Бронхіт курця

Бронхіт курця – це хронічне запальне захворювання слизової оболонки бронхів, обумовлене систематичним шкідливим впливом тютюнового диму. Виявляється продуктивним кашлем, що триває понад 3 місяці протягом одного року протягом не менше двох років. Діагноз встановлюється на основі даних рентгенографії, КТ грудної клітки, лабораторних аналізів, спірометрії, бронхоскопії. Призначається консервативне лікування муколітиками та відхаркувальними засобами. У період загострення застосовуються антибіотики та бронходилятори. Рекомендується відмовитися від куріння.

Бронхіт курця є хронічною патологією, що розвивається на тлі тривалого інтенсивного тютюнопаління. В англомовних статтях з пульмонології хронічний бронхіт позиціонується як один із проявів ХОЗЛ. Захворювання зустрічається у 7% населення, 70-80% пацієнтів набувають його у зв’язку з курінням тютюну. Питома вага бронхіту серед усіх хронічних захворювань легень становить 60-70%. Перші симптоми з’являються віком від 30 до 40 років. Індекс куріння у таких хворих становить приблизно 10-15 пачок/років. Чоловіки хворіють у 2-4 рази частіше за жінок. Продовження куріння на стадії необструктивного хронічного бронхіту часто спричиняє формування ХОЗЛ.

Як основна причина виникнення бронхіту курця виступає тютюновий дим, що вдихається людиною. Встановлено, що ця субстанція містить понад 4 000 компонентів, які токсично впливають на респіраторну систему. Інтенсивність ушкоджуючої дії тютюнового диму щодо слизової оболонки респіраторного тракту залежить від глибини затягування, кількості викурених на добу сигарет та стажу куріння.

Хронічний бронхіт також діагностується в осіб, змушених довго перебувати у прокурених приміщеннях. Симптоми хвороби у активних і пасивних курців з’являються приблизно через 10-15 років регулярного вдихання тютюнового диму, проте не всі, хто курить, однаково схильні до розвитку цієї патології. Додаткові фактори ризику, що сприяють формуванню запального процесу в бронхах, поділяються на:

• Екзогенні. Поряд з курінням шкідливу дію на бронхіальну стінку надають шкідливі умови праці. До них відносяться інгаляції рослинного або металевого пилу, токсичних парів та зварювального аерозолю. Несприятливі кліматичні умови (часті переохолодження) також сприяють виникненню захворювання, розвитку загострень.
• Ендогенні. Цьому захворюванню більше схильні пацієнти з утрудненням носового дихання, що виникають через хронічні захворювання носа або його придаткові пазухи, особи з порушенням функцій імунної системи. Існує спадкова схильність до хвороб органів дихання. Бронхіт курця часто дебютує на тлі симптомів гострої респіраторної інфекції, пневмонії.

Компоненти тютюнового диму негативно впливають на слизову оболонку трахеобронхіального дерева, фактори місцевого імунітету. Страждають клітини війчастого епітелію, гіпертрофуються бронхіальні залози. Збільшується продукція секрету, змінюються його реологічні властивості – підвищується в’язкість. Пошкоджений миготливий епітелій не справляється з великою кількістю густого мокротиння, яке застоюється в бронхах, видаляється тільки з кашлем. Клітини миготливого епітелію поступово атрофуються.

Тютюновий дим згубно діє нормальну мікрофлору носоглотки. Верхні дихальні шляхи колонізуються пневмококом, гемофільною паличкою та іншими умовно-патогенними мікроорганізмами. Потрапляючи в бронхи, патогени прикріплюються до ділянок слизової оболонки з атрофованим епітелієм. Зниження функцій факторів локального захисту призводить до подальшого поширення інфекції. Розвивається запальна реакція. Формується тотальний ендобронхіт. Відбувається ремоделювання бронхів, з’являється і стає незворотною бронхообструкцією.

