Бруксизм у дітей

Бруксизм у дітей – Це тертя або скрип зубами в результаті стереотипних рухів жувальної мускулатури і нижньої щелепи. Захворювання проявляється зубним скреготом, хворобливістю в області скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС), порушенням сну, цефалгією. Діагностика заснована на даних анамнезу життя, хвороби, основних симптомах та стоматологічному огляді. Лікування комплексне, включає місцеву стоматологічну терапію, медикаментозну допомогу, нормалізацію психосоціального тла. Якщо бруксизм є супутньою патологією, проводиться лікування основного захворювання.

Свою назву захворювання отримало від грецького терміна «бругмос» – скрегіт зубами. Бруксизм може протікати у трьох формах: денний, нічний та поєднаний. Симптоми нічного бруксизму повністю мимовільні, денного напівдовільні, тому іноді денну форму називають бруксоманією. Поширеність хвороби у дітей у середньому становить 33%, у період прорізування молочних зубів може досягати 50%, а за даними деяких авторів – 80%. Існує два піки захворюваності: 1-5 років та 13-18 років. У дитячій стоматології бруксизм посідає третє місце після карієсу та пародонтиту.

Природа бруксизму у практичній педіатрії вивчена недостатньо. У грудних дітей цей стан розцінюється як фізіологічний. У такий спосіб дитина намагається знизити інтенсивність дискомфорту, пов’язаного із прорізуванням зубів. Бруксизм – поліетиологічне захворювання, у якого складно вичленувати одну основну причину. Тому для пошуку етіофакторів використовується індивідуальний підхід із залученням необхідних «вузьких» спеціалістів. В основі патології лежить поєднання кількох умов:

• Обтяжена спадковість. Ризик розвитку бруксизму на 50% вище у дитини, мати або батько якої страждали на цю патологію. У дітей від багатоплідної вагітності висока ймовірність бруксизму у разі появи його в одного з близнюків.
• Захворювання нервової системи. До факторів ризику відносять пологову травму, черепно-мозкову травму, інсомнію, перинатальну поразку ЦНС. Зубний скрегіт – один із симптомів епісиндрому. Поява бруксизму характерна для відновного етапу після травматичної чи гіпоксичної енцефалопатії.
• Вроджені хвороби. Такі захворювання, як синдром Ретта (97%), синдром Дауна (42%), хвороба Гентінгтона асоційовані з дентальними дефектами і, як наслідок, зубним скрипом. Гіперкінези при дистонічних розладах, аномаліях обміну можуть призводити до цієї патології.
• Розлади психіки та поведінки. Бруксизм у дітей часто узгоджується з аутизмом, РАС, тривожними станами, стереотипіями. Нерідко має місце у пацієнтів з неврівноваженою психікою, плаксивістю, схильних до стресів та переживань.
• Стоматологічні чинники. Є прямий зв’язок патології з дефектами прикусу, аномаліями розвитку і травмами зубів. Неправильно підібрана брекет-система – також одна з причин порушення оклюзії зубів. На етапі дентації бруксизм може мати тимчасовий характер.
• Шкідливі звички. З актуальних у підлітків мають значення тютюнопаління, вживання наркотичних речовин (екстазі), алкоголю, зловживання кавою, жувальною гумкою. У дітей раннього віку зубний скрегіт поєднується з ссанням пальця.
• Захворювання ЛОР-органів. Як провокуючий фактор бруксизму, розглядається хронічна гіпоксія, постійне ротове дихання при ЛОР-патологіях. Зустрічається при викривленні носової перегородки, хронічному риніті, синуситі, поліпозі, аденоїдних вегетаціях.

Механізм розвитку захворювання остаточно не вивчений. Існує дві теорії патогенезу бруксизму: центральна та периферична. Стоматологи дотримуються останньої. Відповідно до периферичної теорії, в основі стану лежить оклюзійна дисгармонія. Через аномалію прикусу, деформацію окремих зубів або їх відсутність не відбувається повного змикання щелеп. Жувальні м’язи, намагаючись забезпечити узгодженість роботи жувального апарату, приходять у тонус. Порушується функція СНЩС, відбуваються мимовільні скорочення м’язових волокон.

До центральної теорії схиляються лікарі з інших спеціальностей: неврологи, психіатри. Згідно з цією теорією, вогнище патологічної рухливості СНЩС формується на рівні головного мозку. У стволі ГМ розташовані нейрони, які регулюють узгоджену діяльність м’язів нижньої щелепи. Ця зона називається “центральний генератор упорядкованої активності жування” (ЦГУА). Якщо до ЦГУА надходять патологічні імпульси з периферії, то генерується цикл стереотипних жувальних рухів.

Прояви захворювання мають характерні риси залежно від форми. При нічному бруксизмі у дітей переважає скрип, скрегіт зубами, уявне жування. Батьки відзначають появу симптомів у середині ночі. Вони можуть поєднуватися зі сноговорінням, енурезом, здриганнями. Діти підліткового віку нерідко прокидаються із міцно стиснутими щелепами.

Денний бруксизм проявляється напівдовільним стисненням зубів. Зазвичай це відбувається за стресової ситуації або тривалому зосередженні: під час уроків, гри на комп’ютері. Денну форму бруксизму схильні діти з лабільною психікою, підвищеною тривожністю. Постійна нічна жувальна активність провокує розвиток хронічного головного болю у дитини. Саме вона часто змушує батьків звернутися до лікаря.

