Бруксизм

Бруксизм – епізоди, що періодично виникають, мимовільного скорочення жувальної мускулатури, що супроводжуються стисканням щелеп і скреготінням зубами. Крім основного симптому – скрипу зубами, бруксизм може призводити до патологічної стирання та гіперестезії зубів, утворення клиноподібних дефектів, патології пародонту та СНЩС, болям у жувальних м’язах, головного болю тощо. зубів, полісомнографічне дослідження, електроміографії. У лікуванні бруксизму застосовується психотерапія, масаж, фізіотерапія, ботулінотерапія, носіння захисних капп.

Бруксизм – пароксизмальний скрегіт зубами, що виникає внаслідок спазму жувальних м’язів, стискання щелеп та їх інтенсивного руху щодо один одного. У період молочного прикусу (від моменту прорізування зубів до 7 років) бруксизм трапляється приблизно у половини дітей; поширеність проблеми серед дорослих становить 5-10%. Про бруксизм у дітей та дорослих говорять у тому випадку, якщо скрип та скрегіт зубами виникає під час сну; якщо ці прояви трапляються в денний час, такий стан розцінюється як бруксіоманія. Бруксизм і бруксіоманія відносяться до парафункцій жувальних м’язів (оральним парафункцій).

Оскільки в основі розвитку бруксизму може лежати комплекс різних причин та їх поєднання, дана проблема вивчається не лише в рамках стоматології, а й психології, неврології, отоларингології, гастроентерології. Розглянемо основні етіологічні причини бруксизму.

1. Згідно психологічної теорії, Бруксизм є відображенням емоційного неблагополуччя, стресів, перевантажень, частих афективних станів, перенапруги, що викликають мимовільні м’язові скорочення та скрегіт зубами. Бруксизм іноді називають «хворобою бізнесменів», які зазнають постійних психоемоційних навантажень, проте короткочасні епізоди бруксизму уві сні можуть виникати і у людей, які мають позитивний емоційний настрій.
2. Неврогенна теорія Бруксизму розглядає проблему з точки зору порушення діяльності центральної та периферичної систем, що призводять до неврологічним та руховим розладам. Помічено, що бруксизм нерідко поєднується з порушеннями сну (сомнамбулізмом, хропінням, нічними кошмарами, апное уві сні), тремором, енурезом, епілепсією. Крім цього, такі стани, як тризм і бруксизм, можуть розвиватися внаслідок тонічного напруження жувальної мускулатури при ураженні рухових нейронів трійчастого нерва.
3. Стоматологічна теорія ґрунтується на тому, що виникненню бруксизму сприяють різні відхилення в будові та функціонуванні зубощелепної системи: неправильний прикус, аномалії зубів (адентія, надкомплектні зуби), погано підібрані зубні протези або брекет-системи, неякісне лікування зубів, артроз та арт.
4. З точки зору остеопатичної теорії, бруксизм інтерпретується як спроба нейром’язової системи усунути блокування черепних швів та відновити порушений краніосакральний ритм. Дані явища у дітей можуть виникати внаслідок ускладненого перебігу пологів та пологових травм, аномалій зубів, неправильного прикусу тощо; у дорослих – при неправильно виконаному протезуванні зубів, остеохондрозі шийного відділу хребта та ін.

Інші теорії бруксизму, що не знаходять широкого визнання та достовірних наукових підтверджень, пов’язують зріже зубами з порушенням носового дихання (аденоїдами, викривленням носової перегородки, частими ринітами), гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, гельмінтозом ентимозіозом, аскаридозом. вальною гумкою та ін.

До скреготу зубами схильні особи, які страждають на хворобу Паркінсона і хорею Гентінгтона. Бруксизм у дітей може виникати у періоди прорізування та зміни зубів. Кофакторами бруксизму можуть виступати нещодавно перенесена черепно-мозкова травма, зловживання алкоголем, нікотином, кофеїном, снодійними, антидепресантами.

Епізоди бруксизму, як правило, тривають близько 10 секунд, проте за ніч можуть повторюватися багаторазово, супроводжуючись звуком скреготу або клацання зубами. Зазвичай ці симптоми помічають близькі пацієнтів (батьки, подружжя), оскільки під час сну людина не контролює свій стан і не прокидається від скрипу зубів. Приступи скрегота зубами часто супроводжуються зміною дихання, артеріального тиску та пульсу.