Захворювання розвивається поступово, повільно. Основний симптом хвороби – кашель з мокротинням з’являється у пацієнтів із 10-15-річним стажем куріння. На початковому етапі хворі скаржаться на необхідність відкашлятися вранці після сну. Кашель має інтермітуючий характер, посилюється в період загострень, слабшає або повністю зникає під час ремісії. Відходить світле мокротиння.

Загострення хвороби виникають і натомість переохолодження, провокуються респіраторної інфекцією. Крім кашлю в цей період є симптоми загального нездужання, підвищення температури до субфебрильних або фебрильних значень. Іноді бронхіт курця супроводжується бронхообструктивним синдромом, що проявляється експіраторною задишкою. Ознаки обструкції дихальних шляхів ранніх стадіях хвороби спостерігаються лише під час загострення.

У міру прогресування хвороби кашель стає незмінним, турбує хворого в період ремісії. Він може мати нападоподібний характер, виникати в будь-який час доби. Змінюється колір мокротиння. Бронхіальне виділення набуває коричневого відтінку, іноді спостерігається кровохаркання. При приєднанні інфекції мокротиння стає гнійним жовто-зеленим. З’являється задишка при значній фізичній напрузі.

Симптоми пізньої стадії захворювання відповідають клінічним проявам ХОЗЛ. Прогресує задишка. Пацієнти скаржаться на утруднений видих, відчуття нестачі повітря під час ходьби, найменшого фізичного навантаження. Мокрота важко відкашлюється. У хворих з тривало персистуючим бронхітом курця з’являються ознаки дистальної гіпертрофічної остеоартропатії, до кашлю та задишки приєднується тахікардія, порушення серцевого ритму.

Бронхіт курця прогресує повільно, у 90% випадків призводить до незворотної обструкції бронхів. Формується ХОЗЛ – найпоширеніше ускладнення даного патологічного процесу, що закінчується розвитком хронічного легеневого серця. Інфекційні загострення часто супроводжуються появою бронхопневмонії з подальшим утворенням ділянок пневмофіброзу, бронхоектазів. Іноді спостерігаються епізоди кровохаркання. У 20-30% випадків бронхіт курця ускладнюється бронхогенним раком легені.

Пацієнти з підозрою на бронхіт курця обстежуються у терапевта та пульмонолога. При зборі анамнезу уточнюється стаж куріння, кількість цигарок, що викурюються протягом доби, враховуються спадковість та професійні шкідливості. Огляд пацієнтів з пізньою стадією хвороби виявляє ціаноз шкірних покривів, бочкоподібну форму грудної клітки та деформацію нігтьових фаланг пальців на кшталт барабанних паличок.

Перкуторно визначається скорочення легеневого звуку. Аускультативні симптоми змінюються, залежно від стадії патологічного процесу. Вислуховується жорстке або ослаблене дихання, сухі свистячі та дзижчать, а також вологі хрипи. Простий (необструктивний) бронхіт слід диференціювати з ХОЗЛ, необхідно виключити бронхіальну астму, туберкульоз та онкопатологію легень. Для уточнення діагнозу та з метою диференціальної діагностики призначаються:

• Променеві методи дослідження. У перші роки захворювання зміни на рентгенограмі легень можуть бути відсутніми. Пізніше візуалізуються рентгенологічні ознаки емфіземи та пневмосклерозу. КТ грудної порожнини виявляє бронхоектазу, наявність інтерстиціальних змін. У стадії ХОЗЛ визначається шаблеподібна деформація трахеї.
• Ендоскопічна діагностика. Фібробронхоскопія одна із основних методів дослідження. З її допомогою виявляються симптоми дифузного ендобронхіту, бронхоектазії, встановлюється ступінь запалення бронхіальної стінки. За підозри на неопластичний процес виконується біопсія.
• Функціональні дослідження. Аналіз функції зовнішнього дихання здійснюється за допомогою спірометрії, бодіплетизмографії. Ці методики допомагають підтвердити бронхіальну обструкцію, диференціювати хронічний бронхіт із бронхіальною астмою. Оцінюється оборотність, варіабельність обструкції. За потреби проводяться провокаційні тести. На ЕКГ визначаються ознаки навантаження правих відділів серця.
• лабораторні аналізи. Належать до додаткових методів діагностики. Запальні зміни з боку периферичної крові характерні загострення процесу чи наявності інфекційних ускладнень. Посіви мокротиння виявляють патогенні мікроорганізми, дозволяють встановити їхню чутливість до антибактеріальних препаратів.

