Бовєноїдний папульоз

Бовєноїдний папульоз — захворювання, що передається статевим шляхом, обумовлене вірусом папіломи людини, що проявляється еритематозними плямами, папулами або бляшками і протікає з ураженням шкіри геніталій, промежини, періанальної області або стегон. Бовєноїдний папульоз відноситься до передракових станів шкіри. Діагностика бовеноїдого папульозу заснована на клінічній картині, ПЛР-виявленні вірусу папіломи людини, негативних серологічних реакціях на сифіліс, результатах гістологічного дослідження. Лікування бовеноїдного папульозу полягає у проведенні загальної противірусної терапії та видаленні нашкірних елементів лазером, електрокоагуляцією, висіченням або кріодеструкцією.

Бовєноїдний папульоз спочатку був описаний як пігментна множинна форма хвороби Боуена. Потім було виявлено його зв’язок із вірусом папіломи людини. Захворювання на бовеноїдний папульоз схильні чоловіки і жінки, в основному у віці 17-40 років. У клінічній венерології також спостерігалися окремі випадки виникнення бовеноїдного папульозу у дітей, у тому числі й у новонароджених, матері яких мали це захворювання.

Бовєноїдний папкульоз – відносно рідкісне захворювання. Однак останнім часом намітилася тенденція до збільшення числа хворих, що пов’язують із зростанням безладних статевих зв’язків у суспільстві.

Етіологічним фактором бовеноїдного папульозу є вірус папіломи людини (ВПЛ), який також зумовлює виникнення кондилом, бородавок та папілом. Більшість авторів свідчить про зв’язок захворювання з ВПЛ 16, 18, 31, 33 типів. Окремі дослідження свідчать про виявлення у пацієнтів із бовеноїдним папульозом та інших типів ВПЛ.

Зараження бовеноїдним папульозом, подібно до інших венеричним захворюванням (гонорея, сифіліс, хламідіоз, уреаплазмоз тощо) відбувається статевим шляхом. Інкубаційний період може тривати від 2-3 місяців до кількох років.

Висипання бовеноїдного папульозу можуть бути представлені плямами червоного кольору, пігментованими або ліхеноїдними папулами, схожими на лейкоплакію бляшками. Елементи можуть мати множинний чи одиничний характер, розмір від кількох міліметрів до 3-3,5 см. Зазвичай вони не супроводжуються суб’єктивними відчуттями, у деяких випадках пацієнти скаржаться на свербіж. При розвитку запалення утворюється болючість.

Пігментні папули бовеноїдного папульозу мають червоно-буре, рожеве, фіолетове або жовте забарвлення. Їхня консистенція тестувата, поверхня зазвичай гладка, іноді бородавчаста. Ліхеноїдні папули бовеноїдного папульозу є локальними потовщеннями шкіри з посиленим і грубим шкірним малюнком. Вони частіше мають колір звичайної шкіри та шорстку поверхню, можуть бути покриті серозними кірками. Окремі папули, зливаючись між собою, утворюють бляшки. Лейкоплакієподібні бляшки пофарбовані в молочно-білий або сірувато-білий колір, їх краї чітко відмежовані від здорової шкіри.

Найбільш типове розташування елементів бовеноїдного папульозу у чоловіків на статевому члені, у жінок – на кліторі та статевих губах. Можлива локалізація в пахвинній ділянці, на шкірі стегон та промежини, навколо анального отвору, на слизовій оболонці рота та глотки. Як правило, на стовбурі статевого члена у чоловіків, в області вульви та навколо анусу у жінок відзначаються пігментовані папули, на головці статевого члена – ліхеноїдні.

Одночасно з проявами бовеноїдного папульозу у пацієнтів часто спостерігаються бородавки та гострі кондиломи. У жінок зустрічається поєднання бовеноїдного папульозу з дисплазією шийки матки.

Для бовеноїдного папульозу характерний тривалий перебіг без прогресування процесу з періодами спонтанних ремісій. В окремих випадках спостерігалося мимовільне вирішення захворювання. Однак, незважаючи на безневинність бовеноидного папульозу, він відноситься до передракових захворювань шкіри. Завжди існує можливість трансформації його елементів у плоскоклітинний рак шкіри статевих органів, хвороба Боуена, рак статевого члена у чоловіків або рак вульви у жінок. У зв’язку з цим пацієнти з бовеноїдним папульозом повинні перебувати на диспансерному обліку у венеролога або дерматолога і регулярно проходити огляди.

Елементи бовеноїдного папульозу можуть бути виявлені під час проведення огляду на консультації гінеколога, уролога чи андролога. У таких випадках пацієнт прямує до венеролога, який і встановлює діагноз, ґрунтуючись на клінічних даних, результатах ПЛР-діагностики, цитологічного та гістологічного дослідження матеріалу, отриманого з ураженої ділянки шкіри.

ПЛР-дослідження спрямовані на виявлення та типування вірусу папіломи людини. Вони проводяться з зіскрібком, кров’ю пацієнта або мазками, взятими зі статевих органів. Для виключення сифілітичної природи шкірних елементів проводиться їхнє дослідження на бліду трепонему, серологічна діагностика (RPR-тест, РІБТ, РІФ).

Цитологічне дослідження зіскрібка або мазка-відбитка елементів бовеноїдного папульозу виявляє наявність койлоцитозу – великої кількості епітеліоцитів з характерним просвітленням навколо ядра, а також клітин з подвоєними ядрами. Гістологічна картина бовеноїдного папульозу відповідає раку in situ. Спостерігається проліфірація кератиноцитів та атипові мітози. Характерні для бовеноїдного папульозу поліморфні атипові клітини з гіперхромними ядрами дифузно розсіяні по всій товщі епідермісу, тоді як при хворобі Боуена подібні клітини мають компактні групи.

Диференціальна діагностика бовеноидного папульозу проводиться з сифілісом, гострими кондиломами, псоріазом, червоним плоским лишаєм, хворобою Боуена, звичайними бородавками.

Необхідність лікування бовеноїдного папульозу продиктована ймовірністю його зловживання. Проводиться кріодеструкція, лазерне видалення, електрокоагуляція або хірургічне висічення елементів бовеноїдного папульозу. Застосовується також нанесення цитостатиків (проспідію хлориду, фторурацилу) на уражені ділянки шкіри або їхнє обколювання інтерфероном. Місцеве лікування бовеноїдного папульозу супроводжується загальною противірусною терапією.

Слід зазначити, що бовеноїдний папульоз схильний до частого рецидивування і навіть його комплексне лікування не завжди є досить ефективним.

Заходи, спрямовані на запобігання зараженню з розвитком бовеноїдного папульозу, відповідають загальним принципам профілактики ІПСШ. Вони включають в першу чергу розумну статеву поведінку та використання презервативу під час статевого контакту.