Бурсит колінного суглоба

Бурсит колінного суглоба – Це запалення однієї з навколосуглобових сумок (бурс), розташованих в області коліна. Може бути асептичним або гнійним, гострим, підгострим або хронічним. При асептичному бурсіті в області сумки виникає обмежена пухлиноподібна освіта, можливі неінтенсивні болі, скутість суглоба, місцева гіперемія та гіпертермія. При гнійному бурсіті уражена область набрякла, гаряча, відзначаються виражені болі та ознаки загальної інтоксикації. У нескладних випадках діагноз виставляється на підставі клінічних ознак. Іноді для уточнення діагнозу потрібна пункція бурси, рентгенографія, КТ, МРТ, УЗД чи артрографія. Лікування асептичних бурситів зазвичай консервативне, гнійних – оперативне.

Бурсит колінного суглоба – запальний процес у навколосуглобовій сумці. Може бути інфекційним чи неінфекційним (асептичним). Протікає гостро, підгостро чи хронічно. Найчастіше вражає людей, діяльність яких пов’язана з інтенсивним навантаженням на ноги (спортсмени) або з тривалим стоянням на колінах (покрівельники). У минулому така патологія нерідко спостерігалася у домашніх господинь («коліно домогосподарки») та у паломників («коліно паломника»). Чоловіки страждають частіше за жінок.

У переважній більшості випадків причиною розвитку асептичного бурситу стають одноразова травма колінного суглоба, мікротравми, що повторюються, або перевантаження суглоба. Перевантаження зазвичай виникає у спортсменів. Наприклад, у стрибунів внаслідок пікових навантажень, що повторюються, на колінний суглоб іноді розвивається інтрапателярний бурсит. Одноразова травма частіше спостерігається у спортсменів, людей, які ведуть активний спосіб життя та представників професій, пов’язаних із фізичною працею. Мікротравми, що повторюються, характерні для тих, кому у зв’язку з професійними або побутовими обов’язками часто і довго доводиться стояти на колінах. Крім того, хронічні асептичні бурсити іноді виявляються при склеродермії, артритах та подагрі. Запалення у разі розвивається вдруге, внаслідок відкладення солей в синовіальній бурсі.

Причиною інфекційного бурситу колінного суглоба може стати відкрита рана як проникаюча, так і не проникаюча в порожнину сумки. У першому випадку збудник потрапляє у бурсу безпосередньо із зовнішнього середовища, у другому – контактно, через тканини. Боліснотворні мікроорганізми також можуть проникати в сумку зі струмом крові (наприклад, при сепсисі) або зі струмом лімфи (при гнійних ранах, фурункулах, абсцесах, остеомієліті або флегмоні). Сприятливими факторами, що сприяють розвитку бурситу, є алергічні реакції, аутоімунні захворювання, інтоксикації, ендокринні хвороби (наприклад, цукровий діабет), деякі захворювання нирок, прийом стероїдних препаратів і порушення обміну речовин. У ряді випадків причину розвитку бурситу встановити не вдається.

Колосуставна сумка (бурса) – анатомічне утворення, розташоване біля виступаючої ділянки кістки (як правило, в області суглоба або поблизу нього). Клітини внутрішньої оболонки сумок виробляють рідину, що полегшує ковзання сухожилля. При цьому сумка загалом відіграє функцію своєрідного амортизатора, що захищає сухожилля від надмірного тиску чи тертя. У нормі у бурсі знаходиться мала кількість рідини. При запаленні клітини починають продукувати більше рідини, в ділянці сумки виникає локальне пухлиноподібне утворення. Колінний суглоб має близько десятка бурс, але частіше уражаються три сумки: препателярна, інфрапателярна та гусяча.

У травматології та ортопедії виділяють такі найпоширеніші види бурситів:

• Препателярний (супрапателярний) або надколінний бурсит – Запалюється сумка, розташована під шкірою, на поверхні надколінка. Зазвичай такий бурсит розвивається після травми (падіння, удару по передній поверхні коліна) або після тривалого стояння на колінах.
• Інфрапателярний або підколінний бурсит – Запалюється сумка, розташована під надколінком. Хвороба частіше виникає при ушкодженні зв’язок колінного суглоба.
• Гусячий бурсит або кіста Беккера – запалюється сумка, розташована на задній поверхні суглоба, у підколінній ямці. Як правило, розвивається при підвищеному навантаженні на суглоб, обумовленому надмірною вагою.