Вранці пацієнти часто відзначають лицьову міалгію, зубний біль, болі в області щелеп, головний біль, денну сонливість, запаморочення. При тривалому перебігу бруксизму можуть розвиватися патологічна стирання зубів, гіперестезія зубів, клиноподібні дефекти, сколи та тріщини емалі, переломи коронок зубів. Наслідком травмування навколозубних тканин при бруксизмі є запалення в періодонтальних тканинах (періодонтит), розхитування та випадання зубів. Надмірне неконтрольоване навантаження на зуби може стати причиною сколів реставрацій та пломб, сколів кераміки на штучних коронках, поломки зубних протезів.

Віддаленими наслідками бруксизму та бруксіоманії може бути м’язово-суглобова дисфункція СНЩС: гіпертрофія жувальних м’язів, обмеження руху щелеп, болі у скронево-нижньощелепних суглобах, плечових суглобах, шиї. Постійна травматизація слизової порожнини рота у деяких хворих на бруксизм призводить до виникнення гінгівіту, плоского червоного лишаю, фібром порожнини рота, фестончастої (зубчастої) язика, саден під знімними протезами.

Факт бруксизму зазвичай встановлюється виходячи з суб’єктивних скарг хворого та її родичів, і навіть непрямих ознак, виявлених стоматологом під час огляду порожнини рота. Методом об’єктивної діагностики бруксизму служить використання так званих брукс чекерів – спеціальних капп, виготовлених на підставі зліпка та моделі щелепи пацієнта та дозволяють визначити наявність оклюзійних перешкод. Після нічного носіння каппа передається для аналізу у клініку; Вивчення брукс чекера дозволяє стоматологу визначити, які зуби зазнають перевантаження.

Патологічна активність жувальної мускулатури може бути зареєстрована у процесі проведення електроміографії чи полісомнографії. Набагато складнішу задачу є виявлення причин бруксизму у пацієнта, що нерідко вимагає залучення низки суміжних фахівців: неврологів, психологів, отоларингологів, остеопатів, гастроентерологів.

Способи терапії бруксизму залежать від його причин та ступеня. У дітей раннього віку бруксизм зазвичай не вимагає спеціального лікування та приходить самостійно до 6-7 років. У дорослих пацієнтів максимальний ефект від лікування бруксизму досягається при комплексному підході з використанням психотерапевтичних, медикаментозних, фізіотерапевтичних та стоматологічних методик.

При бруксизмі, викликаному психогенними факторами, на перший план виходять когнітивно-поведінкова психотерапія: біологічний зворотний зв’язок, методи релаксації та самоконтролю, тренінги та ін. Медикаментозна терапія бруксизму спрямована на зменшення судомної активності жувальних м’язів уві сні і може включати призначення , препаратів магнію, кальцію, вітамінів групи В, ін’єкцій ботулінічного токсину та ін. У деяких випадках при бруксизмі може бути показано остеопатичне лікування, сеанси мануальної терапії та масажу, постановка теплих вологих компресів на область щелепи.

Стоматологічне лікування бруксизму проводиться за участю різних фахівців: терапевта, стоматолога-ортопеда, ортодонта, пародонтолога. Воно передбачає виготовлення та використання спеціальних захисних капп з м’якого пластику або гуми, за показаннями – вибіркове пришліфування зубів, виправлення прикусу за допомогою ортодонтичного лікування, заміщення відсутніх зубів протезами або дентальними імплантатами.

Приступати до виправлення естетичних дефектів зубів (реставрації клиноподібних дефектів, постановки пломб, встановлення вінірів, постановки коронок, лікування періодонтиту тощо) слід лише після усунення причин та явищ бруксизму.

Спроби самостійно впоратися з бруксизмом, як правило, виявляються безрезультатними і нерідко призводять до плачевних наслідків. При усвідомленні наявності даної проблеми слід звернутися до професійної консультації до стоматолога. Проведення комплексної діагностики та вибір адекватного методу лікування дозволяє назавжди позбавитися цієї нав’язливої ​​патологічної звички, попередити або усунути наслідки бруксизму.

Профілактика бруксизму передбачає нормалізацію психоемоційного стану, звільнення від шкідливих звичок, навчання прийомів саморозслаблення та самомасажу. Важливою ланкою попередження бруксизму є своєчасне усунення захворювань зубів та нервової системи.