БРОНХОЕКТАТИЧНА ХВОРОБА

Хронічний бронхіт чи хронічна пневмонія, пневмо-склероз можуть ускладнитися розвитком бронхоэктазий – циліндричних чи мешотчатых розширень бронхів, у яких накопичується бронхіальний секрет, часто гнійний. Інші захворювання легень (туберкульоз, бронхіальна астма, пневмоконіози, сторонні тіла, плеврит) супроводжуються виникненням бронхоектазії більш рідко. Нарешті, у 5% випадків бронхоектази бувають уродженими і нерідко поєднуються з іншими аномаліями розвитку легень.
Бронхоектатична хвороба зазвичай починається в дитинстві та до дітородного віку має добре виражену симптоматику. Основна скарга – кашель із мокротинням. Кашель практично постійний: то частіший, то більш рідкісний. Мокрота рясно виділяється в ранковий час і в меншій кількості в решту часу. Вона може бути рідкою або в’язкою, відокремлюється легко або важко, зазвичай слизово-гнійна. Кашель частішає і кількість мокротиння збільшується в холод-
ну і вологу пору року. При бронхоектазії може спостерігатися кровохаркання – від мізерної домішки крові в харкотинні до легеневої кровотечі. Іноді кровохаркання виникає під час менструації. Бронхоектатична хвороба супроводжується періодами підвищеної температури тіла (субфебрильною або вищою). Гарячка збільшується при розвитку перифокальної пневмонії.
При огляді хворої виявляються одутлість обличчя, пальці у вигляді “барабанних паличок”, нігті, подібні до годинникового скла, виснаження, акроціаноз. Грудна клітка розширена, рухливість її обмежена. Перкуторно визначаються ділянки притуплення. Дихання ослаблене, жорстке або подекуди бронхіальне. На тлі розсіяних сухих хрипів вислуховуються дрібнопухирчасті вологі хрипи протягом тривалого часу в тому самому місці. Бронхоектази частіше розвиваються в нижніх та середніх відділах легень. При вираженій фізикальній симптоматиці рентгенологічне дослідження, допустиме під час вагітності (рентгеноскопія, оглядова рентгенографія), може виявитися малоінформативним. Проте слід звертати увагу на непрямі ознаки бронхоектатичної хвороби: посилення легеневого малюнка, комірчасті кільцеподібні тіні, зміщення органів середостіння в хвору сторону, симптоми хронічної інтерстиціальної пневмонії. Достовірні дані про наявність бронхоектазів може дати лише бронхографія, що протипоказана під час вагітності.
При дослідженні крові знаходять лейкоцитоз, підвищену ШОЕ, у деяких хворих – анемію. У мокротинні не міститься елементів легеневої тканини, але багато мікробів, запах її може бути гнильним.
Вагітність не сприяє загостренню бронхоектатичної хвороби, але підвищення рівня діафрагми на 3 см, властиве вагітності, у хворих на пневмосклероз, емфізему легень може посилити дихальну недостатність. Несприятлива зміна погодних умов, особливо восени та взимку, застудні захворювання викликають загострення бронхоектатичної хвороби незалежно від терміну вагітності.
У більшості хворих бронхоектатична хвороба не є протипоказанням для вагітності. Однак загострення захворювання в перші 3 місяці вагітності, дихальна недостатність ІІ-ІІІ стадії, легенево-серцева недостатність є показанням для переривання вагітності. Дихальна недостатність III стадії та легенево-серцева недостатність є показаннями для припинення вагітності та пізніше 12 тижнів.
Пологи рекомендується вести через природні родові шляхи. У хворих з легенево-серцевою недостатністю потуги мають бути вимкнені за допомогою акушерських щипців. Кесарів розтин в умовах хронічно інфікованого організму протипоказаний; при необхідності воно може бути зроблено екстраперитонеальним методом.
Вагітні з бронхоектатичною хворобою повинні бути диспансеризовані терапевтом жіночої консультації. При загостреннях захворювання вони потребують госпіталізації, краще терапевтичного відділення. Навіть за відсутності загострення хвороби та легенево-серцевої недостатності госпіталізація до акушерського стаціонару бажана за 2-3 тижні. до терміну пологів на лікування основного захворювання, з’ясування характеру мікрофлори мокротиння та її чутливості до антибіотиків з метою профілактики післяпологових гнійно-септичних ускладнень.
Хворим із бронхоектатичною хворобою рекомендуються висококалорійне харчування зі збільшеною кількістю білка та вітамінів, забезпечення роботою в теплому, добре провітрюваному приміщенні, прогулянки на свіжому повітрі. Постільний режим потрібний лише при підвищенні температури тіла. При загостренні захворювання застосовується лікування антибіотиками, до яких чутлива флора мокротиння, за принципами та обмеженнями, зазначеними в розділі “Бронхіт”. Кілька разів на день слід приймати положення, при якому найбільше вільно відходить мокротиння. Якщо мокрота відокремлюється, призначають відхаркувальні засоби: мікстуру з трави термопсису, терпінгідрат, натрію гідрокарбонат. Оперативне лікування – видалення легені або її частини – під час вагітності застосовується рідко, але й цю можливість слід мати на увазі, якщо процес локалізований.