Окрема форма – поєднання нічного та денного бруксизму. У дітей з такою проблемою відзначається маса супутніх симптомів: головний біль, виснаження, проблеми зі сном та засинанням. При поєднаному варіанті дитина запальна, плаксив, має різні поведінкові порушення, складності у спілкуванні. Патогномонічні такі звички, як підпирання підборіддя долонею, часте використання жувальної гумки, кусання олівця/авторучки.

Хронічний нічний бруксизм ускладнюється безсонням, сноходінням, болями у м’язах спини, шиї. Як результат, у дітей розвивається синдром хронічної втоми, що негативно відбивається на успішності в школі, дитина стає незібраною, неуважною. Якщо проблему не коригувати вчасно, з’являються хронічна цефалгія, мігрень, запаморочення, дзвін у вухах.

Понад 80% дітей скаржаться на зубний біль. Тиск на зубну емаль призводить до розвитку карієсу, підвищеної чутливості зубів. При постійних зубах формуються стійкі порушення прикусу, асиметрія зубного ряду та обличчя, підвищується ризик ранньої втрати зубів. У 63% дітей виявляються травми язика, внутрішньої поверхні щік.

Складнощі складає діагностика денної форми бруксизму, особливо у дітей віком до 12 років. Цей факт пов’язаний з труднощами при отриманні достовірної інформації про скарги та відчуття дитини. Часто батьки звертаються до педіатра чи дитячого невролога з неспецифічними скаргами, стоматологічна проблема виявляється вже під час обстеження. Алгоритм діагностики:

6. Скарги та анамнез. Батьки хворої дитини вказують на скрегіт зубами вночі, стирання емалі. Діти скаржаться на головний біль, біль під час м’язів обличчя. З анамнезу мають місце ускладнення внутрішньоутробного, неонатального періоду, наркоз у минулому. За статистикою, понад 50% хворих перебувають на обліку у невролога у грудному віці.
7. Загальний огляд. Привертають увагу поведінкові особливості дитини, розгальмованість. У кутах нижньої щелепи визначаються щільні м’язові валики. Пальпаторно відзначається напруженість мускулатури обличчя, болючість у зоні СНЩС.
8. Стоматологічний огляд. Характерні патологічна стирання коронки зуба, клиноподібні дефекти, аномалії прикусу, звуження дентального ряду. На слизовій щік, губ, язика видно сліди від постійного прикушування.
9. Полісомнографія з відеореєстрацією. Під час сну за допомогою прикріплених до тіла датчиків реєструють електричну активність головного мозку, серця, рухливість СНЩС. Виявляють десинхронізований тип ЕЕГ, почастішання серцевого ритму, поява вночі м’язово-жувальної активності.

Консервативна терапія

Включає режимні заходи, створені задля відновлення психоемоційної сфери дитини. Важливою є нормалізація режиму дня, забезпечення відпочинку за віковими нормами. Дітям-підліткам з бруксизмом потрібно виключити з раціону кофеїн-місцеві напої. Важливе значення належить боротьбі зі згубними звичками, зокрема тютюнопалінням. Для дітей, які страждають на денну форму, саме заходи щодо зниження тривожності підвищують шанси на одужання.

Медикаментозне лікування бруксизму застосовується для дітей із обтяженим анамнезом з неврології. Виходячи з тяжкості супутніх неврологічних розладів, призначають такі групи препаратів:

• протисудомні препарати на основі фенобарбіталу, бензобарбіталу. Показані лише за патологічних змін на електроенцефалограмі;
• нейровітаміни групи В: тіамін, піридоксин, ціанокобаламін та їх поєднання,
• ноотропи з групи пірацетаму, гопантенової кислоти,
• мозкові метаболіти: вінпоцетин, цинарізин.

Курс лікування тривалий, розрахований на 2-4 місяці. Призначення здійснюють спільно дитячий невролог та педіатр з урахуванням обмежень за віком.

Стоматологічне лікування

Симптоматичне лікування бруксизму – використання знімної пластмасової капи. Вона складається з м’якої основи та щільної оклюзійної поверхні. Каппа виготовляється за індивідуальними вимірами, надівається на нижню щелепу на ніч. Завдання капи – попередити стирання емалі, руйнування зубів. Паралельно дитячий стоматолог проводить лікування запальних процесів: карієсу, пародонтиту. За наявності порушень прикусу до лікування підключається ортодонт.

Фізіотерапія

Фізіотерапевтичне лікування позитивно впливає на психоемоційну сферу, покращує функціональний стан м’язів щелепи, шиї, комірної зони. Застосовують магнітотерапію, ультразвукову техніку, міогімностику, масаж м’язів обличчя. Хороші результати при бруксизм отримані в результаті курсу черезшкірної нейроелектростимуляції жувальних м’язів, м’язів шиї.

При своєчасній діагностиці, адекватному лікуванні, відсутності тяжкої супутньої патології прогноз є сприятливим. Профілактика бруксизму починається з виношування вагітності, прихильності матері до здорового способу життя та грудного вигодовування, попередження пренатальних інфекцій. З народження для дітей має бути створити оптимальний режим відпочинку та неспання. Важливо стежити за змінами психоемоційного стану дитини, за відсутності скарг відвідувати дантиста щороку. Пацієнт, який отримував лікування від бруксизму, повинен консультуватися у дитячого стоматолога двічі на рік.