Ботулізм

Ботулізм є гострою харчовою токсикоінфекцією, що розвивається внаслідок влучення в організм людини ботулотоксину. Зараження відбувається аліментарним шляхом, що найчастіше при вживанні в їжу містять суперечки ботулізму консервів. Ботулізм характеризується ураженням нервової системи внаслідок блокування ботулотоксином ацетилхолінових рецепторів нервових волокон, проявляється у вигляді м’язових паралічів та парезів. Основна небезпека ботулізму полягає у розвитку таких ускладнень, як гостра дихальна недостатність та порушення серцевого ритму. Діагностика ботулізму будується в основному на даних анамнезу захворювання та результатах неврологічного огляду.

Ботулізм є гострою харчовою токсикоінфекцією, що розвивається внаслідок влучення в організм людини ботулотоксину. Ботулізм характеризується ураженням нервової системи внаслідок блокування ботулотоксином ацетилхолінових рецепторів нервових волокон, проявляється у вигляді м’язових паралічів та парезів.

Ботулотоксин виробляє бактерія Clostridium botulinum – грампозитивна спороутворююча паличка, облігатний анаероб. Несприятливі умови довкілля переживає як суперечка. Суперечки клостридій можуть зберігатися у висушеному стані багато років і десятиліття, розвиваючись у вегетативні форми при попаданні в оптимальні умови для життєдіяльності: температура 35 С, відсутність доступу кисню. Кип’ятіння вбиває вегетативні форми збудника через п’ять хвилин, температуру 80 С бактерії витримують протягом півгодини. Спори можуть зберігати життєздатність у киплячій воді більше півгодини та інактивуються лише в автоклаві. Ботулотоксин легко руйнується під час кип’ятіння, але здатний добре зберігатися в розсолах, консервах та харчових продуктах, багатих на різні спеції. При цьому наявність ботулотоксину не змінює смак продуктів. Ботулотоксин відноситься до найбільш сильних отруйних біологічних речовин.

Резервуаром та джерелом клостридій ботулізму є ґрунт, а також дикі та деякі домашні (свині, коні) тварини, птиці (переважно водоплавні), гризуни. Тварин-носіям клостридії зазвичай не шкодять, виділення збудника відбувається з калом, бактерії потрапляють у ґрунт і воду, корм тварин. Обсіменіння об’єктів довкілля клостридіями також можливе при розкладанні трупів хворих на ботулізм тварин і птахів.

Захворювання передається за фекально-оральним механізмом харчовим шляхом. Найчастіше причиною ботулізму стає вживання консервованих у домашніх умовах забруднених спорами збудника продуктів: овочів, грибів, м’ясних виробів та солоної риби. Обов’язковою умовою для розмноження клостридій у продуктах та накопичення ботулотоксину є відсутність доступу повітря (щільно закриті консерви). У деяких випадках можливе зараження спорами ран та гнійників, що сприяє розвитку ранового ботулізму. Ботулотоксин може всмоктуватися в кров, як із травної системи, так і зі слизових оболонок дихальних шляхів, очей.

У людей відзначається висока сприйнятливість до ботулізму, навіть невеликі дози токсину сприяють розгортанню клінічної картини, проте найчастіше його концентрація недостатня для формування антитоксичної імунної реакції. При отруєнні ботулотоксином із консервованих продуктів трапляються випадки сімейного ураження. В даний час випадки захворювання стають частішими через поширення домашнього консервування. Найчастіше на ботулізм хворіють особи з вікової групи 20-25 років.

Інкубаційний період ботулізму рідко перевищує добу, найчастіше складаючи кілька годин (4-6). Однак іноді може затягуватися до тижня та 10 днів. Тому спостереження за всіма людьми, які вживали одну їжу з хворим, триває до 10 діб. У початковому періоді захворювання може спостерігатися неспецифічна продромальна симптоматика. Залежно від переважного синдрому розрізняють гастроентерологічний, очний варіанти, а також – клінічну форму у вигляді гострої дихальної недостатності.

Гастроентерологічний варіант зустрічається найчастіше і протікає за типом харчової токсикоінфекції, з болем в епігастрії, нудотою та блюванням, діареєю. Виразність ентеральної симптоматики помірна, проте, відзначається невідповідна загальної втрати рідини сухість шкіри, і навіть нерідко хворі скаржаться розлад ковтання їжі («ком у горлі»).

Початковий період ботулізму, що протікає за очним варіантом, характеризується розладами зору: затуманювання, миготіння «мушок», втрата чіткості та зниження гостроти зору. Іноді виникає гостра далекозорість. Найнебезпечнішим за течією варіантом початкового періоду ботулізму є гостра дихальна недостатність (раптово розвивається і прогресуюча задишка, ціаноз, що поширюється, порушення серцевого ритму). Вона розвивається дуже швидко і загрожує летальним кінцем через 3-4 години.