За видом запалення розрізняють:

• Серозний бурсит – Асептичний запальний процес.
• Гнійний бурсит – У порожнині сумки є хвороботворні мікроорганізми, що викликають утворення гною.

За течією всі бурсити ділять на гострі, підгострі та хронічні.

При препателярному асептичному бурсіті виникають неінтенсивні болі з переважною локалізацією передньої поверхні суглоба. Можлива скутість під час ходьби. В області колінної чашки визначається обмежене пухлиноподібне утворення м’якоеластичної консистенції, трохи болюче при пальпації. Іноді спостерігається незначна місцева гіперемія, підвищення місцевої температури та невеликий набряк. Рухи повному обсязі чи нерізко обмежені.

Інфрапателярний асептичний бурсит зазвичай протікає зі стертою симптоматикою. Пацієнта турбує скутість і неінтенсивний біль під час ходьби або тривале перебування стоячи. При зовнішньому огляді виявляється незначне збільшення обсягу суглоба. Гусячий бурсит, як правило, проявляється нерізкими болями при спуску або підйомі сходами. Візуально пухлина іноді не визначається, при значному збільшенні бурси виявляється пружне м’яко-еластичні утворення у підколінній ямці.

При інфікуванні вмісту бурси клінічна картина яскравіша. Пацієнта турбує різкий біль, що іноді смикає, можливе відчуття напруги і розпирання. Пухлиноподібне утворення напружене, різко болісне. Навколишні тканини набряклі, гіперемовані, температура шкіри в області ураження помітно підвищена. Регіонарні лімфатичні вузли збільшено. Рухи болючі, тому пацієнт щадить ногу. Часто спостерігається порушення опори. При гнійних бурситах місцеві симптоми поєднуються із картиною загальної інтоксикації. Можливе підвищення температури до фебрильних цифр, слабкість, розбитість, млявість, біль голови та озноби.

Постановка діагнозу “бурсить препателярної сумки” і “бурсит гусячої сумки”, як правило, не викликає труднощів. Діагноз виставляється виходячи з клінічних ознак, за необхідності уточнення характеру запалення виконується пункція бурси з наступним дослідженням пунктата. При підозрі на бурсит гусячої сумки у деяких випадках призначається МРТ.

Бурсит інтрапателярної сумки складніший для діагностики, оскільки підколінна бурса прихована під колінною чашкою і цю область неможливо візуально оглянути або пропальпувати. Для підтвердження діагнозу в таких випадках може використовуватися рентгенографія колінного суглоба, однак це дослідження недостатньо інформативно, так як сумка не видно на рентгенограмах, і про її збільшення можна судити тільки щодо зміни відстані між надколінком та іншими кістковими структурами. Набагато точніші результати можна отримати при проведенні МРТ колінного суглоба. Крім того, для уточнення діагнозу може бути призначена артрографія або КТ колінного суглоба.

При необхідності виявлення причини бурситів будь-якої локалізації можуть призначатися консультації ревматолога, алерголога, ендокринолога та інших фахівців. При підозрі на гнійний бурсит хворого направляють до хірурга, дають направлення на здачу загального аналізу крові виявлення ознак запалення, а також проводять пункцію бурси для уточнення характеру збудника і підбору адекватної антибактеріальної терапії.

Лікування асептичних бурситів зазвичай амбулаторне, проводиться травматологом-ортопедом. Пацієнту рекомендують спокій, високе положення кінцівки та холодні компреси. При необхідності призначають знеболювальні препарати та засоби із групи НПЗП. У гострому періоді використовують ультразвук з гормональними або нестероїдними протизапальними мазями та електрофорез із гідрокортизоном. У період одужання хворого спрямовують на УВЧ. При хронічному асептичному гусячому бурсіті показано хірургічне лікування – висічення бурси. Оперативне втручання здійснюється планово за умов стаціонару (в травматологічному чи ортопедичному відділенні).

При гнійних бурситах пацієнтів госпіталізують до відділення хірургії. Виконують екстрену операцію – розтин бурси. Гній видаляють, потім проводять дренування, промивають бурсу розчинами антисептиків і антибіотиків. Крім того, пацієнту призначають антибактеріальну терапію. Антибіотик підбирають з урахуванням чутливості збудника, виділеного з рідини, отриманої під час операції.