Лікування здійснюється здебільшого консервативними методами. Обов’язковою умовою успішної терапії є повна відмова від тютюнопаління. Статистично встановлено, що у пацієнтів, які кинули палити, сповільнюється чи зупиняється прогресування симптомів хвороби. У хворих на термінальній стадії ХОЗЛ можливе хірургічне лікування – одно- або двостороння трансплантація легень або пересадка комплексу серце-легені.

Консервативна терапія

Обсяг терапевтичних заходів залежить від стадії патології, наявності ускладнень. Призначаються патогенетичні та етіотропні лікарські препарати, реабілітаційні процедури. Лікування проводиться як під час загострень, і у стані ремісії. На ранніх етапах необхідно мотивувати хворого кинути палити, санувати хронічні осередки інфекції. Пацієнт навчається дихальної гімнастики, займається лікувальною фізкультурою. Фармакологічне лікування включає наступні групи препаратів:

• Антибіотики. Застосовуються як етіотропна терапія при інфекційному загостренні бронхіту. Переважними є антибактеріальні препарати широкого спектру дії, ефективні щодо пневмокока, гемофільної палички та атипових (внутрішньоклітинних) мікроорганізмів. Рекомендовані захищені амінопеніциліни, цефалоспорини 3 покоління, макроліди. За наявності аналізу на чутливість мікрофлори до антибіотиків враховуються його результати.
• Бронходилататори. Лікування бронхорозширювальними засобами призначається при появі ознак бронхіальної обструкції при загостренні патології та як базисна терапія на пізніх стадіях бронхіту. Препаратами першої лінії є антихолінергічні засоби як монотерапія або в комбінації з бета-2-агоністами. Також можна використовувати метилксантини.
• Кортикостероїди. Лікування інгаляційними кортикостероїдами доповнює базову терапію антихолінергічними препаратами при низькій ефективності останніх. Показанням для коротких курсів системних глюкокортикостероїдних гормонів є симптоми бронхоконстрикції на фоні загострень.
• Мукорегулятори. Мукорегулюючі засоби застосовуються як патогенетичне лікування, показані на будь-якому етапі розвитку бронхіту курця. До препаратів вибору відносяться лікарські засоби групи амброксолу, ацетилцистеїну та карбоцистеїну. Не виключається використання фітозбору.

Хірургічне лікування

Трансплантація легень як оперативне лікування останньої стадії ХОЗЛ, до якої зрештою призводить бронхіт курця, відноситься до експериментальних методів, здійснюється вкрай рідко. Тимчасовий інтервал, протягом якого слід виконати втручання, дуже важко визначити. Терміни виживання після ранньої трансплантації легень нижчі, ніж тривалість життя при природному перебігу патології. Через застосування імунодепресантів у післяопераційному періоді у курця суттєво збільшується ризик виникнення легеневої карциноми.

Бронхіт курця відрізняється відносно сприятливим перебігом. Зазвичай симптоми захворювання прогресують протягом кількох десятків років. Виняток шкідливого впливу тютюнового диму на органи дихання значно покращує прогноз. Продовження куріння, невчасно розпочате лікування стають причиною формування легенево-серцевої недостатності, інвалідизації та загибелі хворого. Превентивні заходи зводяться до відмови тютюнопаління. До вторинної профілактики поряд з обов’язковим припиненням куріння належать реабілітаційні заходи, сезонна вакцинація проти респіраторних інфекцій.