Клінічна картина ботулізму у розпал захворювання досить специфічна і характеризується розвитком парезів та паралічів різних груп м’язів. У хворих відзначається симетрична офтальмоплегія (зіниця стабільно розширена, має місце косоокість, зазвичай схоже, вертикальний ністагм, опущення століття). Дисфагія (розлад ковтання) пов’язана з прогресуючим парезом м’язів глотки. Якщо спочатку хворі відчувають дискомфорт і утруднення ковтання твердої їжі, то з розвитком захворювання стає неможливим і ковтання рідини.

Порушення мови розвивається, проходячи послідовно чотири стадії. Спочатку змінюється тембр голосу, виникає осиплість внаслідок недостатньої вологості слизової оболонки голосових зв’язок. Надалі через парез м’язів язика з’являється дизартрія («каша в роті»), голос стає гнусовим (парез м’язів піднебінної фіранки) і зникає повністю після розвитку парезу голосових зв’язок. Внаслідок розладу іннервації м’язів гортані втрачається кашльовий поштовх. Хворі можуть задихнутися при попаданні в дихальні шляхи слизу та рідини.

Ботулотоксин сприяє паралічам та парезам мімічної мускулатури, викликаючи асиметрію обличчя, дисмімію. Загалом відзначається загальна слабкість, нестійкість ходи. Через парез кишкової мускулатури розвиваються запори. Гарячка для ботулізму не характерна, в окремих випадках можливий субфебрилітет. Стан серцевої діяльності характеризується почастішанням пульсу, деяким підвищенням периферичного артеріального тиску. Розлади чутливості, непритомність не характерні.

Найнебезпечніше ускладнення ботулізму – розвиток гострої дихальної недостатності, зупинка дихання внаслідок паралічу дихальної мускулатури чи асфіксія дихальних шляхів. Такі ускладнення можуть призвести до смерті. Зважаючи на розвиток застійних явищ у легенях, ботулізм може спровокувати вторинну пневмонію. В даний час є дані про можливість ускладнення інфекції міокардитом.

У зв’язку з розвитком неврологічної симптоматики хворий на бутулізм потребує огляду невролога. Специфічної лабораторної діагностики ботулізму на ранніх термінах розвитку інфекції не розроблено. Підставою для постановки діагнозу є клінічна картина та дані епідеміологічного анамнезу. Токсин виділяють та ідентифікують за допомогою біологічної проби на лабораторних тваринах. У розпал захворювання можна визначити наявність токсину в крові за допомогою HGUF з антитільним діагностикумом.

Антигени збудників виявляються за допомогою імунофлуоресцентного аналізу (ІФА), а також – РІА та ПЛР. Виділення збудника шляхом посіву калових мас не несе значущої діагностичної інформації, оскільки може мати місце розвиток зі спору вегетативної форми клостридій у кишечнику здорової людини.

При підозрі на ботулізм проводиться обов’язкова госпіталізація у відділення з можливістю підключення апарату ШВЛ з метою попередження та своєчасної допомоги у разі розвитку небезпечних для життя ускладнень. Найпершим лікувальним заходом, виробленим першу добу захворювання, є промивання шлунка з допомогою товстого зонда.

Ботулотоксин, що циркулює в крові пацієнтів, нейтралізують за допомогою разового введення полівалентних протиботулінічних сироваток методом Безрідкі (після здійснення десенсибілізації організму). У разі, якщо одноразове введення сироватки не було досить ефективним і через 12-24 години у пацієнта відзначається прогрес нейрологічної симптоматики, введення сироватки повторюють.

Досить ефективним є введення протиботулінічної людської плазми, проте цей препарат досить рідкісний через малий термін зберігання (не більше 4-6 місяців). Нині у лікуванні ботулізму знаходить застосування протиботулінічний імуноглобулін. До комплексу заходів етіотропної терапії включаються антибіотики, що призначаються з метою придушення ймовірного розвитку вегетативних форм збудника, а також тіамінпірофосфат та АТФ. Позитивний ефект має гіпербарична оксигенація.

В іншому лікування призначають виходячи з тяжкості перебігу та симптоматики. У разі формування гострої дихальної недостатності хворих переводять на штучну вентиляцію легень. Годування хворих у разі формування стійкої дисфагії виробляють рідкою їжею через тонкий зонд або переводять на парентеральне харчування. У період одужання хороший ефект у плані якнайшвидшого відновлення функцій м’язової системи має фізіотерапія.

Прогноз при високій дозі одержаного токсину та відсутності своєчасної медичної допомоги може бути вкрай несприятливим, летальність таких випадків сягає 30-60%. Застосування етіотропного лікування та методів інтенсивної терапії при розвитку грізних ускладнень значно знижують ризик смерті (до 3-4%). У разі своєчасного лікування захворювання закінчується одужанням із повним відновленням функцій через кілька місяців.

Профілактичні заходи проти ботулізму мають на увазі суворе дотримання санітарно-гігієнічних норм при виготовленні консервів, стерилізації посуду для приготування продуктів тривалого зберігання. Рибні та м’ясні продукти повинні консервуватися виключно у свіжому та ретельно очищеному від частинок ґрунту вигляді. Консервація перезрілих плодів неприпустима. Консервування в домашніх умовах повинно здійснюватися у суворій відповідності до рецептури за достатньої концентрації солі та кислоти у відкритому для доступу кисню посуді.