих засобів.

Хімічна деструкція

Препаратом вибору для місцевої терапії плоских бородавок є топічний ретиноїд – третиноїн. Крем застосовується тривалим курсом – до 3-х місяців. Також використовуються кислоти з кератолітичною дією. Дозволена до застосування в педіатрії саліцилова кислота 15-40% у формі мазі та пластиру. Хороший ефект має комбінований препарат солкодерм, який має у складі відразу 4 види концентрованих кислот. Схему застосування будь-якого з перерахованих вище засобів призначає лікар, виходячи з клінічної картини.

Методи фізичної деструкції

Вибір методу видалення бородавки в дітей віком залежить від локалізації, розміру, глибини проростання. У дерматологічній практиці успішно застосовуються:

• Лазерокоагуляція. Лікування проводиться одномоментно, одиничного сеансу, як правило, достатньо. За потреби повторно можна провести процедуру через 3-4 тижні. Спочатку шкіру та слизові обезболюють шляхом обробки анестезуючим спреєм або кремом. Безпосередньо вплив лазером триває 2-3 хвилини. Лазерний промінь забезпечує мінімальну травматизацію за максимальної точності впливу.
• Кріодеструкція. Передбачає обробку ураженої ділянки рідким азотом. Методика вважається ефективною та безпечною у дитячій практиці. Речовину в рідкій формі наносять на осередок двічі за сеанс, з ескпозицією 15-30 секунд. Курс складається із кількох сеансів. Після кріодеструкції регенерація тканин тривала, без шрамів, можливий рецидив. Кількість процедур залежить від перебігу захворювання.
• Електрокоагуляція. Суть методу полягає у припіканні бородавки у дитини електричним струмом невисокої потужності, що викликає термічне пошкодження тканини. Переваги: ​​точно спрямована дія з можливістю регулювати глибину проникнення, відсутність кровоточивості, рубця.
• Радіокоагуляція. Малоінвазивний метод лікування бородавок у дітей. Застосовується при різних розмірах та локалізації утворень. Є точковим впливом радіохвилі на уражену шкірну ділянку. Техніка має високу ефективність при відсутності необхідності реабілітації.

Хірургічне лікування

Оперативне втручання показано при ризик озлоякісності, підозрі на онкологію, великих утвореннях. Існує кілька методів оперативного лікування бородавок:

• Кюретажу. Вишкрібання бородавки здійснюється кюреткою. Відносно малотравматична техніка, швидка у використанні, застосовується за невеликих розмірів бородавки. Кюретаж ефективніший у комбінації з кріодеструкцією.
• Ексцизія. Хірург проводить широке видалення ушкодженої тканини скальпелем. Найбільш травматична методика, що вимагає накладання швів, тривалішого періоду загоєння. Застосовують при глибокій інвазії освіти.
• Тупе висічення. Видалення проводиться без використання гострих інструментів, наприклад, ножицями особливої ​​будови. З хірургічних технік саме ця найбільш прийнятна в педіатрії: не залишає рубців та шрамів, ймовірність одужання 90%.

Прогноз для життя за відсутності даних за атипію клітин при бородавках у дітей сприятливий. Але повного одужання не гарантує жодна методика лікування. Рецидиви трапляються у 10-20 % випадків.

Специфічної профілактики немає. Проведення вакцинації проти вірусу папіломатозу захищає лише від деяких підвидів, у тому числі від збудника аногенітальних бородавок. Для зміцнення імунітету, захисту від супутніх інфекційних захворювань рекомендовано гартування, раціональний режим дня, повноцінний відпочинок, якісне харчування.